РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ
ГРУНТОВО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
2.1. Нормативно-правове регулювання
Нормативно-законодавча база екологічної безпеки землекористування в Україні базується на наступних основних природоохоронних законах: Законі України "Про охорону навколишньої природного середовища" (1996), Законі України "Про охорону земель" (2003), Законі України "Про оцінку земель" (2003), Законі України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (2003), Законі України "Про екологічну експертизу" (1995) та новому Земельному кодексі України (2001), в якому вперше закріплено вимоги стандартизації і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів. ГЕЕ на перших етапах становлення може спиратися на існуючу нормативно-правову базу, тому що відповідно до Закону України "Про екологічну експертизу" (1995) юридичне значення висновків на рівні обов'язкового виконання належить тільки державній ЕЕ, всі інші форми мають рекомендаційні функції і можуть бути використані органами, що здійснюють державну ЕЕ, чи органами, що приймають рішення про реалізацію експертизи. Однак у майбутньому потрібен механізм нормативно-правового регулювання ГЕЕ.
ГЕЕ повинна проводитися за замовленням Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і його структурних підрозділів, а також за заявками власників землі та землекористувачів. Висновки експертної комісії можуть бути оскаржені тільки в судовому порядку. ГЕЕ повинна виконуватися при великомасштабних ґрунтових обстеженнях, які необхідно проводити планово через кожні 20 років, і при коригуванні ґрунтових карт, які потрібно проводити при необхідності з метою виявлення істотних змін стану ґрунтів і ґрунтового покриву. Контроль за забрудненням земель викидами, відходами, стоками й осадами стічних вод різних підприємств (промислових, транспортних, сільськогосподарських, господарсько-побутових тощо) і інших джерел забруднення повинен проводитися систематично не рідше 1 разу в 5 років. Щорічний систематичний моніторинг об'єктів навколишнього середовища повинен здійснюватися вибірково в найбільш екологічно небезпечних районах України.
Виявлення деградованих і забруднених земель здійснюється шляхом проведення ґрунтових, агрохімічних, грунтово-меліоративних і інших необхідних обстежень. За змістом робіт обстеження може бути повним (виявляються всі типи деградації чи забруднення) чи неповним (проводиться цільове обстеження за одним-двома типами деградації чи забруднення).
При проведенні ГЕЕ можна виділити три етапи проведення робіт (рис. 2.1) - підготовчий, польовий і камеральний, під час якого аналізуються результати двох попередніх етапів, складається електронна база даних і цифрові картограми деградованих і/чи забруднених земель.
2.2. Підготовчий період
У підготовчий період після встановлення об'єктів ґрунтових обстежень необхідно провести збір матеріалів по природних умовах території з урахуванням оцінки впливу систем землеробства, суб'єктів господарської чи іншої діяльності на стан ґрунтового покриву. Для оцінки стану ґрунтового покриву територій проводиться збір матеріалів попередніх науково-дослідних і проектно-дослідницьких робіт і ґрунтових обстежень. Відомості про стан земель (у тому числі наявності деградованих і забруднених земель) містяться в наступних матеріалах і документах: матеріали геологічної зйомки; матеріали дистанційного зондування (аеро- і космічні знімки, матеріали спеціальних видів зйомок); ґрунтові карти районів обстеження; грунтово-меліоративні карти й аналітичні матеріали до них; матеріали ґрунтової зйомки; матеріали вивчення агрофізичних і водно-фізичних властивостей ґрунтів; матеріали агрохімічних обстежень; пояснювальні записки до
Рис. 2.1. Блок-схема етапів проведення ГЕЕ
ґрунтових карт і матеріалів агрохімічного обстеження; матеріали сольової зйомки ґрунтів; матеріали геоботанічних і флористичних досліджень, таксації лісів, обстеження природних кормових угідь; геоботанічні карти; плани лісонасаджень; фоновий вміст важких металів і природної радіоактивності; дані по забрудненню радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, органічними забруднювачами й іншими токсикантами; матеріали по чисельності і розмаїтості біоти; матеріали по забрудненню ґрунтів патогенними мікроорганізмами.
Економіко-географічна і фізико-географічна характеристика району обстеження. У процесі підготовки до обстежень експерти повинні ознайомитися з економіко-географічними матеріалами з метою оцінки можливого впливу господарської діяльності на ґрунтовий покрив, а також переносу забруднюючих речовин із суміжних територій на обстежувані землі. Матеріали, що характеризують фізико-географічні (природні) умови району обстежень повинні враховувати схильність ґрунтового покриву до того чи іншого типу деградаційних процесів і, насамперед, містити характеристики клімату, рельєфу, геологічної і гідрологічної будови, ґрунтоутворювальних порід, рослинності.
Оцінка антропогенного впливу на навколишнє середовище. При проведенні оцінки впливу промислових, сільськогосподарських і інших підприємств на територію обстеження й ареали функціонування природних екосистем установлюються границі території, на якій навколишнє природне середовище може бути піддане деградації чи забрудненню (границя техногенного ландшафту; площа території, яка піддана підвищеному забрудненню атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, ґрунтів; розміри воронки депресії і зон зсуву гірських порід і ін.), проводиться аналіз результатів впливу і динаміки зміни стану навколишнього середовища.
Для виявлення зон з найбільшим техногенним навантаженням у першу чергу встановлюється перелік потенційних джерел забруднення території. До них відносяться: промислові і транспортні підприємства, підприємства енергетики, аеропорти; підприємства видобутку, переробки, збереження і транспортування нафти і нафтопродуктів; підприємства мінерально-с