РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Характеристика обстежених хворих
Клінічні спостереження проводили в другому офтальмологічному мікрохірургічному
відділенні Офтальмологічного центру та в Ендокринологічному центрі
республіканської клінічної лікарні імені М.О. Семашка в м. Сімферополі.
Обстежено 138 хворих з різними формами ДР (274 ока), з них 61 чоловіки (44,2 %)
і 77 жінок (55,8 %). ЦД I типу було діагностовано у 74 хворих (53,6 %), ЦД II
типу – у 64 пацієнтів (46,4 %). Вік хворих – від 18 до 76 років. Результати
поділу хворих за віком і статтю представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Поділ хворих за віком, статтю і формою діабетичної ретинопатії
Вік хворих, років
Форми діабетичної ретинопатії та стать хворих
Всього
І група –
НДР
ІІ група –
ППДР
ІІІ група –
ПДР
чол
жін
чол
жін
чол
жін
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
до 20
0,72
0,72
1,45
21–30
0,72
2,9
0,72
1,45
5,8
31–40
2,17
2,17
0,72
1,45
0,72
2,9
14
10,15
41–50
2,17
4,35
2,17
2,9
2,9
2,9
24
17,39
51–60
3,62
4,35
4,35
2,9
3,62
5,07
33
23,91
61–70
2,9
5,8
5,8
5,07
4,35
4,35
39
28,26
71 та більше
3,62
2,17
1,45
1,45
2,9
1,45
18
13,04
Всього
21
15,22
31
22,46
20
14,49
20
14,49
20
14,49
26
18,84
138
100
З наведених даних видно, що 58,7 % хворих були у групі від 20 до 59 років,
тобто найпрацездатнішого віку.
Перебіг середньої тяжкості ЦД спостерігали у 59 осіб (42,8 %), тяжкий – у 79
осіб (57,2 %). Стадія компенсації вуглеводного обміну мала місце у 28 хворих
(20,3 %), субкомпенсації – у 110 хворих (79,7 %). Пацієнти були обстежені
ендокринологом та іншими суміжними спеціалістами. З дослідження були вилучені
хворі з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту та вогнищами
грамнегативної інфекції.
Усіх хворих було поділено на групи залежно від форми захворювання, яку
визначали за класифікацією Kohner та Porta (1991) [194]. Таким чином, першу
групу спостереження становили 52 хворих (104 ока, 37,7 %) з НДР. Другу групу
спостереження становили 40 хворих (80 очей, 29 %) з ППДР. Третю групу
спостереження – 46 хворих (90 очей, 33,3 %) з ПДР.
Строки спостереження у 67 хворих (48,6 %) були 3 і більше років, у 57 хворих
(41,3 %) – від 2 до 3 років, у 14 хворих (10,1 %) – менше 2 років.
При клінічному обстеженні органа зору на 38 очах (13,9 %) спостерігали
ускладнену катаракту різного ступеня зрілості За даними офтальмоскопії,
гемофтальм був на 22 очах (8 %), шварти скловидного тіла – на 15 очах (5,5 %),
часткове відшарування сітківки – на 6 очах (2,2 %), часткова атрофія зорового
нерва – на 4 очах (1,5 %).
При вивченні функціональних показників органа зору і імунного статусу у хворих
на ДР ми використовували дві контрольні групи. Першу контрольну групу становили
29 хворих на ЦД, які не мали ДР. Середній вік хворих був 22 роки, з них – 14
чоловіків (48,3 %) та 15 жінок (51,7%). Другу контрольну групу становили 97
практично здорових осіб відповідної статі і віку.
2.2. Дослідження функціонального стану зорового аналізатора
Обстеження хворих на ДР проводили в динаміці: до початку лікування, після
закінчення курсу лікування, через 1 місяць, а далі – через кожні 3 місяці та
впродовж усього строку спостереження. Всі виявлені клінічні прояви аналізували
залежно від статі, віку, типу, ступеня компенсації й тривалості ЦД, імунних
показників крові та зіставляли з результатами електрофізіологічних і
функціональних методів дослідження.
Комплекс офтальмологічних досліджень разом з традиційними методами (візометрія,
периметрія – сумарне ПЗ по восьми меридіанах, біомікроскопія, офтальмоскопія та
ін.) включав: ВКП, КЧЗМ, дослідження ПЕЧФ, ЛЗАФ та флуоресцентну ангіографію.
2.2.1. Дослідження просторової контрастної чутливості
Все більше значення в клінічній офтальмологічній практиці набуває вивчення ПКЧ
[91, 146, 147]. Результати фундаментальних досліджень дозволяють розглядати
зорову систему як фільтр просторових частот, що складається з оптичного
компонента (пропускає низькі частоти) і нервового компонента (пропускає високі
частоти) [20, 21, 87].
ГЗ є максимально високою просторовою частотою, яку око розрізняє при
надпороговому контрасті. Таким чином, вона є складовою частотно-контрастної
чутливості зорової системи. Тому оцінка збереження зорових функцій лише за ГЗ
не може сповна відобразити дійсні функціональні можливості ока [87].
Ранню інформативність ПКЧ в порівнянні з візометрією по оптотипам і оцінкою
колірного зору було показано в працях по вивченню дистрофічних захворювань
сітківки [156] і при патології центральної нервової системи (ЦНС) [21]. Окрім
того, при ДР було виявлено зниження ПКЧ, ступінь якого перебував у певній
залежності від тривалості ЦД та стану очного дна [38, 91], а звуження
хроматичної зони поля зору виникає ще на доклінічних етапах ДР.
Дослідження ПКЧ проводили за допомогою атласу по ВКП [107]. ВКП характеризує
передавання просторового зображення від ока до мозку у всьому частотному
діапазоні [21, 146]. Таким чином, частотно-просторові характеристики містять
дані про ГЗ не тільки при одному контрасті, але й при зміні контрастності у
широкому діапазоні просторових частот [21].
Для проведення досліджень використовували набір чорно-білих тестових зображень
решіток перемінного контрасту і різної просторової частоти (тести 1–16).
Дослідження проводили монокулярно при оптимальній корекції аметропії в
приміщенні із стандартним освітленням (75 лк). Тести ро