РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Під нашим спостереженням знаходилось 360 хворих на ХГС, які перебували під
наглядом Одеського міського гепатологічного центру. Серед обстежених пацієнтів
187 чоловіків та 173 жінки. Вік хворих коливався від 18 до 60 років, середній
вік складав (36,62 ± 8,25) років. Розподіл хворих на ХГС в залежності від віку
та статі представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на ХГС за віком і статтю
Вікові групи
(n=360)
Стать
Всього
Чоловіки
(n=187)
Жінки
(n=113)
Абсолютний
показник
до 20 років
33
29
62
17,2
21-30 років
40
36
76
21,2
31-40 років
45
43
88
24,4
41-50 років
48
45
93
25,8
51-60 років
21
20
41
11,4
З метою зіставлення результатів проведених досліджень обстежено 50 практично
здорових осіб (донорів) молодого та середнього віку.
До груп спостереження намагалися включати хворих на ХГС без супутніх
захворювань, або осіб, у яких ознаки загострення супутніх захворювань клінічно
не проявлялися.
Діагноз ХГС встановлювали на підставі епідеміологічних, клінічних, біохімічних
досліджень, підтверджували знайденням в сироватці крові маркерів HCV (aHCV,
aHCV Ig G, aHCV IgM). RNA HCV визначали за методом ПЛР. Проводили дослідження
NS білків.
В результаті проведених досліджень в Одеському регіоні у хворих на ХГС виявлено
такі генотипи HCV: 1b – у 298 (82,8 %), 1а – у 37 (10,3 %), 2а – у 10 (2,8 %),
3а – у 8 (2,2 %) хворих. У 7 (1,9 %) обстежених генотип визначити не вдалося.
За даними епідеміологічного анамнезу у більшості хворих (325 - 90,3 %) мали
місце різні медичні (оперативні втручання, інвазивні діагностичні та лікувальні
методи, трансфузія цільної крові або її компонентів, стоматологічні втручання)
та немедичні (татуювання, пірсінг, тощо) маніпуляції. У 35 (9,7 %) пацієнтів
шлях інфікування встановити не вдалося.
Тривалість можливого захворювання коливалася від 10 місяців до 7 років.
У всіх обстежених хворих на ХГС, поряд з ретельним клінічним обстеженням, в
динаміці хвороби досліджували загальний аналіз крові, концентрацію загального
білірубіну та його фракцій, загального білка та його фракцій, рівень тимолової
проби, активність АлАТ, АсАТ, загальний аналіз сечі, наявність в ньому
уробіліну та жовчних пігментів.
Проведення статистичної обробки результатів дослідження не виявило різниці між
отриманими показниками в залежності від полу та віку хворих на ХГС. Суттєві
коливання встановлені лише за ступенем активності патологічного процесу.
При встановленні форми перебігу ХГС використовували класифікацію хронічних
гепатитів, запропоновану на Міжнародному конгресі гастроентерологів
(Лос-Анджелес, 1994), згідно якої було сформовано наступні групи обстеження:
хворі з мінімальною активністю гепатиту (І група – 90 пацієнтів);
хворі із слабко вираженою активністю гепатиту (ІІ група – 90 пацієнтів);
хворі з помірно вираженою активністю гепатиту (ІІІ група – 90 пацієнтів);
хворі з вираженою активністю гепатиту (IV група – 90 пацієнтів).
Такий розподіл активності хронічного гепатиту ґрунтується на показнику
активності АлАТ. Так, підвищення активності АлАТ менш, ніж в 3 рази
трактувалося як хронічний гепатит із слабкою активністю, підвищення активності
АлАТ в 3-10 разів – як помірний хронічний гепатит, більш ніж в 10 разів – як
тяжкий хронічний гепатит (виражена активність). Нормальний рівень АлАТ
розцінювався як мінімальна біохімічна активність хронічного гепатиту [85].
В таблиці 2.2. приведені скарги, які найчастіше відмічали обстежені хворі.
Таблиця 2.2
Основні скарги хворих на ХГС
Скарги
хворих
І група –
хворі з мі-німальною активністю
гепатиту
(n=90)
ІІ група –
хворі із слабко вираженою
активністю
гепатиту
(n=90)
ІІІ група –
хворі з помірно вираженою
активністю
гепатиту
(n=90)
IV група –
хворі з
вираженою активністю гепатиту
(n=90)
Всього
Абс.
Загальна слабкість
56
74
79
87
296
82,2
Диспепсичні явища
51
69
86
88
294
81,7
Емоційна лабільність
38
43
57
64
202
56,1
Тяжкість в правому підребер’ї
32
46
55
67
200
55,5
Біль в суглобах
17
29
41
43
130
36,1
Зниження маси тіла
11
27
29
71
19,7
316 хворих на ХГС (87,8 %) скаржилися на загальну слабкість, зниження
працездатності, періодичні розлади уваги, зниження апетиту, диспепсичні
розлади, порушення сну, емоційну лабільність, тяжкість в правому підребер’ї,
біль в суглобах, субфебрильну температуру. Лише 44 обстежених пацієнти (12,2 %)
скарг не пред’являли.
У 153 обстежених (42,5 %) виявлено позапечінкові ознаки ХГС у вигляді
червоного плоского лишаю (9 – 5,9 % хворих), шкірного васкуліту (8 – 5,2 %
хворих), поліміозиту (7 – 4,6 % хворих), тиреоїдиту (22 – 14,4 % хворих),
кератиту (13 – 8,5 % хворих), апластичної анемії (1 – 0,7 % хворий),
ревматоїдного артриту (11 – 7,2 % хворих), міокардиту (8 – 5,2 % хворих),
гломерулонефриту (27 – 17,6 % хворих) та інші (47 – 30,7 % хворих).
При об’єктивному обстеженні звертали увагу на наявність пігментних плям,
судинних зірочок, венозну сітку.
У 301 (83,6 %) хворого на ХГС в загальному аналізі крові виявлено лейкопенію
різного ступеня вираженості, зсув лейкоцитарної формули вправо (переважно за
рахунок збільшення кількості лімфоцитів та моноцитів і зниження відсотка
сегментоядерних лейкоцитів). ШЗЕ була в межах фізіологічних величин або помірно
знижена. Зміни в загальному аналізі крові 17 (4,7 %) пацієнтів
характеризувалися лейкоцитозом, незначним паличкоядерним зсувом лейкоцитарної
формули та помірним підвищенням ШЗЕ. У 42 (11,7 %) обстежених кількість
лейкоцитів залишалася в межах фізіологічних величин. У 176 (48,