Ви є тут

Флора Хотинської височини (Прут-Дністровське межиріччя): аналіз, порівняльна характеристика й охорона

Автор: 
Никирса Тетяна Дмитрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U004572
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ II
Огляд історії ботанічних досліджень Хотинської височини
За результатами опрацювання літературних джерел [3; 5; 6; 20; 24; 35-38; 65-69;
76; 95; 151; 152; 160; 161; 167; 170; 174; 186; 192-194; 203; 204; 208;
223-225; 228; 231-233; 239-244], критичного перегляду гербарних фондів CHER,
LWS та вибірково матеріалів гербаріїв KW, LW, LE, CWU встановлено послідовність
вивчення флори вищих судинних рослин на території Хотинської височини.
Термін, упродовж якого проводилися ботанічні дослідження в межах сучасної
Чернівецької області, поділяють на 3 періоди: австро-російський, румунський та
український [129; 133].
Упродовж ХІХ і на початку ХХ ст. по Хотинській височині (по лінії сіл
Добринівці – Грозинці) проходив державний кордон: південно-західна частина
території належала до Чернівецького повіту Австро-Угорської імперії, а
північно-східна – до Хотинського повіту (Грозинська, Клішківська, Рукшинська
волості) Російської імперії [8].
2.1. Австро-російський період.
Перші відомості про видовий склад флори Хотинської височини датуються 1835
роком: це 3 гербарні зразки Франца Гербіха, 2 із них зібрані на південному
макросхилі Хотинської височини в околицях Чернівців (Cephalanthera damasonium,
C. longifolia) та в околицях с. Чорнівка (Dactylorhiza majalis). Підсумком
досліджень раритетних видів Буковини цього науковця стала публікація [224], в
якій для дослідженого регіону наводяться ще 24 види. Серед них занесені до
Червоної книги України [186] види: Astrantia major, Orchis coriophora,
Platanthera bifolia.
Гербарні матеріали (CHER) свідчать, що Франц Гербіх упродовж 50-х рр. ХІХ ст.
активно досліджував флору Північної Буковини, зокрема працював і на території
Хотинської височини (експедиційні виїзди 1854-1857 рр. в околиці сіл Чорнівка,
Добринівці, Горошівці, Васловівці, Горішні Шерівці). У гербарії зберігаються
зразки 46 видів вищих рослин, зібраних на цій території. Підсумком польових
досліджень стала фундаментальна праця "Flora der Bukovina" [223], у якій для
Хотинської височини наводяться 493 види вищих судинних рослин. Серед них низка
рідкісних. Наприклад, Cephalanthera rubra, Dactylorhiza maculata, Orchis morio,
O. signifera, Chamaecytisus albus, Pulsatilla grandis, P. pratensis subsp.
nigricans та інші.
Своєрідним підсумком досліджень флори судинних рослин Галичини та Буковини
австрійського періоду стала монографія Ж.А. Кнаппа [228], в якій зведено
інформацію з більшості наявних на той час флористичних літературних джерел. Для
південно-західної частини височини, яка входила до складу Австро-Угорщини, в
цій праці наводиться 525 видів рослин. Серед них низка рідкісних у регіоні
видів, що не були знайдені пізніше: Aruncus vulgaris, Adenophora litifolia,
Parnasia palustris, Cicuta virosa й інші.
Упродовж цього ж періоду експедиції з вивчення флори Хотинської височини
проводили дослідники: А. Мустяца, ?. Вікторовіч, ?. Влакторовскі, А.
Прокопяну-Прокопович, О. Петріно. Багато експедицій здійснив перший завідувач
кафедри ботаніки Чернівецького університету Е. Тангль. У межах Хотинської
височини він уперше виявив такі раритетні види, як Lilium martagon і Galanthus
nivalis. Активним природодослідником був також і університетський садівник Карл
Бауер, який упродовж експедицій 1884-1889 рр. виявив ще 9 нових для флори
височини видів, серед яких Hottonia palustris і Gymnadenia conopsea.
Підсумком вивчення зозулинцевих на Буковині стала стаття
А. Прокопяну-Прокоповича [233], у якій для Хотинської височини наводяться 9
видів орхідей, 2 із них – уперше для досліджуваної території. Це – Cypripedium
calceolus і Dactylorhiza incarnata.
Деякі згадки про флору східної частини височини присутні також у працях вчених
Російської імперії. Так, фрагментарні дані є в працях Й. Пачоського [231], де
автор наводить 11 видів для досліджуваного регіону, серед них 8 видів – уперше,
зокрема, Asparagus tenuifolius, Staphylea pinnata, Aster amellus, Echinops
sphaerocephalus. Інший російський ботанік Н. Окиншевич на початку ХХ ст.
здійснив експедицію з вивченя флори Північної Бессарабії. Її підсумком стала
стаття [151], в якій для східної частини Хотинської височини вказуються 296
видів рослин, із них 120 видів наводиться вперше. Наприклад, Atropa
bella-donna, Alnus incana, Telekia speciosa, Hedera helix та інші.
Наприкінці періоду була опублікована стаття К. Ґормузакі [225], у якій для
дослідженої території з 8 наведених видів уперше вказується Platanthera
chlorantha. Загалом упродовж австро-російського періоду досліджень для
дослідженої флори наводилося 675 видів вищих судинних рослин.
2.2. Румунський період.
Другий період не був тривалим (1918-1940 рр.), проте відрізнявся від
попереднього активною експедиційною діяльністю, що відображено у фондах
гербарію (CHER). Найбільше виїздів на територію Хотинської височини здійснив
Е. Цопа, частково досліджували флору регіону М. Гушуляк, К. Маліновскі,
І. Тарнавскі, І. Мунтяну, М. Драцінскі.
Важливою узагальнюючою монографією про флору Північної Бессарабії стала праця
румунських ботаніків Т. Савулєску та Т. Райса. [239-241], у 3-х томах якої для
Хотинської височини було вказано 320 видів вищих судинних рослин, 126 із них
наводяться в літературі вперше. Важливими є знахідки на території височини
раритетних видів рослин, а саме: Equisetum variegatum, Allium ursinum, Cladium
mariscus, Iris graminea, Laserpitium latifolium, Cerasus mahaleb та ін.
Низка рідкісних видів рослин на Хотинській височині була виявлена Е. Цопою при
дослідженні водної та болотної флори Буковини. Відомості про місцезнаходження
деяких із них (загалом 24) опубліковані [2