РОЗДІЛ 2
ХРОНОЛОГІЯ, ПЕРІОДИЗАЦІЯ
ТА ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ПАМ’ЯТОК
2.1. Хронологія та періодизація
Визначення хронології та періодизації археологічних пам’яток є важливою
складовою наукового історичного дослідження, що дає можливість визначити їх
місце серед інших старожитностей, встановити відношення до пам’яток
попереднього та наступного періодів у досліджуваному регіоні, простежити
динаміку розвитку у порівнянні з одночасними культурами суміжних територій.
Райковецька культура – категорія історична, вона мала свій початок і кінець.
Протягом часу існування вона перебувала у розвитку, пройшла певні етапи і
поступово переросла у нову якість. Під впливом різних внутрішніх та зовнішніх
чинників з’являлись нові категорії пам’яток, відбувались значні зміни у системі
господарювання, житловому, господарському і фортифікаційному будівництві,
обряді поховання. Запровадження нових технологій привело до вдосконалення
старих та появи нових знарядь праці, предметів побуту тощо.
Для визначення хронології, а особливо розробки періодизації археологічної
культури придатний масовий матеріал, що зустрічається на всіх категоріях
пам’яток. Стосовно райковецької культури таким виступає керамічний посуд, який,
до того ж, часто є єдиною категорією знахідок у відкритих об’єктах. У його
розвитку чітко простежуються зміни форм, орнаментації тощо. Ці зміни дозволяють
визначити відносно ранні та пізні керамічні комплекси, а разом із
стратиграфічними даними виділити періоди розвитку археологічної культури.
Датуючі речі із закритих комплексів, матеріали археомагнітного та
радіокарбонного методів визначення дат дають змогу встановити відносну та
абсолютну хронологію виділених періодів, окремих археологічних об’єктів і
пам’яток у цілому.
Вивчення керамічних комплексів райковецької культури у зв’язку з розробкою її
хронології та періодизації триває вже довгий час і знайшло відображення у
працях багатьох археологів-славістів [Абашина, 2004, с. 298-299; Аулих, 1963,
c. 378-380; Баран В., 1972, c. 59-68; Баран В., 1998, с. 94-95; Баран Я., 1997,
с. 25-27; Баран Я., 2004, с. 6-9; Березовец, 1963, с. 187-192; Кравченко, 1979,
с. 88-89; Ляпушкин, 1968, c. 52-62; Михайлина, 1997, с. 83-98; Петрашенко,
1992; Приходнюк, 1975, c. 43-48; Приходнюк, 1976, c. 115-118; Приходнюк, 1980,
c. 11-112; Приходнюк, Казанський, 1978, c. 43-47; Рафалович, 1972, c.21-42;
Русанова, 1973, c. 10-22; Русанова, 1976, c. 21-36; Смиленко, 1985, с. 109-112;
Тимощук, 1976, c. 8-46; Тимощук, Русанова, Михайлина, 1981, c. 90-92], але до
цього часу відсутня їхня єдина періодизація, не вироблена єдина хронологічна
шкала.
Існує декілька думок щодо хронологічних рамок райковецької культури: кінець
VII-IX ст.; кінець VII – початок Х ст.; VIII-ІX ст.; VIII-X ст. В основу
періодизації райковецької культури покладено дані стратиграфії, археомагнітного
датування, датуючі речі, монети, а також наявність чи відсутність у керамічних
комплексах гончарного посуду. За цими ознаками більшість дослідників виділяє
два періоди існування культури. Перший з них датується кінцем VII-VIII ст., а
другий – IX-X ст. [Баран В., 1998, с. 94-95; Максимов, Петрашенко, 1988, с.
92-94; Приходнюк, 1980, с. 126; Русанова, 1973, с. 18-21; Смиленко, 1985, с.
110-113; Тимощук, 1976, с. 21-30]. Разом з тим, отримані останнім часом нові
матеріали дозволяють внести деякі корективи й уточнення до хронології та
періодизації старожитностей райковецької культури.
Райковецька культура пов’язує в один еволюційний ряд слов’янські старожитності
між Дніпром і Карпатами третьої четверті І тисячоліття та пам’ятки Київської
Русі. Своїм корінням вона сягає празької та пеньківської культур і змінила
останніх на території їхнього поширення. Райковецька культура успадкувала і
розвинула традиції своїх попередниць, що ускладнює виділення найбільш ранніх
пам’яток, а отже і встановлення початкової хронологічної її межі.
Початки райковецької культури відносяться до часу появи своєрідних керамічних
комплексів, основу яких складають ліпні горщики, близькі за своїм виглядом до
празького типу V-VII ст. Найбільш характерною формою горщиків був конус.
Посудини цієї форми, розширені у верхній частині і сильно звужені до дна,
поділяються на такі типи: з опуклими плічками; з невираженими плічками. Вінця у
таких посудин прямі (вертикальні) або відігнуті. У горщиків округлобокої форми,
у порівнянні з конусоподібними, менша різниця у діаметрі горла і дна, а опуклі
плічка розташовані нижче. Посудини округлобокої форми поділяються на такі типи:
яйцеподібні з найбільшим розширенням у верхній половині і відігнутими вінцями;
приземкуваті з найбільшим розширенням у середній частині і прямими вінцями;
тюльпаноподібні. Ці горщики відрізняються від празько-корчацьких більшою
профільованістю верхньої частини, товщиною стінок і, що особливо характерно,
наявністю на значній їхній частині орнаменту на вінцях посудини у вигляді
пальцевих вдавлень, защипів і насічок (рис. 2; 4; 5; 6). Аналогічна
орнаментація зустрічається також по вінцях конічних мисок і глиняних сковорідок
(рис. 3).
Поява таких керамічних комплексів припадає на початок VIII ст. Показові з цього
приводу дані одержані за допомогою природничих методів датування. На поселенні
Городок у житлах № 18 і № 20 виявлено виключно ліпний неорнаментований посуд
[Приходнюк, 1975, табл. XII-XIII]. Археомагнітним методом встановлено, що ці
житла відносяться до кінця VII – початку VIII ст. [Приходнюк, 1975, с. 46].
Таку ж дату визначено радіокарбонним методом для житла № 5 у Підріжжі, де також
виявлений ліпний посуд без орнаменту [Русанова, 1973, с. 21, табл. 12, 7-10].
Ще більш переконливими є ма
- Київ+380960830922