Ви є тут

Клініко-патогенетичне та хронобіологічне обґрунтування диференційованого застосування спелеотерапії та керованої галоаерозольтерапії у відновлювальному лікуванні хворих на бронхіальну астму

Автор: 
Лемко Іван Степанович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0508U000217
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОБўЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ, МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ
У даному розділі охарактеризований об’єкт дослідження – хворі на БА. Описані
методи обстеження (клінічні, функціональні, імунологічні, біохімічні) хворих.
Представлені методи лікування і диференційовані методики використання
спелеотерапії і галоаерозольної терапії.

2.1. Об’єкт дослідження
Комплексні клініко-функціональні та лабораторні дослідження проведені у 621
хворого на БА. Діагноз БА, форма, важкість та фаза перебігу захворювання
встановлювались згідно критеріїв класифікації БА, затверджених МОЗ України
(наказ МОЗ України №499 від 28.10.2003 р.). Хворих на інтермітуючу БА було 85
чоловік, на персистуючу БА 536 чоловік, серед яких легка персистуюча БА
діагностована у 245 пацієнтів, а середньо-важка персистуюча БА - у 291.
При обстеженні в фазі ремісії знаходився 151 пацієнт, 439 - в фазі неповної
ремісії та 31 хворий – у фазі загострення БА. Давність захворювання була від 6
місяців до 22 років і у середньому складала 9,5±1,1 роки. З тривалістю хвороби
до 5 років поступило на лікування 222 (35,7%) хворих, до 10 років – 262 (42,2%)
пацієнтів і більше 10 років – 137 (22,1%) хворих.
Серед пацієнтів переважали чоловіки – 330 (53,1%), жінок було 291 (46,9%).
Більшість хворих була молодшого та середнього віку – 523 (84,2%). Тільки 98
(15,8%) хворих були у віці 50 –59 років. Середній вік хворих склав 43,4 ±1,5
роки.
Більшість хворих (89,7%) відмічали розвиток нападів БА після гострих
респіраторних вірусних інфекцій. Сенсибілізація до побутових та інших алергенів
виявлена у більшості хворих (69,7%). Найбільш часто спостерігались реакції на
побутовий пил, пух і перо (68,3%), різні хімічні речовини (55,2%),
фармакопрепарати (24,3%). Реакція на холодне повітря відмічалась у 21,7%. У 12%
жінок встановлена залежність порушень бронхіальної прохідності від вагітності,
родів, менструального циклу. 48,7% обстежених пацієнтів відмічали погіршення
перебігу захворювання під впливом метеорологічних факторів.
Для більшості хворих характерною була сезон­ність загострення (80,6%).
Найчастіше напади задухи виникали в пере­хід­ні періоди: зима-весна і
осінь-зима. У незначної кількості пацієнтів (14,7%) загострення припадало на
весняно-літні місяці. У 19,4% випадків сезонність загострення не встановлена.
Супутня патологія ЛОР-органів виявлена у 60,3% хворих, в тому числі хронічний
гайморит – у 28,7 % випадків, алергічний риніт – у 48,6%, поліноз носа і
хронічний тонзиліт у 14 % і 19,2% пацієнтів відповідно.
Супутня патологія серцево-судинної системи у вигляді гіпертонічної хвороби 1-2
ступеню спостерігалась у 8,8% хворих. Супутні захворювання органів травлення у
14,3% хворих. Захворювань інших органів та систем у обстежених пацієнтів не
виявлено.
2.2. Методи обстеження
У визначенні ефективності відновлювального лікування використано комплексну
оцінку, яка включала безпосередній клінічний ефект з боку основного
захворювання, зміни показників ФЗД, а також дані імунологічних та біохімічних
досліджень.
При оцінці клінічного перебігу захворювання враховувались дані скарг, анамнезу
та об’єктивного обстеження. Головними клінічними критеріями були напади ядухи,
їх важкість і частота, вираженість задишки, наявність хрипів, характеристика
кашлю та харкотиння, аускультативні дані, об’єм підтримуючої бронхолітичної та
протизапальної терапії.
Вивчення ФЗД проводили на мікропроцесорному поліаналізаторі ПА-5-02 (Україна)
та КТD8 (Угорщина). Визначались: форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ), об’єм
форсованого видиху за першу секунду (ОФВI), пікова об’ємна швидкість видиху
(ПОШВИД), максимальна об’ємна швидкість у точці 25% петлі ФЖЄЛ (МОШ25),
максимальна об’ємна швидкість у точці 50% петлі ФЖЄЛ (МОШ50), максимальна
об’ємна швидкість у точ­ці 75% петлі ФЖЄЛ (МОШ75), середня об’ємна швидкість
видиху на відрізку 25–75% петлі ФЖЄЛ (СОШ25-75), середня об’ємна швидкість
видиху на відрізку 75–85% петлі ФЖЄЛ (СОШ75-85). Оцінка показників проводилась
по Knudsen та Morris [369, 370].
Переважаючий механізм обструкції бронхів визначали шляхом проведення
спірометричних фармакологічних проб з різними за механізмом дії
бронходилятаторами. Спірометричні фармакологічні проби проводили за
модифікованою нами методикою Палеєва Н.Р. [371], в якій проводилось вивчення
ФЗД до та після інгаляційного застосування М- холінолітика (атровент в дозі
0,02 мг) та b2-адреноміметика (сальбутамол в дозі 0,2 мг) через спейсер фірми
Boehringer Ingelheim. Оцінку результатів проводили за показником ОФВ1 та
показниками прохідності бронхів в % до належних величин. Приріст ОФВ1 оцінювали
окремо після застосування холінолітика через 60 хв. та після застосування
адреноміметика через 15 хв.
Дослідження ФЗД проводилось 4 раз на добу з інтервалом 6 годин (о 6.00, 12.00,
18.00, 24.00 год). З 22 показників для статистичної обробки вибрано 5 найбільш
інформативних : ФЖЄЛ, ОФВ1, МОШ75, МОШ50, МОШ25.
Стан серцево-судинної системи оцінювався за даними загальноприйнятих клінічних
і електрокардіографічних досліджень. Електрокардіографію проводили на
полікардіоаналізаторі 6-NEC (Німеччина).
Стан імунної системи оцінювали за показниками, що характеризують як клітинний
імунітет, так і неспецифічні фактори захисту та гуморальний імунітет. Для
дослідження клітинної ланки імунітету проводили спонтанне розеткоутворення
(Е-РУК) за методикою Jondal et al. [372] та досліджували бластрансформацію
лімфоцитів у відповіть на ФГА за М.П. Григорьєвою та І.І. Копилян.
Для оцінки неспецифічних факторів захисту визначали: фагоцитарну активність
нейтрофілів за К.Ф. Чернушенко і Л.С. Когосовою [373], стан