Розділ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих на рак
передміхурової залози в пізніх стадіях
Дослідження проводилися на кафедрі урології Харківської медичної академії післядипломної освіти на базі Харківського обласного клінічного центру урології та нефрології за період з 1996 по 2001 р.
Об'єктом дослідження були 148 хворих на рак передміхурової залози з пізніми стадіями хвороби. Основну групу склали 92 пацієнта, у яких виконувалася трансуретральна резекція простати, як елемент комплексного лікування захворювання. Група порівняння була представлена 56 пацієнтами, яким проводилася тільки гормонотерапія.
Вік досліджуваних хворих складав від 46 до 89 років (табл.2.1.).
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих відповідно віку
ВікГрупи хворихУсьогоОсновна (I)Порівняння
(II)абс.%40-49 років2132,050-59 років46106,760-69 років44236745,370-79 років36195537,2Понад 80 років67138,8УСЬОГО9256148100 Усі хворі мали супутні захворювання, що ускладнювали клінічний перебіг РПЗ і значно впливали на результати лікування та на якість життя (табл.2.2).
Таблиця 2.2.
Характер і частота супутніх захворювань
ДіагнозОсновна група
(n=92)Група порівняння
(n=56)n%n%ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз81884783,9ІХС, інфаркт, постінфарктний кардіосклероз1819,61119,6Гіпертонічна хвороба47513460,7Порушення мозкового кровообігу1213712,5Захворювання органів дихання2628,31425,0Цукровий діабет1415,2814,3СКХ55,423,6Захворювання ШКТ1920,7221,4Онкологічні захворювання22,211,8 Більшість пацієнтів обох груп страждало ішемічною хворобою серця (88 % - I групи і 83,9% - II групи) і артеріальною гіпертензією (51 і 60,7% відповідно). З перенесених захворювань інфаркт міокарду був відмічений у 18 пацієнтів (19,6%) першої групи, причому у 3 (3,2%) - він був повторний. У групі порівняння дане ускладнення відзначалося у 11 (19,6%) пацієнтів. У 5 (5,4%) хворих основної групи в анамнезі був інсульт, у 2 (2,2%) - повторні інсульти. Терміни перенесеного інсульту й інфаркту міокарда варіювали від півроку до п'ятнадцяти років. У групі порівняння дані показники були подібними до таких основної групи.
У хворих основної групи (І група) показаннями для проведення операції були неможливість самостійного сечовипускання після видалення уретрального катетера у пацієнтів після гормональної терапії (48%), а також необхідність ліквідації сечоміхурової фістули (39%). В 13% випадків ТУР виконувалась при гострій затримці сечовипускання.
Гормонотерапія проводилася 80 пацієнтам основної групи протягом не менше 2 місяців до операції. Для андрогенної депривації використовувалася схема максимальної андрогенної блокади (МАБ) у різних модифікаціях. У більшості хворих була виконана хірургічна кастрація (91%), решті (9%) - медикаментозна з використанням аналогів ЛГ-РГ (золадекс, диферелін). З групи антиандрогенів використовували флуцином, флутамід, касодекс, андрокур.
Серед пацієнтів основної групи у 11 (12%) були метастази в регіональних лімфовузлах, а у 6 з них в кістах таза і хребта. У цих випадках як додаток до МАБ використовували естрогени (хонван, хлортрианізен у стандартних дозуваннях) і проводили симптоматичну терапію.
В післяопераційному періоді гормонотерапію продовжували у всіх хворих, включаючи 12 пацієнтів, яким ТУР проводили до початку МАБ. При показниках PSA< 10 нг/мл хворим рекомендували прийом антиандрогенів в інтермітуючому режимі. Явища хронічної ниркової недостатності відзначили у 18 (19,6%) хворих (початкова стадія - у 8, компенсована - у 10). Причиною ХНН була інфравезікальна обструкція.
До групи порівняння увійшли пацієнти, яким проводилася МАБ після встановлення діагнозу за допомогою пункційної біопсії простати. При цьому, методики МАБ були подібні з такими в основній групі. З цистостомічним дренажем було 14 хворих (25%), з метастазами - 5 (9%) пацієнтів (регіонарні лімфовузли - 5, кістки таза і хребта - 4) . Хронічна ниркова недостатність мала місце в 9 (16%) пацієнтів (початкова стадія - у 5, компенсована - у 3, інтермітуюча - у 1).
У діагностиці стадії рака передміхурової залози ми спирались на загальноприйняті критерії оцінки поширеності пухлинного процесу відповідно до системи TNM (1997 р.).
Розподіл хворих по стадіях у нашому дослідженні був наступним (табл.2.3).
Таблиця 2.3.
Розподіл пацієнтів по стадіях захворювання
СтадіяОсновна групаГрупа порівнянняn%n%T3N0M068744376,8T3N1M022,2--T3N1M122,211,8T4N0M01314,0814,3T4N1M033,211,8T4N1M144,435,3УСЬОГО9210056100
Значна частина пацієнтів обох груп мала стадію пухлини T3N0M0 (74% і 76,8%) і T4N0M0 (14,0 і 14,3% відповідно).
Результати морфологічного дослідження свідчили, що в обох групах переважали пухлини з середнім ступенем гісто-патологічної градації (табл.2.4).
Таблиця 2.4.
Гістологічна градація РПЗ відповідно до класифікації ВОЗ
ГрупаG1 (абс./ %)G2 (абс./ %)G3 (абс./ %)I група31/3439/ 4222 /24II група17/3127/4812 /21 Таким чином, пацієнти обох груп мали подібний розподіл за віком, інтеркурентною патологією, стадіям захворювання і гістологічними характеристиками пухлин.
2.2. Методи обстеження хворих на рак передміхурової залози
в стадії Т3-4N0-1M0-1
Обстеження хворих проводилося відповідно з загальноприйнятими стандартами для пацієнтів РПЗ [132,133]. Поряд з оцінкою клінічних проявів, велику увагу приділяли збору анамнезу. У результаті опитування виділена група хворих, у яких мали місце кардіологічні, неврологічні захворювання, травми і хірургічні втручання на органах таза, прийом медикаментозних препаратів, що впливають на функцію сечового міхура.
Фізикальне обстеження містило в собі пальпацію живота для визначення переповнення сечового міхура в результаті гострої або хронічної затримки сечі.
Лабораторне дослідження кр