РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ ВЧИТЕЛЯ
В цьому розділі розглянуто процедуру організації дослідження стресових станів
та детермінант виникнення професійного стресу вчителя, наведено
психодіагностичний комплекс, проаналізовано результати дослідження вивчення
психологічних особливостей професійного стресу вчителя, обґрунтовано емпіричну
модель виникнення професійного стресу вчителя.
2.1. Розробка та обґрунтування методологічних основ діагностики професійного
стресу вчителя
Мета констатуючого експерименту – дослідження психологічних особливості
професійного стресу вчителя, що виявляються в інтенсивності та специфіці
детермінанти його виникнення.
Для досягнення мети передбачалось розв’язання наступних завдань дослідження:
визначити інтенсивність стресових станів у вчителів і студентів після
проходження ними активної педагогічної практики;
дослідити вплив стресових станів на психосоматичний стан та на професійну
діяльність вчителів;
визначити основні детермінанти професійного стресу вчителя.
Наше дослідження було започатковане ще під час роботи над дипломним проектом
“Корекція стресових станів, що виникають у педагогів в процесі їх професійної
діяльності”.
Відповідно до завдань констатуючого експерименту дослідження проводилося в 2
етапи протягом 1998 – 2002 років. На першому етапі досліджувались інтенсивність
стресових станів та їх вплив на здоров’я та професійну діяльність учителів.
Другий етап був присвячений вивченню детермінант виникнення професійного стресу
вчителя.
Дослідження проводилися серед учителів шкіл міста Мелітополя і серед вчителів
Запорізького інституту підвищення кваліфікації, загальною кількістю 290 осіб.
Протягом обох етапів проводилося також дослідження стресових станів студентів
після проходження ними активної педагогічної практики. Це дало змогу виявити
первинний рівень стресових станів – рівень, з яким приходять в школу молоді
спеціалісти. Вивчення детермінант виникнення професійного стресу у майбутніх
вчителів дало змогу виявити динаміку зміни оцінок стресорів студентами різних
курсів та порівняти ці дані з оцінкою стресорів учителями. У дослідженні брали
участь 208 студентів 1-5-х курсів філологічного факультету Мелітопольського
державного педагогічного університету.
Для проведення експериментального дослідження було сформовано
психодіагностичний комплекс (ПДК). При цьому використовувались переважно
класичні варіанти методик, представлені у наукових виданнях та модифіковані
нами згідно завдань констатуючого дослідження [17, 63, 64, 110, 148, 197], а
також авторська розробка - анкета “Основні стресори в роботі вчителя” (додаток
А).
Психодіагностичний комплекс містить у собі наступні методики: шкалу самооцінки
актуальних станів “Симптоми стресу” за T.Кокс [63]; методику “Шкала
психосоціального стресу” Л.Рідера [64]; опитувальник Г.Купера “Фактори стресу в
професійній діяльності” [197]; особистісний опитувальник В.В.Бойко “Діагностика
рівня емоційного вигоряння” [17]; анкету “Основні стресори в роботі вчителя”
(додаток А); тест – опитувальник EPI [110] і шкалу “Самооцінка психічних станів
– ТФАР”, розроблені Г.Ю.Айзенком [148].
Психодіагностичний комплекс умовно можна розділити на дві взаємодоповнюючи
групи, спрямовані на вивчення різних аспектів стресу. Подібна конструкція
експериментального інструментарію дозволила вагомо підвищити надійність
остаточних результатів дослідження. Перша група методик призначена для вивчення
стресових станів, друга - для вивчення детермінант виникнення професійного
стресу вчителя.
На першому етапі дослідження методики першої групи Л.Рідера, Г.Купера,
В.В.Бойко використовувались з метою визначення інтенсивності стресових станів,
на другому етапі ці методики дали змогу вивчити стрес-фактори, що викликають
різні стресові стани (психосоціальний та професійний стрес, синдром емоційного
вигоряння). За допомогою методик другої групи “EPI” і “ТФАР” Г.Айзенка та
анкети “Основні стресори в роботі вчителя” на другому етапі дослідження було
проведено вивчення детермінант виникнення професійного стресу вчителя.
Вибір методик відповідає завданням дослідження та визначається рядом
аргументів.
В дослідженні нами була використана модифікована шкала самооцінки актуальних
станів за T.Коксом [63]. Шкала містить перелік 40 симптомів прояву стресу
поведінкового та психосоматичного характеру: його вплив на особистість,
поведінку, здоров’я, працездатність, когнітивні та фізіологічні ефекти.
Респондентам необхідно вказати відповідність симптоматики особливостям їх
поведінки та здоров’я. Результати проведення методики дозволяють визначити
відсоток вираженості певної симптоматики стресу в групі вчителів.
Методика “Шкала психосоціального стресу” Л.Рідера, адаптована та
стандартизована О.С.Копіною [64], була включена нами до складу ПДК з метою
забезпечення більш диференційованого підходу до вивчення стресових станів
учителів. Застосування цієї методики дало можливість визначити рівень стресу,
що провокується соціальним оточенням людини. За результатами заповнення шкали
Л.Рідера кожного досліджуваного можна віднести до групи з високим, середнім або
низьким рівнем психосоціального стресу. Автор методики особливо відзначає, що
випробувані з високим рівнем психосоціального стресу потребують
психотерапевтичної допомоги [64].
Процедура дослідження за цією методикою полягає в тому, що учасникові
анкетування пропонується оцінити, наскільки він згодний з кожним із тверджень.
О.С.Копіною пропонується шкала оцінок від 4 до 1 балів. Рівень стресу
обчислюється за формулою:
Уn
SL = 4 - ——,
7
де SL
- Київ+380960830922