РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ
ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ДО
ПРОФЕСІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ
Загальні принципи і методика організації експериментального дос-лідження
У науковій літературі проблеми професійного становлення керівника освіти на
допрофесійних етапах переважно вирішуються у плані постановки проблеми або на
інтуїтивному рівні. Це обумовлено рядом об’єктивних обставин, які ускладнюють
розв’язання даного питання на рівні раціонального пізнання. По-перше, це
соціальні ускладнення: в буденній свідомості та свідомості науковців переважає
ставлення до управління в освіті як до ролі, що не потребує спеціальної
підготовки, або до посади, на яку призначають вищі посадовці. Таке ставлення
унеможливлює постановку проблеми самовизначення особистості в управлінні до
початку трудової діяльності. Ускладненням кадрового характеру можна вважати
низький попит на ранню професіоналізацію в галузі управління освітою, через
сплощені ієрархії управління в освіті, невеликі організації (особливо сільська
школа), які обумовлюють мінімальну систему ротацій та неможливість прогнозу
управлінського зростання. Ускладнення мотиваційного характеру – це низька
зацікавленість студентів в участі у дослідженнях, пов’язаних з майбутньою
професією, через відсутність у більшості студентів педагогічних університетів
мотивації до професійної самореалізації у сфері освіти. Суттєвим ускладненням є
методична нерозробленість проблеми (відсутність категоріальних та емпіричних
опор, напрацьованої мови дослідження, відсутність адекватних методів
дослідження).
Наше дослідження було спрямоване на вивчення рівня сформованості психологічної
готовності студентів педагогічних ВНЗ до професійно-управлінського
самовизначення. Загальні підходи до дослідження і методів та критерії для
аналізу визначались відповідно до створеної моделі психологічної готовності
студентів, завдань дисертаційного дослідження та вимог до організації
психолого-педагогічного експерименту [62] .
Емпіричне дослідження проводилось упродовж 1997-2000 років у декілька етапів.
Комбінований план дослідження зумовив збір якісної інформації перед кількісним
оглядом. Передбачалось, що попередньо зібрані у процесі якісного дослідження
дані сформують загальне уявлення про проблему, визначать мову та головні ідеї
дослідження.
Перший етап. Головною метою даного етапу було вироблення загального розуміння
ситуації психологічного забезпечення професійного становлення управлінця у
вищих закладах освіти та виявлення множини ставлення студентів до перспективи
управлінського росту, управлінської діяльності та до себе як потенційного
керівника в освіті. До того ж, важливо було відчути специфіку становлення
управлінця на організаційному етапі в освіті, зміни в його кар’єрі та ставлення
до них, ставлення до роботи, колективу, вчителів, що орієнтовані на кар’єрне
зростання. Вивчити управлінську ієрархію в освіті та нормативну ротацію, типові
кар’єрні профілі у цій сфері. Спробувати зрозуміти відсутність зацікавленості
студентів в отриманні додаткового фаху “Менеджер освіти”. Окремим завданням
було уточнення критеріїв і показників психологічної готовності студентів
педагогічних університетів до професійно-управлінського самовизначення.
Вибір саме якісної стратегії у проведенні першого етапу дослідження пов’язаний
із тим, що проблема, яку ми розв’язували, у психології професійного розвитку
належить до числа малодосліджених. Головний акцент нашого дослідження – у
фіксації того особливого в досвіді майбутніх освітян, що уможливлює отримання
індивідуалізованого матеріалу про становлення психологічної готовності
студентів педагогічних університетів до професійно-управлінського
самовизначення та встановлення особливостей ставлення майбутніх фахівців до
управління, власних можливостей та обмежень у цій сфері.
Яке місце в системі психологічних досліджень займає якісна стратегія сьогодні?
Пріоритет у розробці та використанні якісних методів належить маркетингу.
Починаючи з 60-х років минулого століття, якісні підходи до дослідження стали
застосовуватися в соціології, приблизно через десять років до них звернулися й
психологи. Поступове зростання інтересу до якісного підходу відбувалось у
психології на фоні загального розчарування здатністю кількісних підходів
адекватно пояснювати людську сутність, зміст психологічних явищ та
соціально-психологічних феноменів.
Гуманізація у психології зумовила переорієнтацію від раціонального пізнання та
причинного пояснення до розуміння та інтерпретації того, яким чином конкретна
людина сприймає, осмислює оточуючий її світ та себе в ньому. Особливості
застосування розуміючого підходу в психологічних дослідженнях активно
обговорюються в сучасній вітчизняній науковій літературі. Зокрема,
якісно-феноменологічний підхід є окремою методологією психологічного
дослідження, специфіка якої яскраво простежується на всіх стадіях наукового
пошуку: специфічна позиція дослідника, особлива стратегія збору даних та їх
інтерпретації [128].
Загальна спрямованість якісно-феноменологічного підходу – це дослідження
максимально широкого спектру феноменології явища, його процесуальних
характеристик. Розкриття найповнішої феноменологічної картини створює умови для
аналізу внутрішньої структури та взаємозв’язків досліджуваного явища. Загальна
стратегія якісно-феноменологічного підходу полягає у відкритому,
неструктурованому характері аналізу проблемної ситуації. Дослідник фокусується
на розкритті унікальних сторін досвіду індивіда у єдності його об’єктивних та
суб’єктивних аспекті
- Киев+380960830922