РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ДІЮЧОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
2.1. Організаційно-функціональна структура агропромислового комплексу України
Поглиблення процесів агропромислового інтегрування і кооперування, сучасний стан науково-технічного прогресу, становлення ринкових відносин призводить до того, що структура АПК стає все більш складною, а її значення для удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю - все вагомішим. В цих умовах визначальним стає економічне обґрунтування структури агропромислового комплексу, оскільки структурний аналіз сприяє визначенню сучасного стану агропромислового виробництва та можливостей його успішного функціонування, крім того віддзеркалює негативний вплив недосконалої структури на процеси активізації інвестиційної діяльності підприємств агропромислової сфери.
Ефективність функціонування агропромислового комплексу України визначається збалансуванням стадій агропромислового відтворення, оскільки зв'язок між ними формує економічний зміст комплексу і забезпечує досягнення його кінцевої мети - найбільш повне задоволення всіх верств населення України у продуктах харчування та підвищення рівня продовольчої безпеки держави.
Кінцевий продукт комплексу здебільшого формується в сільському господарстві, переробній та харчовій промисловості. Ці галузі утворюють ядро АПК і є комплексоутворюючими. Навколо них концентруються інші галузі, забезпечуючи реалізацію загальної мети. З одного боку, це галузі по створенню засобів виробництва для сільського господарства і переробних галузей, а з іншого - система збуту готової продукції. Невід'ємною складовою обслуговування всього процесу відтворення є галузі інфраструктури.
Аналіз літературних джерел [24, 72, 141, 193] доводить, що на сьогоднішній день в Україні об'єктивно сформована трьохсферна модель агропромислового комплексу:
* І сфера - виробництво засобів виробництва для всіх інших сфер АПК;
* ІІ сфера - безпосередньо сільське господарство;
* ІІІ сфера - галузі промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину.
Перша сфера включає сукупність галузей промисловості, що виробляють засоби виробництва для сільського господарства та переробної промисловості. До неї належать машинобудівні галузі, галузі виробництва матеріальних оборотних засобів; будівництво для всіх сфер агропромислового комплексу.
Друга сфера - це галузі сільського господарства: рослинництво і тваринництво та їх підгалузі.
Третя сфера об'єднує галузі промисловості по переробці та виготовленню продукції із сільськогосподарської сировини: всі галузі харчової промисловості, громадське харчування і галузі легкої промисловості. Взаємозв'язок між цими сферами визначає рівень розвитку як АПК в цілому, так і його структурних одиниць.
Розвиток агропромислової інтеграції призвів до появи у складі комплексу галузей, які забезпечують ефективне функціонування основних сфер і формують його інфраструктуру, виробничу і соціальну.
Виробнича інфраструктура агропромислового комплексу представлена галузями матеріального виробництва, які здійснюють виробничо-технічне обслуговування та матеріальне і наукове забезпечення виробничого процесу, збільшуючи вартість кінцевого продукту. До складу виробничої інфраструктури входять: агротехнічне, агрохімічне, ремонтно-технічне, зооветеринарне, меліоративне обслуговування, матеріально-технічне забезпечення; заготівля та зберігання сільськогосподарської продукції, товарне, транспортне та шляхове господарство, зв'язок та інформаційно-обчислювальне обслуговування, сфера збуту тощо.
Соціальна інфраструктура - це господарства, які забезпечують соціально-побутові умови функціонування комплексу: охорона здоров'я, фізична культура і спорт; побутове і культурне обслуговування; система освіти та підготовки кадрів; житлово-комунальне господарство.
Таким чином, виділення в складі національного агропромислового комплексу окремих сфер є досить важливою передумовою вдосконалення системи управління як комплексом в цілому, так і його окремими сферами.
Основною умовою ефективного функціонування всіх сфер та галузей АПК є забезпечення пропорційності їх розвитку, що в свою чергу обумовлює стабільність і збалансованість агропромислового виробництва, широке впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективне використання матеріально-технічних, фінансових і трудових ресурсів, удосконалення рівня організації виробництва і управління.
Визначальним типом пропорцій, за яким оцінюється кінцевий результат діяльності як всього АПК, так і його структурних підрозділів, є співвідношення між виробництвом і споживанням кінцевої продукції комплексу. Для аналізу матеріального результату діяльності агропромислового сектору скористаємося показниками обсягу виробництва і споживання основних продуктів харчування на одного мешканця (табл. 2.1, 2.2).
Аналіз наведених даних свідчить про позитивні тенденції у виробництві основних продовольчих товарів на одного мешканця, так у 2000р., порівняно з 1999 р., спостерігається збільшення виробництва майже по всіх товарах за винятком цукру, ковбасних, хлібобулочних та макаронних виробів. Разом з тим, рівень виробництва 2000 р. значно нижчий рівня 1990р., особливо це стосується виробництва тих продуктів харчування, які становлять основу середньодобового раціону харчування населення.
Таблиця 2.1
Виробництво основних продовольчих товарів на одного мешканця
(кг)
ПродуктиРоки2000 р. у % до19901995199719981999200019901999м'ясо, включ. субір. І категорії53,218,610,97,98,48,115,296,4ковбасні вироби17,35,44,13,13,23,520,2109,4тваринне масло8,64,32,32,22,22,731,4122,7сири жирні3,51,40,91,01,11,440,0127,3продукція незбираного молока12425,113,113,714,014,111,4100,7маргаринова продукція5,62,11,71,92,43,358,9137,5консерви, умов. бан.93,228,022,722,223,825,927,8108,8цукор - піс
- Киев+380960830922