РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ОБЛІКУ НЕРУХОМОСТІ
2.1. Документування операцій з нерухомістю
Обліковий процес включає три стадії, через які послідовно відображаються активи
і пасиви. Кожній стадії обліку властиві відповідні способи обробки інформації
про об’єкти обліку, а кожному способу – окремі елементи.
Перша стадія – документування, якій відповідає спостереження за об’єктом,
вимірювання об’єкту і фіксація інформації про нього на матеріальному носії у
вигляді документу. Спостереження повинно бути, по можливості, суцільним, а
вимірювання може здійснюватись при контролі технічних параметрів виробництва
без реєстрації інформації. Не слід фіксувати те, що не буде підлягати обробці в
подальшому. Надлишкові дані здорожують та засмічують систему обліку. Основна
мета спостереження – переконатися в тому, що об’єкт обліку або зміни в його
складі, обсязі, якості тощо мали місце. Першоосновою будь-якої облікової
системи є первинна реєстрація фактів та явищ, яка представляє собою запис
отриманих виміром відповідних ознак на спеціальних технічних носіях облікової
інформації. Об’єктом первинної реєстрації інформації в системі бухгалтерського
обліку виступає момент завершення дії. Проте не кожна подія-факт знаходить
відображення в системі бухгалтерського обліку, тоді як в системі оперативного
та статистичного обліку вона так чи інакше фіксується. Під фіксацією інформації
розуміють процес запам’ятовування даних на певний строк з обов’язковою
можливість їх зчитування.
Друга стадія – поточний облік, тобто реєстрація носіїв інформації (документів)
та їх групування за певними ознаками. Елементами, завдяки яким виконується
реєстрація та групування, є система рахунків і подвійний запис.
Третя стадія – результативна, на якій отримана раніше інформація про об’єкти
бухгалтерського обліку узагальнюється і у вигляді спеціальних звітних форм
готується для представленням користувачам.
Результати здійснення окремих стадій облікового процесу мають
матеріально-уречевлену форму. Так, на стадії документування – це первинний
документ, на стадії поточного обліку – обліковий регістр, на заключній стадії –
звітна форма. Таким чином, відбувається такий бухгалтерський процес (рис.
2.1.)
Рис. 2.1. Стадії облікового процесу
Втрата даних хоча б про один об’єкт обліку на будь-якій стадії облікового
процесу призводить до помилок і означає надання недостовірної інформації про
діяльність підприємства. Але початок всього обліку система бере з
документування.
Досить часто першу стадію облікового процесу називають первинним обліком. На
наш погляд, це є не зовсім вдало з ряду причин. По-перше, визначення терміну
“первинний облік” є досить суперечливим та до кінця не визначеним.
Питанням організації первинного обліку присвятили свої роботи М.Г.Бєлов, В.О.
Орлов [18], М.А. Бортник [28], Г.Г. Кірейцев [100], С.Жакіпбеков [72], Г.Г.
Жуйков [73], В.Ф. Палій [152], А.М. Федяєв, В.Є. Кириченко [230], І.І. Ємець та
інші [71], З.В. Кір’янова [102], С.С. Кромін [109], В.А. Луговой [124].
Так, проф. Палій В.Ф. під поняттям “первинний облік” розуміє “процес
спостереження фактів економічної діяльності, їх вимірювання і реєстрацію у
визначених символах на машинних носіях інформації або в документах... Первинний
облік завершується передачею інформації до банку даних” [152, с.209].
Первинний облік, на думку З.В. Кір’янової, представляє собою початкову стадію
системного сприйняття і реєстрації окремих операцій, що характеризують
господарські процеси і явища, що відбуваються на підприємстві [102, с.18].
Професор А.Д. Трусов вважає, що первинний облік виступає самостійною системою,
яка виробляє інформацію для різних рівнів управління. На цьому етапі він
відокремлюється від системи бухгалтерського обліку взагалі [103, с.88]. Проф.
Г.Г. Кірейцев [100, с.87] визначає завдання, функції та методи первинного
обліку.
По-друге, як відомо, облікові дані, які містяться в первинних документах,
використовуються бухгалтерським обліком, але не можна розглядати первинні
документи як первинний облік, а бухгалтерський облік як вторинний облік. Думку
про безпідставність такого поділу підтримує і проф. П.С. Безруких [16, с.18].
Проф. М.Г. Бєлов [18] в 1978р. відмовився від попередньої назви “первинний
облік” і замінив його “документацією господарських операцій”. Проф. В.Г.
Горєлкін та інші [155] в 1977р. свою працю з питань організації документування
назвали “Первичная документация и ведение учетных регистров”, в 1997р. В.А
Луговий [124] – “Система бухгалтерской документации на предприятии”, а в 1999р.
Т.А. Бутинець [30, с.88] – “Документування господарських фактів: теорія,
методологія, комп’ютеризація”. Не застосовується термін “первинний облік” і в
Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Тому замість цього терміну, на нашу думку, більш доцільно застосовувати термін
документування.
Визначення авторів щодо терміну документування можна поділити на дві групи:
перша вважає, що документування – організована єдина система виміру, реєстрації
і відображення інформації про господарські операції та інші факти діяльності
підприємств, необхідної для контролю і управління; друга дотримується думки, що
документування – це основа наступної обробки вихідної інформації, процесу
управління. В.М. Нікітін і Д.А. Нікітіна під документуванням розуміють первинну
реєстрацію господарських операцій за допомогою документів в момент та в місцях
їх здійснення [147, с.51]; А.В. Михайлов – спосіб фіксації господарських
операцій шляхом складання документів [139, с.12]. На наш погляд, найбільш повне
визначення надане Т.А. Бутинець – “документування є першою стадією
бухгалтер
- Київ+380960830922