Розділ 2).
У залежності від специфіки навчальних дисциплін ті або інші складові компоненти
запропонованої моделі застосовуються в більшій чи меншій мірі, іноді окремі з
них можуть бути і відсутніми.
У нашій моделі індивідуально-диференційованого підходу у професійній підготовці
майбутніх учителів інформатики диференціація здійснюється за такими
показниками: вхідним рівнем підготовки абітурієнтів з інформатики та обсягом і
рівнем складності матеріалу, що вивчається з даного предмету, на основі
індивідуального вибору кожного студента. До інших показників запропонованої
моделі належать: вільний вибір варіанту складності навчання, можливість
переходу на більш високий рівень складності у будь-який момент, використання
активних форм і методів навчання, впровадження основних положень педагогіки
співробітництва, використання дослідницького методу навчання, автоматизація і
відкритість контролю рівня засвоєння знань і, як наслідок, гуманізація та
демократизація процесу навчання.
Безглуздо говорити про керування навчальним процесом, про формування
особистості і професійної придатності майбутніх учителів без діагностики
розвитку їх основних якостей, які є дуже відмінними у кожної людини. Процес
розвитку й формування індивідуальних якостей студентів повинен бути
контрольованим та керованим. Для цього необхідно діагностувати ці якості та
аналізувати динаміку їх розвитку на протязі всього навчально-виховного процесу
в цілому та на окремих (ключових) його етапах.
Оскільки у нашій моделі новаторським і вагомим є діагностуючий компонент, то
доцільно охарактеризувати його структуру детально.
Згідно з запропонованою нами моделлю індивідуально-диференційованого підходу у
професійній підготовці майбутніх учителів інформатики, вивчення особистісних
здібностей абітурієнтів і студентів здійснюється різними методами. Найбільш
широке розповсюдження у навчально-виховному процесі отримали такі методи:
спостереження, бесіда, інтерв’ю, експертна оцінка, тести, анкетування, аналіз
результатів практичної діяльності та деякі інші. Але, як свідчить досвід
вивчення особистості студентів, викладачами використовуються комплексно всі
методи для більш об’єктивної оцінки його соціально-психологічного портрету.
Під методами дослідження особистості розглядають сукупність засобів і прийомів
вивчення психологічних проявів особистості людини [151].
За формою та умовами проведення розрізняють такі методи дослідження
особистості:
організаційні, які діють на протязі всього дослідження (порівняльні,
лонгитюдні, комплексні);
емпіричні (обсерваційні – психолого-педагогічне спостереження, педагогічний
консиліум, самоспостереження, і експериментальні – лабораторний, природній,
психолого-педагогічний);
психодіагностичні (застосування тестів, опитування, анкетування, бесіда,
інтерв’ю, соціометрія);
аналіз процесів і результатів діяльності (хронометраж, циклографія, експертні
оцінки, самооцінки);
біографічні (аналіз документів) [25].
Для побічної діагностики певних якостей майбутнього вчителя можуть
використовуватися спеціальні завдання, цілеспрямовано створені проблемні
ситуації, ділові ігри, під час розв’язання яких виявляються ті або інші якості
студентів.
Слід враховувати, що кожна особистість виключно складна та індивідуальна, тому,
щоб об’єктивно й достовірно оцінити основні якості майбутнього вчителя,
необхідно синтезувати результати всіх запроваджених методів діагностики. Якщо ж
використовувати та абсолютизувати дані тільки одного з них, можна помилково
оцінити особистість і завдати їй великої шкоди.
Розглянемо особливості окремих методів вивчення основних особистісних якостей
студентів.
Інтуїтивний метод. Інтуїтивно всі люди відносно правильно можуть визначити ті
або інші особистісні якості людини та успішно прогнозувати її поведінку в
певних ситуаціях навчально-виховного процесу. Ступінь достовірності інтуїтивної
оцінки якостей особистості залежить від часу спілкування з нею, віку та
життєвого досвіду дослідника, його діагностичних спроможностей, особливостей
інтелекту, відношення до студента і до себе, ціннісних установок. Інтуїтивному
методу оцінки особистісних якостей студентів властиві значний суб’єктивізм і
типові помилки під час суджень про них. Такими помилками можуть бути: ефект
“поблажнення”, коли виявляються тенденції занадто позитивно оцінювати якості
студента, помилка “центральної тенденції”, яка виражається в усередненій оцінці
якостей студента, помилка ”контрасту”, яка визначається схильністю дослідника
підкреслити у студента риси характеру, протилежні своїм, помилка першого
враження, помилка упередження та деякі інші [151].
Тому покладатися тільки на інтуїтивний метод в отримання об’єктивної і
достовірної оцінки якостей особистості абітурієнта (студента) не завжди
доцільно.
Метод психолого-педагогічних спостережень дозволяє під час практичної
діяльності студента безпосередньо сприймати прояви його якостей у цілісності та
динаміці. Він є одним з найпростіших методів діагностики індивідуальних якостей
студентів.
Спостереження становить собою науково-цілеспрямоване, організоване й
зафіксоване сприйняття досліджуваного об’єкту. Воно зазвичай включає цілі,
задачі, тривалість спостережень, вибір об’єкту, предмету і ситуації,
встановлення способу спостереження, яке б менш за все впливало на досліджуваний
об’єкт, але забезпечувало й найбільший збір необхідної інформації, вибір
способів реєстрації, обробку та інтерпретацію отриманої інформації.
Спостереження можуть розрізнятися:
способом застосування – включене (спостерігач активно спілкується з об’єктом
спостереження) і виключе
- Київ+380960830922