розділ 2.1. Процесуальне положення суду апеляційної інстанції та його
повноваження у судовому слідстві
Апеляційний суд – суд, що розглядає справи за апеляціями на вироки, ухвали і
постанови суду першої інстанції, які не набрали законної сили ( п.3 ст. 32 КПК
) – виступає головним суб’єктом судового слідства. Це положення випливає з
того, що відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 15 КПК та п.1
ст. 5 Закону України «Про судоустрій» [84] правосуддя в Україні здійснюється
виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій
іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
На практиці виникає низка питань, пов’язаних з процесуальним положенням
апеляційного суду на судовому слідстві, однозначна відповідь на які відсутня.
До цих питань відносять:
які процесуальні повноваження має апеляційний суд в ході судового слідства; 2)
які судово-слідчі дії апеляційний суд має право проводити за власною
ініціативою; 3) в яких межах суд пов'язаний вимогами, викладеними в апеляції.
Ці питання майже не досліджуються в сучасній літературі, хоча їх з’ясування має
велике наукове та практичне значення. Спробуємо дати відповідь на кожне з них.
Але спочатку слід визначити, що ми розуміємо під повноваженнями суду
апеляційної інстанції.
Під повноваженнями апеляційного суду розуміється сукупність його прав і
обов’язків, пов’язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо
рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку
[85, с. 583] і прийняттям своїх рішень у справі по розглянутій апеляції.
На наш погляд, повноваження апеляційного суду на судовому слідстві можна
поділити на такі види:
а) ті, що суд зобов’язаний виконати незалежно від свого розсуду чи
волевиявлення учасників судового розгляду;
б) ті, що суд здійснює за власною ініціативою;
в) ті, що здійснюються залежно від волевиявлення сторін [86, с. 153-156];
г) ті, що провадяться як за ініціативою суду, так і за клопотанням сторін.
На судовому слідстві апеляційний суд має такі ж самі повноваження, що й суд
першої інстанції. Це твердження випливає з ч. 5 ст. 362 КПК, де вказано, що
судове слідство в апеляційному суді провадиться за правилами глави 26 КПК, але
лише щодо тієї частини вироку, законність і обґрунтованість якої оспорюється в
апеляції.
Перший вид складають судово-організаційні повноваження суду, які здійснюються
тільки цим органом судової влади в особі головуючого чи одного з суддів. До них
слід віднести:
роз’яснення свідкові і потерпілому їх прав та обов’язків;
доповідь головуючим чи одним із суддів суті вироку, повідомлення ким і в якому
обсязі він був оскаржений, викладення основних доводів апеляції і заперечень
інших учасників процесу, якщо вони були подані;
з’ясування головуючим, чи підтримують свої апеляції особи. які їх подали;
Уявляється, що у зазначеній нормі законодавець припустив деякі неточності,
надав право одному із суддів доповідати суть вироку, повідомляти, ким і в якому
обсязі він був оскаржений, викладати основні доводи апеляції і заперечень інших
учасників процесу, якщо вони були подані. А з’ясування питання щодо підтримання
своїх апеляцій особами, які їх подали, належить тільки головуючому.
В силу ст. 271 КПК на головуючого покладається обов’язок підтримання порядку
під час судового засідання. Усі учасники судового розгляду, а також усі
присутні в залі судового засідання повинні беззаперечно виконувати
розпорядження головуючого про додержання порядку в судовому засіданні.
Виконання цих функцій має велике значення для забезпечення нормальних умов
судового розгляду, що в свою чергу сприяє належному здійсненню сторонами своїх
прав. Саме в цьому напрямку повинна спрямовуватись діяльність головуючого на
судовому слідстві як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Забезпечуючи права головуючого [87, с. 30] щодо ведення судового слідства,
законодавець встановив відповідальність за порушення порядку під час судового
засідання, що передбачено ст. 272 КПК та ч.1 ст. 185-3 Кодексу України про
адміністративні правопорушення [88].
Безумовно, що головуючому та іншим суддям належать рівні права [2 Мова йде про
правило «primus inter pares» – перший серед рівних.], але ж він наділений
організаційно-розпорядчими повноваженнями і керує розглядом справи. Тому,
перекладати ці організаційно-розпорядчі повноваження на інших суддів не слід,
оскільки під час судового слідства в апеляційному суді сторони у процесуальному
відношенні підкорені головуючому та суду, дотримуються встановленого порядку на
судовому засіданні, виконують вказівки головуючого та апеляційного суду в межах
їх компетенції.
Ми погоджуємось із думкою Ю.М.Грошевого, який, досліджуючи функціональні
обов’язки головуючого в судовому засіданні, вказує на те, що в
кримінально-процесуальному законодавстві окремо виділені такі його функції, як
організаторська, яка полягає в управлінні ходом судового процесу,
комунікативна, що полягає в спрямуванні зусиль і стосунків складу суду з
учасниками судового розгляду на встановлення істини і виховна [89, с. 24].
«Судді у змагальному процесі (обвинувачення – захист), – відзначає В.Ю.
Шепітько, – належить регулююча роль. Вона полягає у створенні ділової
обстановки судового процесу, визначенні та регулюванні спілкувань, усуненні
різко конфліктних відносин, зниженні надмірного емоційного збудження учасників»
[90, с. 163].
Наприклад, КПК Російської Федерації у п.2 ст. 365 дає однозначну відповідь на
аналогічне питання – судове слідство починається з короткого викладу головуючим
змісту вироку, а також суті апеляційної скарги або подання та заперечень щодо
них.
КПК Ка
- Київ+380960830922