РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА ПІДГОТОВКИ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ШКОЛИ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ НІМЕЧЧИНИ
2.1. Організація підготовки вчителів професійної школи в університетах
Німеччини
Німеччина - класичний приклад країни з децентралізованою системою управління, внаслідок чого тут функціонує декілька її рівнів: загальнодержавний, федеральний, регіональний і муніципальний. Політика в галузі освіти та культури визначається на рівні федеральних земель. Всього ж таких суб'єктів федерації шістнадцять, відповідно в країні діє шістнадцять законодавчих систем у сфері середньої і стільки ж - у сфері вищої школи. Унікальність і складність механізмів управління освітньою галуззю в Німеччині полягає і в тому, що федеральні землі, керуючись регіональними особливостями та цінностями, на підставі угоди про єдність окремих вимог, видають власні закони і статути, що забезпечує їм умови для збереження ідентичності. Звичайно, ця свобода допускається лише тою мірою, в якій не суперечить Основному Закону Німеччини - Конституції.
Нормативно-правовою базою, що регулює функціонування освіти в Німеччині, виступають Конституція, Типовий Закон "Про вищу школу" і Закон "Про сприяння освіті". Зауважимо, що Конституція та закони загальнодержавнго рівня визначають лише найбільш загальні принципи, правила та умови розвитку освіти в країні. В Основному Законі зазначається, що федерація має право видавати типові розпорядження для законодавства земель з питань загальних принципів у сфері вищої освіти. Якщо федерація видає типові розпорядження, то її суб'єкти зобов'язані у встановленй законом строк прийняти адекватні закони.
Система освіти Німеччини складається з трьох великих підсистем: 1) загальноосвітні школи; 2) професійні школи; 3) вищі школи.
Професійні школи традиційно сегментуються на три сектори: інженерно-технічний, домогосподарсько-опікунський, комерційний. Навчання з цих напрямів реалізовують різноманітні типи професійних шкіл, визначені Конференцією міністрів у справах культури і освіти федеральних земель від 08.12.1975 р. У Німеччині система професійної освіти включає: професійні школи (die Berufsschulen), школи спеціальностей (die Berufsfachschulen), професійні школи з відділенням-надбудовою для підготовки до вступу у середній спеціальний навчальний заклад (die Berufsaufbauschulen), підвищені спеціальні професійні школи (die Fachoberschulen), середні спеціальні навчальні заклади (die Fachschulen). Водночас в окремих федеральних землях функціонують особливі навчальні заклади, наприклад, професійні гімназії (Berufliche Gymnasien), професійні школи підвищеного типу (die Berufsoberschulen), школи спеціальностей підвищеного типу (hohere Berufsfachschulen), професійні коледжі (die Berufskollegs), спеціалізовані академії (die Fachakademien), школи-коледжі (die Kollegschulen), професійні академії (die Berufsakademien). Професійні школи (die Berufsschulen) провадять свою діяльність у дуальній системі, яка складається з двох компонентів: практичної підготовки на підприємстві та оволодіння теоретичними основами професії у навчальному закладі. За умов навчання у дуальній системі держава контролює навчальний процес у професійній школі, а органи самоврядування підприємців - на виробництві. Зазвичай, протягом трьох років навчання у дуальній системі здійснюється професійна підготовка кваліфікованих фахівців.
Як бачимо, система професійних шкіл Німеччини - це багатогранна та розмаїта сфера. Тут задіяно велику кількість учителів, яких можна розділити за спеціалізацією на дві групи:
1. Учителі, які викладають теоретичні основи спеціальності та загальноосвітні предмети; вони володіють підготовленістю на рівні ВНЗ і є державними службовцями.
2. Учителі, котрі ведуть практичні заняття зі спеціальності у майстернях або лабораторіях професійної школи і називаються "вчителями практики зі спеціальності у професійних школах"; на виробництві - це майстри виробничого навчання і керівники професійного навчання; на відміну від учителів першої групи, вони не мають академічної підготовленості.
У Німеччині підготовці вчителів з правом викладати теоретичні основи спеціальності та загальноосвітні предмети у професійних школах надається значна увага. Таких педагогів готують у 45 університетах усіх федеральних земель (див. додаток В). Згідно з Конституцією, університети - це державні установи, які характеризуються високим рівнем автономності. Держава не втручається у наукові дослідження та навчання у вищій школі, якщо вони не суперечать її інтересам і чинному законодавству. Автономія університетів полягає також у системі внутрішнього самоврядування. Фінансування ж здійснюється на 1/4 з національного бюджету, а решта - 3/4 покривається за рахунок коштів кожної федеральної землі. Питанням планування вищої педагогічної освіти тут займається Комісія з планування освіти. Водночас діють Федеральне Міністерство освіти і науки, Рада ректорів, Наукова Рада та інші федеральні органи. Внаслідок цього у Німеччині спостерігається велика єдність у типах, структурі та управлінні вищими навчальними закладами, у термінах і програмах навчання.
На чолі університету перебуває ректор та його заступники (проректори). Вищим органом влади в університеті є сенат. Він обговорює питання планування, розвитку наукової роботи, управління навчальним процесом, проте не займається організацією поточної роботи. Цю функцію виконує головне правління, яке об'єднує комітети з питань навчання, студентських справ, фінансів, майна та будівництва і відділ кадрів.
Професори в університетах - пожиттєві державні службовці, які не проходять конкурс. Якщо ж професор бажає перейти на роботу в інший навчальний заклад, то цей ВНЗ повинен подати заявку, а професор - мати потрібну кваліфікацію. Приват-доценти, асистенти, лаборанти розміщуються в ієрархії щаблем нижче. Вони беруть на себе основну частину навантаження. Саме тут панує жорстка конкуренція. Ці категорії праці