РОЗДІЛ 2 НАУКОВІ ПІДХОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ У ВИЩОМУ ВІЙСЬКОВОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
2.1. Сутність і зміст цілісного процесу особистісно орієнтованого виховання
майбутнього офіцера Збройних Сил України
Враховуючи позитивні і негативні тенденції виховання у вищих військових навчальних закладах нашої держави та досвід зарубіжних країн, у сучасних умовах особистісно орієнтоване виховання має на меті перш за все формування патріотизму, любові до Батьківщини, моральної сфери кожного курсанта, важливим компонентом якої є офіцерська честь. Її формування пов'язане з труднощами, зумовленими соціальними факторами. Як показали дослідження, кількість молодих людей, які добровільно бажають служити в армії, дуже мала. Порівняно малий відсоток (19 %) тих, хто пішов би до війська у разі воєнної загрози Україні [257, с. 52].
До військового навчального закладу в ідеалі мусить вступати та молодь, котра усвідомила поняття обов'язку щодо захисту незалежності та суверенітету держави. Але це не завжди так. У зв'язку з цим важливо, на наш погляд, виділити поняття "честь". Честь, як духовна цінність, є одним із регуляторів діяльності, моральним стимулом мобілізації громадянина на захист суверенітету і територіальної цілісності України. Тому формування цього компонента моральності є досить складним процесом і водночас важливим завданням особистісно орієнтованого виховання у військовому закладі освіти.
В.М. Мартинюк визначає честь як чинник орієнтації молоді на службу в Збройних Силах України і виділяє її компоненти: усвідомлення особистої відповідальності військовослужбовця за захист Вітчизни; ставлення до честі, виражене в повазі особистості воїна та визнання його авторитету; вчинки та поведінка, що відповідають кодексу честі, інтегрують мотиви, емоції, вольові зусилля, засоби досягнення мети [166, с. 23].
Військова честь розглядається як інтегральна якість суб'єкта моральної діяльності, яка виявляється в усвідомленні ним своєї гідності та обов'язку у визнанні соціальної цінності людини, вираженої у шанобливому ставленні до неї з боку суспільства [257, с. 52].
Феномен військової честі тісно пов'язаний з багатьма моральними якостями особистості. Тому з основними напрямками особистісно орієнтованого виховання майбутнього офіцера є виховання військової честі, патріотизму та національної свідомості. Вони мусять бути притаманними кожному курсантові Ці напрямки, поряд із визначеними в цьому параграфі раніше, розкривають основний зміст особистісно орієнтованого виховання.
Як складові, вони включають у себе мотиваційні, інтелектуальні, психологічні, фізіологічні та інші компоненти, що спрямовані на самовиховання особистості. Їх формування пов'язане з процесом соціалізації, яка включає в себе усвідомлення своєї національної приналежності, знання національної культури та народних традицій, любов до своєї Батьківщини, професійний обов'язок. У сучасних умовах становлення і розвитку незалежної держави патріотизм розглядаємо як демократичний, гуманістичний, здатний об'єднувати компонент. Патріотизм ґрунтується на повазі особистості та прав людини, тому його певною мірою трактуємо як синтез демократії, гуманізму і любові до Вітчизни. Виховання патріотизму передбачає свідоме ставлення до виконання конституційного обов'язку захисту української держави; знання законодавчих актів Збройних Сил України; повагу до державних символів; вивчення української військової історії і славних бойових традицій українського війська, бездоганне володіння українською мовою, військове побратимство, офіцерську честь. Принципи неоднозначності та альтернативності у процесі виховання патріотизму не виключаються - вони сприяють умінню молоді аналізувати різні суспільні устрої, усвідомлювати, встановлювати і осмислювати національні і загальнолюдські вартості, цінності світової цивілізації.
Серед опитаних нами студентів вищих навчальних закладів були виявлені три їх категорії з різним рівнем сформованості патріотизму і громадянськості. До першої категорії (37%) належать ті, які не уявляють себе громадянином іншої країни і національності; до другої категорії (43%) - ті, які уявляють себе українцями в економічно розвиненій, заможній державі. Викликає занепокоєння третя категорія студентів (17%), які виявили бажання жити в іншій країні. Позитивне ставлення респондентів викликає незалежність України та можливість національного самовизначення у (63%) студентів. Двадцять п'ять відсотків вважає, що за радянських часів життя було кращим, і розрив з колишніми республіками став причиною економічних негараздів. Дванадцять відсотків студентів чітко не визначилися у своїх оцінках цих фактів [1, с. 9]. На запитання "У якій країні Ви хотіли б жити?" відповіді курсантів були такими: в Україні - 76%; у США - 5%; у країнах Західної Європи - 11%; в Австралії - 3%; у Росії - 2 %; у Канаді - 3%.
Таким чином, можна зробити висновок про нагальність завдань формування громадянина-патріота, на що мусить бути в першу чергу спрямоване особистісно орієнтоване виховання майбутнього офіцера, який би своєю професійною діяльністю сприяв процвітанню та економічному розвитку своєї Батьківщини.
Отже, сутність особистісно орієнтованого виховання полягає у невіддільності виховання від національного ґрунту. Проте в системі військової освіти, як показує наше дослідження і зазначають деякі вчені, бракує національної спрямованості в галузі морально-патріотичного, трудового, розумового, фізичного та естетичного виховання [257, с. 6]. Значна частина кваліфікованої інтелігенції, котра виходить з вищих навчальних закладів, не володіє державною мовою. За дослідженнями М.С. Скрипнікова і М.С. Гончаренка, серед рис характеру, властивих українцям, студенти вузів називають працьовитість, чесність, добропорядність, гостинність, доброзичливість, мужність та ін. Серед негативних рис, на думку тих же студентів, є неорганізованість, егоїзм, заздрість, ж