Розділ 2
умови ТА методика проведення досліджень
Дослідження виконані на дослідному полі кафедри загального землеробства
Львівського державного аграрного університету впродовж 1989-1998 рр. Програмою
досліджень передбачалось: вивчити вплив комплексу чинників (удобрення,
обробіток грунту, захист рослин) на родючість темно-сірого опідзоленого грунту,
продуктивність сівозміни, якість продукції та навколишнє середовище за умов
біологізації землеробства західного Лісостепу України.
2.1. Ґрунтові умови місця проведення досліджень
Кожна зона характеризується сукупністю агрокліматичних чинників, які визначають
її агрокліматичні ресурси. Вони значною мірою визначають урожайність культур,
якість продукції, витрати на виробництво, особливості агротехнічних і
організаційних заходів, спеціалізацію, стан довкілля.
Площа земель зони Лісостепу, запроваджених у сільськогосподарське
використання, становить 85,2 % загальної території, що на 14,7 % перевищує
рівень сільськогосподарського використання земель в Україні. Під ріллею в зоні
85,7 % сільськогосподарських угідь, а загалом по країні – 81 %.
Питома вага природних кормових угідь у Лісостепу нижча, ніж по Україні (12,6
%). Наведені дані свідчать про більш високу інтенсифікацію землеробства в цій
зоні. Продуктивність 1 га природних сіножатей і пасовищ тут майже в 9-10 разів
нижча продуктивності 1 га ріллі. Насиченість землеробства інтенсивними
культурами, а також наявність різних за природною родючістю земель – передумова
підвищення ефективності землеробства в Лісостепу [29, 104, 288].
Тараріко О. Г. [523], Крикунов В. Г. [288] та ін. зазначають, що Україна
належить до країн із сприятливими грунтово-кліматичними умовами, її орні землі
становлять 67,7 % чорноземів – найбільш родючих грунтів світу. В Україні
близько 44 % території припадає на чорноземи [500]. Загальна площа темно-сірих
грунтів, поширених у зоні Лісостепу, становить 1192 тис. га (4,3%) [288].
Однак, дані нам природою сприятливі грунтово-кліматичні умови використовуються
нераціонально. Інтенсифікація сільського господарства зумовила зростаючий вплив
людини на стан грунту, що призвело до змін їх первісних властивостей.
Підвищення родючості грунтів, врожайності культур, зростання виробництва зерна,
кормів та іншої продукції можливі на основі застосування зональних науково
обґрунтованих систем ведення господарства. Агротехнічні прийоми та інтенсивні
технології вирощування культур треба впроваджувати відповідно до
грунтово-кліматичних умов. Особливо зростають вимоги диференційованого,
вільного від шаблону підходу до використання і поліпшення грунтів на основі
знань їх властивостей за умов інтенсивно-екологічного сільськогосподарського
виробництва [104, 162, 196, 356, 577, 603].
Вивчення та аналіз особливостей ґрунтових та агрокліматичних ресурсів кожної
зони (підзони) уможливлює створення оптимальної технології вирощування
сільськогосподарських культур, визначає можливості сприятливого впливу окремих
чинників на забезпечення максимального врожаю і високу якість продукції або
зменшення негативного впливу невідповідних умов корегуванням технологічної
схеми вирощування. Наявність агрометеорологічної інформації і даних про
особливості грунтів уможливлюють використовувати чинники погоди для
прогнозування врожаю. Збереження динамічної рівноваги агроландшафтів є
запорукою одержання високих та сталих врожаїв, екологічно чистої продукції
тепер і на перспективу [77, 104, 194, 288, 356, 364, 568, 577].
Дослідження впливу грунтово-кліматичних умов західного Лісостепу України на
продуктивність п’ятипільної польової сівозміни розпочато нами 1978 року на
темно-сірих опідзолених легкосуглинкових грунтах дослідного поля кафедри
загального землеробства Львівського ДАУ. Вони тривали впродовж двох її ротацій
і стали основою для написання та захисту кандидатської дисертації [46]. Однак,
у 80-90-і роки у зв’язку із змінами форм власності на землю у сільському
господарстві, ускладненням екологічної ситуації на земній кулі та в Україні
зокрема, постав ряд нових невідкладних проблем, які вимагають пошуку шляхів
удосконалення існуючих та запровадження нових елементів систем землеробства за
умов його біологізації.
З метою продовження поглибленого вивчення ґрунтових і агроекологічних ресурсів
західного Лісостепу України за умов біологізації сучасного землеробства,
впродовж 1989-1998 рр. нами проведено комплексні багаточинникові польові і
лабораторні дослідження на темно-сірому опідзоленому легкосуглинковому грунті
дослідного поля кафедри загального землеробства Львівського ДАУ. Вони стали
логічним продовженням комплексного поглибленого вивчення розпочатих нами
(1978-1987 рр.) проблемних питань біологізації землеробства західного Лісостепу
України насиченням сівозміни культурами проміжного вирощування на 20, 40 і 60%
[46].
Ці ґрунти характеризуються глибоким гумусним горизонтом (до 50-60 см) і
порівняно незначним його вмістом, високим насиченням основами та низькою
кислотністю.
Із характеристики морфологічної будови грунту, взятого з дослідного поля,
наводимо описання його типового розрізу. Морфологічна характеристика розрізу
темно-сірого опідзоленого глеюватого легкосуглинкового грунту:
Не – 0-35 см – гумусово-елівіальний горизонт темно-сірого кольору,
крупногрудкуватої в орному і густослабопластиинчастої структури в підорному
шарі, густо пронизаний кореневою системою, легкосуглинковий, збагачений
білястою присипкою SіО2. Перехід до наступного горизонту добре помітний.
Ні – 35-55 см – перехідний гумусово-ілювіальний горизонт темно-бурого кольору,
щільний, крупногрудкуватої структу
- Київ+380960830922