Ви є тут

Підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу.

Автор: 
Вяткіна Тетяна Георгіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
3405U005048
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ТА ТЕНДЕНЦІЙ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИДІВ ПРОМИСЛОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Методика оцінки сучасного стану розвитку промисловості

В результаті трансформаційних процесів 1992-2004 рр. в економіці України сформувалися суб'єкти господарювання, які характеризуються в своїй більшості відсутністю чіткого бачення стратегічного майбутнього розвитку, розривом ланцюгів вартості, що призводить до хронічної збитковості, зростання кредиторської та дебіторської заборгованості, егоїстичним відношенням до стратегічних партнерів і клієнтів, відсутністю схильності до співробітництва, переважанням, наприклад, в легкій промисловості, давальницьких схем, що протирічить інституційним засадам сучасного економічного життя в розвинених країнах.
Такі відносини характерні для підприємств агропромислового, машинобудівного комплексів, легкої промисловості тощо.
Економічне зростання України в 2001-2004 рр. призвело до погіршення стану державних фінансів, що суперечить економічній логіці. Незважаючи на те, що ВВП зростає, кількість збиткових підприємств збільшується: 42,5 % в 2001 р. проти 38,5 % в 2000 р. У вугільній промисловості таких підприємств було 74 %, в електроенергетичній, паливній галузях, на транспорті від 57 до 67 %. За результатами економічної діяльності в січні-травні 2004 р. збиткові підприємства збільшили свої збитки на 476 млн грн., або на 5,8 % порівняно з попереднім періодом. В той же час прибуток рентабельних підприємств зменшився на 3 млрд грн.
Аналіз роботи промисловості України в 90-ті рр. показав, що зміна бази і ставок оподаткування призводила до різного рівня податкового навантаження окремих суб'єктів господарювання. Це створило сприятливі умови для стрімкого розвитку одних груп галузей і призвело до скорочення часток іншої групи. Така структурна трансформація відбувалася стихійно і не відповідала пріоритетам держави.
Таким чином, можна стверджувати. що на сучасному етапі залишаються актуальними дослідження найбільш прийнятної для вітчизняних умов економічної моделі та її основних параметрів; оцінка потенціалів розвитку складових частин національної економіки та економічних важелів управління цими потенціалами; розробка стратегії структурної перебудови на основі узгоджених пріоритетів. Розглянемо більш детально ці аспекти на прикладі промислового комплексу Черкаської області.
Черкащина має значний потенціал промислового розвитку, що прискорено формувався в останні десятиріччя ХХ ст. з часу створення наймолодшої в Україні області. Черкаська область належить до регіонів з недостатнім рівнем розвитку промислового виробництва.
В області, що займає 3,5 % території України і має 2,9 % наявного населення, виробляється 1,5 % промислової продукції та 3,5 % товарів народного споживання, з них 4,1 % продовольчих і 3,1 % непродовольчих.
До важливих проблем, що нині існують в промисловості області, слід віднести:
- неефективну фінансову діяльність промислових підприємств - високий рівень збиткових промислових підприємств (у 2000 р. - 40,3 %, 2003 р. - 41,7 %);
- низьку рентабельність операційної діяльності підприємства, яка у 2003 р. становила 1,1 %;
- низькі темпи оновлення техніко-технологічної бази, асортименту продукції, брак інвестицій на освоєння нових видів конкурентоспроможної продукції;
- нерозвинені ринки технологій, патентів наукових досліджень, які необхідні для подальшого розвитку промисловості області;
- створення нових робочих місць з метою скорочення рівня зареєстрованого безробіття, який перевищує на 55,5 % середній показник по Україні.
Основні показники Черкаської області за видами економічної та промислової діяльності подані на рис. 2.1.
Як видно з наведених даних, промисловість за обсягами доданої вартості та за чисельністю зайнятих займає друге місце (після сільського господарства). Але на неї припадає 65 % всіх збитків, 75 % спожитих паливно-енергетичних ресурсів та 69 % шкідливих викидів в атмосферне повітря.
В області розташовано 146 підприємств та місцевих одиниць легкої промисловості, на яких працює 6,96 тис. штатних працівників, що становить 8,0 % штатних працівників промисловості області. У 2003 р. частка продукції легкої промисловості в структурі промислового виробництва області становила 1,9 %, а в загальному обсязі виробництва легкої промисловості України - 2,1 %.
На текстильну промисловість припадало 20,4 % підприємств, 31,8 % штатних працівників та найбільша частка виробленої продукції - 51,1 %, у тому числі на ткацьке виробництво - 14,4 %, на виробництво інших текстильних матеріалів - 28,2 %, на виробництво виробів із трикотажних та в'язаних тканин - 7,3 %. Частка виробництва шкіри та шкіряного взуття найменша - на неї припадало 8,6 % підприємств, 6,8 % штатних працівників та 8,15 % виробленої продукції, у тому числі виробництва взуття - 7,7 %.
Область є досить значним виробником шовкових тканин, яких було вироблено 3351,8 тис. м2, що становило 34,9 % від загальнодержавного виробництва. Легка промисловість представлена значними підприємствами: ЗАТ "Черкаський шовковий комбінат", ВАТ "Стеблівська бавовняна прядильно-ткацька фабрика", "Звенигородська швейна фабрика".

Рис. 2.1 Характеристика економіки Черкаської області

За роки незалежності України простежувалася нестабільна динаміка розвитку легкої промисловості області: у 1991-1996 рр., 1998-1999 рр. спостерігалося значне зменшення обсягів виробництва галузі, а у 1997 р., 2000-2002 рр. простежувалося нарощування виробництва. У 2003 р. знову зафіксована тенденція спаду (на 12,9 % порівняно з попереднім роком). Ці перетворення призвели до скорочення частки галузі у промисловому виробництві області в 6,3 рази (з 12,0 % у 1990 р. до 1,9 % у 2003 р.). За 2001-2003 рр. відбулося скорочення кадрів у легкій промисловості більше ніж у 2 рази: з 14,25 тис. до 6,96 тис. штатних працівників. Зокрема, найбільше скорочення спостерігалося у текстильній промисловості - майже у