Історична топографія Володимира X-XVIII ст.

РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНО-ТОПОГРАФІЧНА СТРУКТУРА ВОЛОДИМИРА X - XIV СТ.
2.1. Природно-географічні та історичні передумови виникнення міста та їх вплив на його формування.
Приступаючи до аналізу природних та історичних передумов виникнення Володимира, без знання яких неможливо з'ясувати і розвиток топографічної структури міста, варто наголосити на їх значимості. На цьому акцентував увагу при вивченні давніх міст України, в тому числі й історичної топографії, академік П.П.Толочко. Вчений наголошує, що для розуміння процесу становлення міста необхідно з'ясувати, по-перше, природно-географічні умови району, в якому воно знаходиться, по-друге, визначити мікрогеографічні та топографічні особливості території, на якій воно постало і, по-третє, простежити закономірності історичного розвитку цього району /198/90). На нашу думку, така схема може бути застосована і при з'ясуванні питань, які стоять перед нами.
З точки зору природно-географічних умов Володимир розташований на межі Волинської височини та Волинського Полісся. Під містом поліські болота із заплавою р. Луги глибоко проникають у підвищений хвилястий рельєф височини. Саме місто лежить під 50° 51' північної широти і 41° 58' східної довготи на правому підвищеному березі р. Луги, що є правим допливом Західного Бугу, у який вона впадає біля містечка Устилуг /227/91). Торкаючись мікрорельефу Володимира (Додаток А.1.12), необхідно сказати, що Луга протікає зі сходу на захід у південній околиці міста по заболоченій долині, де утворює більші чи менші водойми, густо порослі очеретом та осокою. В урочищі Білі Береги річкова долина звужується й ріка прорізує крейдяну височину, що простягається з півночі на південь. Отже, р. Луга пропливає південною частиною міста. Її притока Смоча витікає з болота, розташованого в північно-східній околиці міста, прямує його серединою, омиваючи з двох боків найвищий пагорб, на якому розташоване Замчисько. Дно річки болотисте, береги низькі. Неподалік протікає річка Свинорийка. Річка Рилавиця тече на схід від міста урочищем Провалля і відділяє від півночі і заходу інші передміські пункти. Названі річки є правими допливами Луги. Ріки Західний Буг, Луга, Свинорийка, Смоча і Рилавиця належить до водної системи Балтійського моря.
Долина, якою стікають весняні та дощові води, відома під назвою Смуга. Вона тягнеться від північного краю міста, перетинає колишню Гноєнську (нині Генерала Шухевича) та Ковельську вулиці і з'єднується з Озером Болотом між урочищами Шкаратани і Апостольщина, що, як вказувалося вище, лежить на північний схід від міста. Це болото ще в першій половині XX ст. було вкрите озерцями, які називаються тут "вікнами". Воно було поросле очеретом та осокою і залишалось непрохідним навіть у найсухішу пору року /204/92).
Обстеження міста показує, що значна частина площі, яка нині забудована, зокрема на півночі, сході і південному сході, теж в давнину була болотом. Це торкається території між Рилавицею і Смоччю, району Озера Болота, болота під назвою Жидівка. Значні багна були на півдні міста. Фактично в давнину багна покривали більшу частину площі міста, за винятком території Верхнього замку та Окольного граду (Додаток А.1.1.; А.1.12.).
Унікальність місцевості полягає в поєднанні двох географічних ландшафтів. У давнину ця територія була порізана заплавами і болотистими озерцями, а також ярами, про що свідчать топоніми Біла криниця, Став, Озеро, Безодня, Глинка, Білі Береги /204/93). Поверхня Володимира розчленована, коливання відносних висот на території міста становлять 28 м /85/94). Такі мікрогеографічні умови території утворили оригінальну мережу долин і рельєфних підвищень, на яких сформувалась місцева система окремих компонентів міст.
Геологічною підосновою Володимира є крейдяні шари, покриті зверху лесовими та чорноземними ґрунтами. Мікрогеографічні умови цієї території характеризуються розчленованістю поверхні річковими долинами та ярами, розвитком карсту і значною лісистістю. Для західноукраїнської лісостепової фізико-географічної провінції, до якої належить і Володимир-Волинський, найхарактернішими є комплекси: широколистяно лісові з сірими і темно-сірими опідзоленими ґрунтами; лісостепові з опідзоленими, чорноземними та реградованими ґрунтами; лучно-степові з чорноземними ґрунтами, а також лучні та болотисті /175/95). Основна територія міста належить до рівнинного ландшафту, хоча центральна має горбистий характер. Шкала висотних показників і неоднорідний рельєф місцевості Володимира відбилися на кліматичних і ґрунтових умовах. Крім того, це вплинуло на суспільно-економічний, військово-оборонний та адміністративний чинники: природа і суспільство взаємопов'язані.
Для первісного осередку міста людьми була обрана ділянка, що має найвищу композиційну активність серед інших придатних для поселення ділянок. Розміщений над заплавою р. Луги пагорб мав природний круговий огляд, що робило його епіцентром ландшафту. Навколо міста - болотиста місцевість, яка ускладнювала підступи до нього впродовж більшої частини року. Однак ця територія була малопридатною для землеробства і, навіть, через значну заболоченість, для скотарства. В той же час, урочища, які прилягали до центру, зокрема Білі Береги, Заріччя, Лобачин, Залужжя, Острівок, Шистів та ряд інших мали сприятливі природні умови для заняття їх мешканців сільським господарством, що впродовж століть залишалося провідним. Цьому сприяли і кліматичні умови, які можна назвати помірними. Тут пересічна температура січня дорівнює мінус 4, 6°, а липня - плюс 18, 4°, кількість опадів 567 мм на рік /85/96).
На думку П.П.Толочка, всі міста княжої доби були аграрними, виникненням і розвитком зобов'язані своїй сільськогосподарській окрузі. При цьому місто було тим потужнішим, чим більшою була підпорядкована йому округа, яка склалася ще до його виникнення /199/97). М.М. Тихомиров також наголошував, що більшість давніх міст Русі виникла в районах, сприятливих для сільського господарства з щільним землеробським населенням /197/98).
Пр