РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
2.1. Економічний стан харчової промисловості
Економічний стан галузі зумовлює її спроможність у повному обсязі виконувати власну роль у національній економічній системі - забезпечувати задоволення потреб споживачів, сприяти економічному зростанню та збільшенню зайнятості, брати участь у міжгосподарських зв'язках, досягати конкурентоздатності на світовому ринку [52].
Для того, щоб охарактеризувати економічний стан харчової промисловості України за умов перехідного періоду в аспекті прийняття стратегічних інвестиційних рішень, ми використали поширену у науковій літературі парадигму "структура - поведінка - результативність" [126, c. 4]. Інвестиційні стратегії виробників є одним з аспектів їх поведінки, ці стратегії утворюються рішеннями, прийнятими у процесі стратегічного планування шляхом співставлення наявних ресурсів та перспективних можливостей (обсягів та цін реалізації продукції) з метою ліквідації стратегічного розриву між потенційною та бажаною конкурентними позиціями підприємств (вираженими у термінах частки ринку), що можуть утворитися у разі продовження дії існуючої стратегії розвитку. Можливі стратегічні альтернативи узагальнені наступним чином [54]:
* інвестування, метою якого може бути утримання, покращання, відновлення зайнятої на ринку позиції, або її фінансова експлуатація [57, c. 102-103].
* деінвестування та вихід з ринку, на якому неможливо або недоцільно досягти стійкої конкурентної переваги.
Отже, інвестиційні стратегії виробників залежать від структур галузей, в яких вони господарюють. У науковій літературі відмічається, що ці структури є специфічними для різних галузей [126] і на них впливають ефект масштабу, політика уряду, стохастичні чинники. Ефективність стратегічних інвестицій залежить від ступеня врахованості впливу зазначених чинників при прийнятті стратегічних інвестиційних рішень.
Для дослідження економічного стану харчової галузі нами були обрані такі аспекти, як задоволення потреб споживачів, внесок в економічне зростання та збільшення зайнятості, участь у міжгосподарських зв'язках та досягнення міжнародної конкурентоздатності.
Провідну роль харчової промисловості в економіці України обумовлено внеском цієї важливої складової агропромислового комплексу у забезпечення економічної безпеки держави шляхом досягнення продовольчої незалежності. Від рівня розвинутості харчової промисловості також залежить підтримання на належному рівні стану здоров'я населення країни за рахунок досягнення обсягу, асортименту та якості продукції, що відповідають сучасним науково обґрунтованим нормам харчування. Розглянувши динаміку українського ринку промислових продовольчих товарів, ми визначили, що за період 1996-2001 рр. він зріс на 25,4%. Також ми помітили, що зменшення (на 43,6%) частки ринку, яку обіймають імпортні продукти харчування, є характерним для 1996-1999 років [112], за 2000-2001 рр. вона зросла на 12,9% та сягнула 8,8%. Результати виконання галуззю завдання забезпечення населення продуктами харчування не можна вважати задовільними [33]. Досліджуючи це питання, ми проаналізували дані, що характеризують фактичне споживання таких важливих продуктів харчування, як м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молочні продукти, риба і рибні продукти. Виявилося, що протягом періоду проведення ринкових реформ воно залишалося далеким як від визнаних медициною достатніх для нормального функціонування організму, так і від мінімально допустимих норм (табл. 2.1) .
Аналізуючи динаміку виробництва галузі, ми помітили, що питома вага харчової промисловості у загальнопромисловій валовій доданій вартості (ВДВ) протягом 1997-1999 рр. зменшилася з 18,4 до 17,7%, а за 2000 р. сягнула 22,0%. Внесок у досягнення економічного зростання харчовою промисловістю було зроблено лише у 1999 р. (37,7%), у 2000-2001 рр. ВДВ харчової промисловості зменшилася на 0,6 та 7,2% відповідно і становила у 2001 р. 18,7% загальнопромислової. Ця галузь виявилася однією з найменш стійких до впливу загального економічного спаду у країні (табл. 2.2 і 2.3). В 1991-1998 рр. виробництво продукції харчової промисловості невпинно зменшувалося у середньому на 11,3% на рік, а в цілому по промисловості цей процес був менш інтенсивним, і падіння виробництва відбувалося в середньому на 8,5% на рік. Внаслідок цього у 1998 р. обсяг продукції галузі був майже на 62% меншим за обсяг продукції в 1990 р., тоді як спад промислового виробництва у країні становив 50,7%. У 1999-2000 рр. цей спад у харчовій промисловості зменшився на 13,4%, причому зростання виробництва (в середньому на 16,2%) у цій галузі було навіть стрімкішим за зростання промислового виробництва у той же період (у середньому на 8,4%). У 2001 р. порівняно до обсягів 1990 р. виробництво продукції м'ясної промисловості становило 18,1%, виробництва цукру - 23,7%, виробництва молочних продуктів - 36,7%, промислового виробництва рибної продукції - 41,8%, виробництва хліба та хлібобулочних виробів - 45%.
Харчова промисловість має утворювати певний сегмент ринку для продукції вітчизняного сільського господарства. Проте оскільки вона виявилася менш стійкою до економічного спаду у країні, ніж сільське господарство, протягом перехідного періоду відбулося посилення сировинної орієнтації експорту продукції АПК, змінилася структура споживання основних продуктів харчування. Падіння обсягів виробництва продукції сільськогосподарських підприємств та перетворення домогосподарств на головних постачальників сільгосппродукції поставило під загрозу забезпеченість швидкого розвитку харчової промисловості необхідним сировинним потенціалом.
Аналізуючи економічний стан харчової промисловості, ми звернули увагу і на її поведінку на світовому ринку. У 1996-2001 рр. спостерігалося зменшення експортної квоти з 22,3% до 12,0%, що свідчить про послаблення міжнародних зв'язків галузі з закордонними споживачами. При цьому все більша частка віт
- Київ+380960830922