РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ ТА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ.
2.1 ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ.
В роботі проведено аналіз результатів лікування 291 хворих на нефролітіаз, що перебували на лікуванні в Інституті урології АМН України. Діагноз нефролітіазу встановлювали на основі всебічного обстеження хворих. Усі пацієнти були розділені на 2 групи. Перша група - 256 хворих, яким проводились комплексні метафілактичні заходи з використанням фітопрепаратів Канефрон, Літовіт-У та цитратної суміші Блемарен в ранньому післяопераційному періоді. Друга група (контрольна) - 35 хворих, котрі не отримували фітопрепарати та цитратну суміш, а метафілактику проводили загальноприйнятими дієто- та фітотерапією. Вік хворих коливався від 19 до 72 років. Серед 256 хворих, яким проводились комплексна метафілактика 148 (57,4 %) були жінки, та 108 (42,6 %) хворих - були чоловіки. В другій групі: поділ пацієнтів за статевою ознакою був рівним (Таб. 2.1).
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих основної і контрольної груп за статевою ознакою.
Методика лікування хворих
К-ть
Стать
К-ть, %
Метафілактичні заходи с препаратами Канефрон, Літовіт-У, Блемарен.256
108 (42,6%)
148 (57,4%)
Класичний комплекс метафілактичних заходів.
35
16 (45,7%)
19 (54,3%)
В основній групі оперативне видалення конкрементів з застосуванням пієлолітотомії, пієлонефролітотомії, уретеролітотомії проводилось у 113 хворих (44,1% ). З них первинні камені нирок та сечоводів були у 28 хворих, у 85 хворих - рецидивні камені.
Екстракорпоральну ударнохвильову літотрипсію у 83 (32,4 %) хворих проводили на апараті МРL-9000 фірми "Дорн'є" (Німеччина), що є апаратом другої генерації і використовує електрогідравлічний принцип генерації ударних хвиль та має ультразвукову систему локалізації каменю. Первинними камені були у 22 хворих, рецидивними - у 61.
Уретеролітоекстракція з середньої та нижньої третини сечоводів проводилась 20 хворим (7,7%).
На лікуванні з гіперкристалурією знаходилось 40 хворих (15,4%). З сечокислою гіперкристалурією були 19 хворих, з кальційоксалатною гіперкристалурією - 17 хворих, з фосфорнокислою гіперкристалурією - 4 хворих (таблиця 2.2).
Таблиця 2.2.
Методи та види лікування хворих на сечокам'яну хворобу
дослідної групи.
Тривалість захворювання на сечокам'яну хворобу була від 6 місяців до 27 років, в середньому 3,5±1,3 роки. Розміри каменів від 0,6 см до 7см, в середньому 1,8±0,4 см. Коралоподібні або множинні камені були у 57 (22,9%). Рецидивні камені мали 209 (81,62%) від загальної кількості хворих, із них 17 хворих оперувались двічі та більше.
Пієлонефрит супроводжував СКХ у 127 (48,3 %) обстежених пацієнтів. В 48 (18,2%) випадках інфекційно-запальний процес знаходився в латентній фазі, у 43 (16,4%) в фазі клінічно-нестійкої ремісії, а у 36 (13,7%) хворих було діагностовано загострення хронічного пієлонефриту.
Хронічна ниркова недостатність (І-ІІ ступеня) була у 32 (12,1%) з усіх хворих. Досліджені пацієнти мали таку супутню патологію: гіпертонічну хворобу - 87 (33,6%) хворих, ішемічну хворобу серця - 47 (18,3%), вегето-судинну дистонію - 54 (21,1 %), виразкову хворобу - 8 (3,1)%, хронічний холецистит - 35 (13,8%), калькулезній холецистит - 27 (10,5%), поліартрит - 48 (18,7%), хронічний простатит - 33 (12,8%), цукровий діабет - 11 (4,3%). Має значення також те, що у багатьох хворих відмічалось засторожливо-тривожне ставлення до свого захворювання, що у деяких пацієнтів можна розцінювати як астено-іпохондричний синдром. В анамнезі у хворих до початку лікування відзначали: болі в поперековій області різної інтенсивності та характеру - у 157 (61,3 %) хворих, при цьому у 58 (22,4 %) болі локалізувалися з одного боку, у 99 (77,6%) пацієнтів - болі були двосторонніми з превалюванням больового синдрому з одного боку.
У більшості хворих (144 пацієнти, 56,2%) констатували головний біль, виражену загальну слабкість, підвищення артеріального тиску. Гіпертермію, особливо в вечірні години, спостерігали у 108 (42,1 %) хворих. Лихоманка була присутня у 66 (25,8 %) хворих. Суглобні болі були у 92 (36,0%) хворих. В загальних аналізах крові підвищений показник ШОЕ в межах від 20 до 45 мм/год був у 178 (69,5%) хворих, лейкоцитоз понад 10?10 спостерігався у 146 (57,0%) пацієнтів.
Після видалення каменя та встановлення його мінерального складу хворим призначали відповідне протирецидивне (метафілактичне) лікування за наступними схемами. 110 хворих з каменями нирок складу: сечова кислота, щавелева кислота чи їх суміш, в ранній метафілактиці нефролітіазу приймали курс Канефрону-Н, 49 пацієнтів - в основному з конкрементами, що складаються з щавелевої кислоти, приймали цитратну суміш Блемарен, 97 хворих з каменями нирок складу фосфат(струвіт), фосфат( гідроксилапатіт)-оксалат, оксалат при наявності запального процесу ранню протирецидивну метафілактику нефролітіазу посилювали курсом препарату Літовіт-У.
2.2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЬ
а) КЛІНІЧНА ТА ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА
Усі хворі як основної, так і контрольної груп, проходили обов'язкове обстеження, при якому використовувались загальноприйняті клініко-лабораторні методи обстеження урологічних хворих.
Для з'ясування особливостей перебігу захворювання, прогнозування можливих ускладнень, розробки тактики лікування хворих проводився детальний анамнез захворювання кожного хворого (початок та перебіг захворювання, попередні операції та маніпуляції, методики консервативного лікування). Особлива увага приділялась сімейному анамнезу.
Усі хворі проходили загальний огляд (колір шкіряного покрову, тургор шкіри, наявність тофусів шкіри, колір язика, його обложеність та вологість), використовувались методики глибокої пальпації органів черевної порожнини та заочеревинного простору, методи перкуссії (с-м Пастернацького). Обов'язковою умовою (141, 142, 146) було виконання загально клінічних, біохімі