РОЗДІЛ 2
ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ ПОЛК У ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ
2.1. Виникнення реєстрового козацького полку, його участь у національно-визвольній боротьбі українського народу (1625-1648 рр.)
З XVІ ст. Переяславщина відігравала важливу роль в етносоціальних процесах на Середньому Подніпров'ї, найвагомішим серед яких було становлення козацького стану. Роль Переяславщини в генезі козацтва незаперечна. Джерела свідчать про зростання кількості козаків у цьому регіоні та їх активну участь у боротьбі з турецько-татарською агресією. Уже у 1546 р., у листі турецького султана Сулеймана ІІ до польського короля Сигізмунда І, серед козаків, котрі здобували приступом Очаківську фортецю, називаються "Яцько і Мануйло" з Переяслава. Інший султанський лист, датований листопадом 1570 р. свідчить, що в Переяславі та в інших українських містах знаходилося більше 1000 татарських полонених [58, с.21, 48-51], захоплених козаками.
6 березня 1585 р. польський король Стефан Баторій надав князю Костянтину Острозькому "на Вкраини, за Днъпромъ, городище мъстце пустое, называемое Переяславъ" і дозволив йому "въ томъ то Переяславлю замокъ збудовати" [67, с.214]. К.Острозький пристосував частково зруйновані домонгольські укріплення до потреб оборони в умовах застосування вогнепальної зброї. Земляні вали було підсипано, зверху укріплено дерев'яним палісадом, рови розчищено, збудовано дерев'яні ворота [291, с.57]. З відбудовою фортифікаційних укріплень, населення Переяслава та околиць отримало надійний захист від постійних спустошливих набігів кримських татар. Разом із грамотою К.Острозькому на володіння Переяславом, місту було надане магдебурзьке право та ще ряд пільг [49, т.III, с.284-288].
У кінці XVI - на початку XVII ст. проходять інтенсивні процеси заселення Переяславщини за рахунок значного притоку населення з інших регіонів. За даними польського дослідника Е.Руликовського, у період між двома люстраціями Київського воєводства 1616 р. та 1622 р., на півдні воєводства виникло 35 нових населених пунктів [286, s.27]. Специфікою Переяславщини, яка приваблювала сюди переселенців, було заснування на цих порубіжних територіях значної кількості "слобод", населення яких звільнялося на 10-30 років від сплати будь-яких повинностей.
Зростання населення Переяславщини та його відносна економічна незалежність спонукала до інтенсивного економічного розвитку Переяслава та інших містечок Переяславського староства. На початку XVII ст. "привілеями" польських королів Сигізмунда ІІІ від 6 жовтня 1620 р. та Владислава IV від 7 березня 1633 р. місту Переяславу були підтверджені "магдебургское право и другие права" [48, т.Х, с.517-532]. Міщани Переяслава звільнялися від сплати податків та будь-яких інших повинностей, крім військової служби, яку вони "конно и оружно" зобов'язані були нести при старості чи його наміснику [211, с.53-54]. 12 березня 1637 р. переяславські міщани отримали дозвіл відкривати цехи [48, т.X, с.517-532].
Освоєння Переяславщини супроводжувалося масовим покозаченням населення. На думку дослідника В.Щербака, саме поступ колонізації на Подніпров'я (як державної, так і народної) поряд із посиленням соціального гноблення та поширенням ідеї набуття "козацьких вольностей" серед широких соціальних верств населення стали причинами зростання чисельності козацтва [273, с.119].
Покозачення населення "переяславської сторони", яка стала місцем зосередження втікачів від кріпосницького гніту з інших регіонів, набрало значного поширення. За влучним висловом І.Крип'якевича, - "козацький лад так знаменито відповідав пограничним відносинам і у своїм поході показав стільки сили, що протягом двох-трьох десятиліть скозачіли всі міста над степовим поясом" [172, с.44].
Джерела фіксують тенденцію до чисельного зростання козацького населення в містах і містечках Переяславського староства. У "Люстрації Київського воєводства" 1616 р. із населених пунктів Переяславського староства, крім міста Переяслава, названі містечка Яготин, Гельмязів, Яблунів, Биків, Березань. Населення цих містечок ділилося шляхетською владою на "послушных", тобто міщан, котрі відбували феодальні повинності, та "свавольных", тобто козаків, які оселилися самостійно і не підпорядковувалися місцевій владі. Усього "послушных" дворів у Переяславському старостві нараховувалося 440, а "свавольных" - 180 [211, с.53-54].
У складі Черкаського староства, за люстрацією 1616 р., значилися містечка Піщане, Золотоноша, Домонтів та слободи Іркліїв і Кропивна [211, с.55] (згодом вони увійшли до Переяславського полку).
Друга люстрація Київського воєводства 1622 р., крім міст та містечок, які вже згадувалися, фіксує 25 сіл та хуторів Переяславського староства: "...Стульпяки, Харково, Войтово, Любаров, Скобцы, Махово, Борщова, Дубники, Пристронне, Лазорчиц, Волчково, Городище, Гланишове, Юнище, Стружкова, Помолкле, Соснова, Денисово, Полежае, Беспальце, Каленниково, Цыбле, Поповце, Каратула, Лис село при Яготине". У них проживало лише 280 "послушных" підданих, які відбували феодальні повинності, а решту становили козаки, "... которые имеют земли и всякое имущество. От них нет никакого дохода и послушенства; имеется же их свыше 1 000" [52, т.1, с.37].
Серед сіл Канівського староства, які знаходилися на Лівобережжі і теж незабаром увійшли до Переяславського полку, згадуються "Кероберде, Леплявы, Прохорово". Село Решітки повністю перебувало у володінні козаків [52, т.1, с.36].
Про кількість козацького населення на території майбутнього Переяславського полку свідчать дані статистичної таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Кількісний та відсотковий склад козацтва в населених пунктах
Переяславського та Черкаського староств за люстраціями 1616 та 1622 рр.*
Населений пункт1616 р.1622 р.МіщаниКозакиВідсотковий склад козацтва, %МіщаниКозакиВідсотковий склад козацтва, %Переяслав30070070Биків302545,5Гельмязов4010071,4Іркліїв2030093,