РОЗДІЛ 2
РЕЦЕПЦІЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ СИМВОЛІКИ У ТВОРЧОСТІ
ПОЕТІВ-"ЛОГОСІВЦІВ"
Літературне життя Західної України міжвоєнного періоду ХХ століття характеризувалося великою розмаїтістю і підвищеною активністю. У цей час реалізовувалися найрізноманітніші художні концепції, у літературу вливалися нові напрямки, серед яких помітне місце посідала "католицька література". Як уже зазначалося, найяскравішими представниками "католицької літератури" у міжвоєнний період ХХ століття можна вважати літературне об'єднання "Логос".
Деякий час художня творчість "логосівців" була поза межами наукових зацікавлень літературознавців. Лише за останні роки в Україні було здійснено ряд досліджень, завдяки яким творці українського варіанту "католицької літератури", а серед них письменники "Логосу", зможуть зайняти належне місце в історії української літератури. Творчості "логосівців" присвятили свої дослідження літературні критики, які творили у період активної діяльності "Логосу" (Теофіл Коструба [94], Олександр-Микола Мох [132], Ярослав Гординський [45] та інші). Творчість окремих "логосівців" потрапила в поле зору дослідників західної діаспори. До творчості Григора Лужницького, Василя Мельника (Лімниченка), Степана Семчука зверталися такі літературознавці: Леонід Рудницький [168], Ярослав Розумний [164], Яр Славутич [184], Ярослав Грицков'ян [48]. Непересічну наукову вартість мають дослідження українських літературознавців (Миколи Ільницького [71-79], Стефанії Андрусів [5], Тараса Салиги [172], Степана Хороба [210-211], Олега Купчинського [99], Володимира Микитюка [126], Лілії Гром'як [49-55], Наталії Вівчарик [34-37]), які вже після 1990 року "деканонізували" для української літератури творчість "логосівців".
У дослідженні Теофіла Коструби про теоретичні засади "католицької літератури" здійснюється аналіз творчого доробку "Логосу", при цьому автор наводить критерії, за якими твір можна назвати "католицьким".
Непересічну вартість мають дослідження Миколи Ільницького, в яких літературознавець дає системне, цілісне, об'єктивне бачення місця "логосівців" у літературному процесі Західної України між двома світовими війнами.
Праці Ярослава Грицков'яна, Богдана Романенчука, Оксани Веретюк, Тараса Салиги подають історико-літературний аналіз діяльності "Логосу". До детальнішого літературознавчого осмислення художньої спадщини "логосівців" спричинилися дослідження Лілії Гром'як та Наталії Вівчарик.
Лілія Гром'як розглянула творчість "логосівців" у контексті християнської ідеології та національного самоусвідомлення, яке було притаманне міжвоєнному періодові ХХ століття. До того ж, дослідниця намагалася визначити домінантні мотиви у поезії "логосівців", простежити жанрові особливості їхньої творчості. Л.Гром'як найбільше уваги приділила вивченню творчої спадщини о. Василя Мельника (Лімниченка), охопивши майже усі грані його творчої та громадської діяльності.
Ідейно-естетичну концепцію творчості "Логосу" досліджувала Наталія Вівчарик. На тлі "Логосу" дослідниця виокремлює постать Григора Лужницького, робить у своїх працях спробу комплексного аналізу прозової, драматичної та поетичної спадщини письменника з метою докладного та усебічного вивчення та інтерпретації його художніх творів.
Варто зазначити, що християнські мотиви були одними з найпоширеніших у творчості "логосівців", більше того, здійснювалася певна проекція подій біблійних на тогочасну українську історію. В цьому контексті важливо з'ясувати функціонування у творах "Логосу" релігійного, біблійного та євангельського символів, що сприятиме розкриттю ідейно-художніх особливостей творчості поетів-"логосівців".
Отже, метою розділу є інтерпретація християнських символів у творчості поетів групи "Логос".
Звідси випливають конкретні завдання дослідження: визначити місце "логосівців" в українському літературному процесі, зосередивши особливу увагу на філософсько-естетичній концепції їхньої творчості; виокремити, класифікувати й проінтерпретувати християнську символіку поетичних творів "логосівців"; схематично окреслити аналогічну рецепцію біблійних символів в українській літературі міжвоєнного двадцятиліття.
2.1. Ідейно-естетичні засади творчості письменників групи "Логос"
Ярослав Грицков'ян вважає, що до групи "Логос" потрібно відносити шістьох письменників: Григора Лужницького (відомі псевдоніми: Мар-н, Мар-син, Меріям, Б.Полянич, Л.Корнич, Семен Ордівський, Нікі Грегор, Р.Жданич, Р.Сенечільський, Л.Нигрицький та ін.), Олександра-Миколу Моха (псевдоніми: Орест Петрійчук, Араміс, С.Лишкевич), Степана Семчука, Петра Сосенка (молодшого) і в якийсь період творчості праці о. Василя Мельника (псевдонім Василь Лімниченко) та Романа Сказинського [48, 172]. Теофіл Коструба зачисляє до цього гурту ще й маловідомого письменника й історика Адама Монтрезора, який трагічно загинув під час польсько-німецької війни 1939 р. [94, 123].
У загальному творчому контексті цього католицького руху вміщується діяльність й інших письменників, критиків, публіцистів, які співтворили модель католицької літератури, спричинювалися до її поширення. Тут, зокрема, треба згадати таких відомих католицьких діячів, як Іван-Йосафат Скрутень (засновник "Записок Чину св. Василія Великого"), а також голову Марійських дружин молоді Іринея Назарка, прозаїка і публіциста Осипа Назарука, педагогічного діяча і публіциста Петра Ісаїва, історика й літературознавця Теофіла Кострубу та інших. Крім того, Тарас Салига зазначає: "В роки виходу журналу "Дзвони" (1931-1939) на позиціях "логосівців" стояли Наталена Королева, Ірина Гузар-Монпцібовичева, Роман Дурбак, Юрій Кміт (належав також до "вісниківців"), Василь Маковський, Осип Лещук, Василь Попадюк, Ілля Братик, Омелян Квіт, Йосип Годунько та ін." [172, 69-70].
Теофіл Коструба називає дату офіційного створення "Логосу" - 31 грудня 1922 року [94, 120]. Однак група "Логос" почала формуватися навколо часопису "Поступ", тому Я.Грицков'ян вважає, що 1921 р. - рік першого виходу в світ "Поступу" -