Ви є тут

Історико-містобудівне формування Китаївського комплексу в контексті розвитку Києва Х – початку ХХІ століть

Автор: 
Ізотов Анатолій Олександрович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
3408U003384
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ КИТАЇВСЬКОГО КОМПЛЕКСУ В V - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ
2.1. Формування архітектурно-планувального ядра Китаївського комплексу V-ХІІІ століть за матеріалами історико-археологічних досліджень
До архітектурно-планувального ядра Китаївського комплексу V-ХІІІ століть відноситься: поселення-посад (V-ХІІІ століть), городище (Х-ХІІІ століть) та могильник, часів існування міста Пересіченя, який складається з трьох груп курганних насипів. Зазначимо, що названі елементи віднесено до архітектурно-планувального ядра Китаївського комплексу за такими критеріями: освоєння території першими поселеннями, формування та подальший розвиток містобудівної структури комплексу, починаючи з цих поселень, до 1240 року.
Початок освоєння території Китаївського комплексу припадає на ІІІ-ІІ століття до н.е., коли на південній околиці сучасного Києва: села Чапаївка, Ходосівка, Пирогів, з'являється перший кущ невеличких укріплених поселень, про що свідчать знахідки скарбів римських монет в Пирогові та Китаєві [22, с.42]. Стосовно останнього Ю.Павленко (2003) зазначав, що порівняно зі скіфським часом, цей осередок не був таким потужним [213, с.34]. Проте все ж мав місце, про що свідчать знахідки скіфських часів.39 У сучасному урочищі Китаїв та в районі Корчуватських заводів були виявлені також археологічні пам'ятки поселень40 часів Трипільської, Черняхівської та Пізньозарубинецької культур.41
Зважаючи, що поселення, зазвичай, не виникали на порожньому місці, а також розвиток, якого досяг, за матеріалами історико-археологічних досліджень, літописний Пересічень у ХІІ столітті свідчать, що умовою освоєння місцевості був поштовх, яким могла б стати лише більш рання культура.
У V-ХІІІ століттях територія, яку займало це поселення, стає відправною точкою для подальшого формування наступного,42 загальна площа території якого складала 40 гектарів (Рис.31 а-в).
З ІХ століття відбувається трансформація містобудівного осередку з форми поселення до городища, яке увійшло до літопису як місто Пересічень.43 Зазначимо, що свого часу П.Раппопорт ототожнював городище в урочищі Китаїв з літописним містом Звенигород [252]. З часом ця думка була спростована.
Пересічень входив до цілої ланки укріплених пунктів на південних підступах до Києва (Табл.2), які було зведено за часів правління князя Володимира.44 Оскільки Пересічень був останнім та найближчим до Києва форпостом, на якому за М.Брайчевським (1963) "замикалася київська периферія на півдні" [22, с.107], йому відводилася найголовніша роль в обороні південних порубіжних територій міста. На схемі, "Древнерусские городища в районе Киева", поданій в книзі П.Толочко, Пересічень визначено, як мале місто, поряд з такими осередками, які локалізовані в межах сучасних містобудівних утворень, як Поштова Віта, Будаєвка, Старі Безрадичі, Трипілля та інші [307, с.121].
Географічне розташування Пересіченя в системі міст довкола стародавнього Києва позначають "Схематичний план Києва ІХ-ХІІІ ст. з околицями" (Рис.26 а) та "Київщина ІХ-ХІІІ століттях" (Рис.26 б), складені Л.Махновець (1970),45 а також план, який "Составилъ и чертилъ Капит. Колядо. Под редакціей Подполк. Стеллецкаго" (Рис. 27).46 Зазначимо, що на схемі КиУРа (Рис.28),47 літописні оборонні пункти та система укріплень 1941 року співпадають. Враховуючи це, можна остаточно стверджувати, що Китаївський комплекс з давніх-давен до 1941 був нерозривно пов'язаний з історичним розвитком оборонної системи Київського регіону.
При цьому не може привернути увагу, що майже витягненні в єдину лінію з півночі на південь, паралельно правобережному дніпровському нагір'ю городища Китаївське, Пирогівське, Лісниківське та Ходосівське призначалися ніби для прикриття відповідних прирічкових дільниць з боку Дніпра, а місцями вони були вкраплені в так звані "Змієві вали" [64, с.2]. Останні також становили собою частину фортифікаційних споруд. Тут варто згадати, що А.Бугай виявив залишки слідів такого валу і в урочищі Китаїв [25]. Це наводить на думку, що Пересічень, в певному розумінні, також був "вкрапленим" в систему цих валів. Хоча основна частина території є природно утвореним плато. Проте ідентичним до нього за розташуванням, з урахуванням такого "вкраплення", залишається лише літописне місто Треполь. Мається на увазі, з одного боку, водна артерія річки Дніпра, з іншого - частина Змієвого валу.48
Щоб скласти вірне уявлення про архітектурно-планувальну структуру Пересіченя передусім слід визначити умови та чинники, що вплинули на його формування.
Головним чинником, який вплинув на визначення території Китаївського комплексу в Х - початку ХІІІ століть як поняття "МІСТО", а вірніше на названу вище містобудівну трансформацію, була військово-політична діяльність князя Володимира у формуванні Київської Русі. Ця політика, окрім об'єднання слов'янських племен, була спрямована також і на зміцнення кордонів, зокрема на південних порубіжних з Руссю землях та на підступах до Києва, тобто в напрямку, з якого найчастіше нападали на місто кочові племена степу.49
Головною ж умовою у його формуванні стало природне середовище. Домінуючу роль в цьому процесі відігравав рельєф місцевості, який складали природні урвища, пагорби, узвишшя, балки тощо. Функціонально-планувальна організація міста в межах Китаївських висот відповідала умовам та особливостям складномисових городищ: повторення фортифікаційними спорудами рельєфу самого мису (Рис.29 б). Другою умовою була гідросистема території. В першу чергу - це Дніпро, який протікав вздовж східного підніжжя Китаївських висот з півночі на південь.50 І нарешті, третьою умовою був лісовий масив, який оточував місто з півночі, півдня та заходу.51 Ці три умови дали змогу при мінімальному втручанні в природне середовище сформувати архітектурно-планувальну структуру міста з розвинутою фортифікаційною системою.
При цьому, умовою, яка визначила подальший розвиток Пересіченя, стала його роль вже не тільки як форпосту, але й як великого торгівельно-ремісничого цент