Розділ 2. Вплив академічного супроводу на розвиток культури спілкування
2.1. Розвиток соціального інтелекту, комунікативної компетентності у студентів
Академії муніципального управління
На підставі висновків теоретичної частини нашого дослідження ми сформулювали
наступні методичні положення констатуючої частини дослідження.
Мета констатуючого дослідження: простежити зв’язок між характером
психологічного супроводу академічних груп і успішністю професійної соціалізації
випускників.
Реалізація цього завдання вимагала:
емпіричного аналізу явища професійна соціалізація;
аналізу програми психологічного супроводу академічних груп як можливого чинника
становлення певних характеристик професійної соціалізації.
Перша частина констатуючого дослідження
Основна мета першої частини констатуючого дослідження полягає у вивченні
зв’язку між програмою психологічного супроводу академічних груп та успішністю
професійної соціалізації.
Водночас досягнення основної мети здійснювалось за допомогою допоміжної –
емпіричне вивчення особливостей комунікативної компетентності, соціального
інтелекту студентів Академії муніципального управління (АМУ).
У навчально-виховному процесі економічного факультету Академії муніципального
управління було запроваджено систему психологічного супроводу академічних груп.
Мета програми – сприяння успішності навчальної діяльності студентів шляхом:
засобів впливу, спрямованих на зростання індивідуальної мотивації до навчання;
поліпшення психологічного клімату в академічних групах (заходи спрямовувались
на підвищення групової згуртованості та комунікативності)
Запровадження програми ґрунтується на гіпотезі про учіння у сприятливій
атмосфері академічної групи й підвищення навчальної успішності позитивно
позначається на професійній соціалізації
Запропонована програма психологічного супроводу академічних груп включає
наступні напрямки:
моніторинг умов та особливостей розвитку особистості студентів (доцільність
зазначеного напрямку обґрунтована В.Панком, В.Маценко);
оптимізація міжособистісних стосунків (Л.Дзюбко, В.Маценко);
діагностика та корекція психологічних девіацій (В.Маценко);
робота з батьками студентів (Л.Пінчукова);
психопрофілактична та просвітницька робота (Л.Дзюбко).
Процедура першої частини констатуючого експерименту
Перша частина констатуючого дослідження включає 2 етапи: попередній й основний.
Попередній етап, спрямований на дослідження психологічних особливостей та
динаміку комунікативних здібностей, техніки спілкування у студентів АМУ. Також,
на попередньому етапі констатуючого експерименту ми досліджуємо особливості
впливу комунікативної культури на академічну успішність студентів під час
іспитів. Упродовж попереднього етапу ми виявляємо супровідні особистісні,
індивідуальні властивості, особистісні фактори, що впливають на розвиток та
формування комунікативної успішності студентів. На цьому етапі ми з’ясовуємо
психологічну сумісність студентів в академічній групі, її зв’язок із
задоволеністю процесом спілкування, психологічним кліматом групи,
комунікативною успішністю. На попередньому етапі констатуючого дослідження,
було залучено й студентів 1, 2 курсу, окрім 5. На другому етапі першої частини
констатуючого дослідження ми виявляємо зв’язок між програмою психологічного
супроводу академічних груп та успішністю професійної соціалізації.
Методики констатуючого експерименту.
Методичний блок емпіричного дослідження включає: соціометрію, діагностичну
методику соціально-психологічного клімату групи (О.С.Михалюк, Н.Ю.Хрящєва),
методику “Визначення орієнтації суб’єктивного контролю” (адаптація
О.Осницького, Ю.Жуйкова), самоактуалізаційний тест (САТ) (Л.Я.Гозман та ін) на
базі Опитувальника особистісних орієнтацій Е.Шострома (Personal Orientation
Inventory – POI), який вимірює самоактуалізацію як багатомірну величину. Ми
використовували наступні шкали: “Ціннісні орієнтації”, “Гнучкість поведінки”,
“Уявлення про природу людини”, “Пізнавальні потреби”, “Креативність”.
Для вивчення соціальної перцепції ми використовували метод аутосоціометрії,
групову оцінку особистості.
Визначення особливостей розвитку соціального інтелекту здійснювалось за
методикою “Шкала техніки спілкування”, яка розроблена Н.Д.Твороговой та СІГ
(Соціальний Інтелект Гілфорда), методика Дж. Гилфорда і М.Салливена, адаптована
Є.С.Альошіной-Михайловой.
Крім того, виявлення факторів, що знижують ефективність навчання у АМУ
визначалась за методикою М.Жамкоч’ян.
Експрес-методика по вивченню соціально-психологічного клімату, розроблена на
факультеті психології Санкт-Петербурзьського ЛДУ О.Ю.Шалито, О.С.Михалюк,
Н.Ю.Хрящєвою [117]. Автори методики розглядають соціально-психологічний клімат
групи як цілісну психологічну характеристику, яка пов’язана з особливостями
відображення групою окремих об’єктів, явищ, процесів. В цілому виокремлюються
наступні фактори формування психологічного клімату: 1) характер виробничих
відносин у суспільстві, органічною частиною якого є група, що досліджується; 2)
зміст, організація і умови діяльності; 3) особливості керування і
самоуправління групи; 4) характер керівництва; 5) ступінь збігу формальної і
неформальної структури групи; 6) соціально-демографічні й психологічні
особливості членів групи; 7) чисельність групи.
Крім того, методика дозволяє виявити міжособистісні відношення, що склалися у
групі, в тому числі емоційний, когнітивний, поведінковий компоненти
соціально-психологічного клімату групи.
Також, важливим показником, що можливо виявити за допомогою методики, є
установка групи – позитивна, невизначена, негативна. Установка впливає на
відношення в процесі діяльності: позити
- Київ+380960830922