РОЗДІЛ II. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
КУРСУ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИКИ НА НЕФІЗИЧНИХ СЕЦІАЛЬНОСТЯХ...........
78 2.1. Фундаменталізація професійної освіти у вищих навчальних
педагогічних закладах.............................................................................
78 2.2. Вибір технологій навчання фізики в системі підготовки
спеціаліста до розв'язування професійних завдань, пов'язаних з
професійної діяльністю ............................................................................................
94 2.3. Самоосвітня діяльність студентів під час вивчення курсу
загальної фізики..............................................................................
140 2.4. Організація педагогічного експерименту та результати
дослідження.............................................................................................................
160 Висновки................................................................................180 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.............................................................182 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................187
ВСТУП
Актуальність та доцільність дослідження. Соціально-економічні перетворення в Україні зумовлюють необхідність реформування всіх галузей освіти, що ставить перед вищою педагогічною школою нові завдання підвищення ефективності і результативності теоретичної підготовки майбутніх спеціалістів як основи їх професійної компетентності. Серед пріоритетних напрямків реформування вищої педагогічної школи важливе місце посідають питання оновлення змісту базової методичної підготовки; запровадження ефективних інноваційних технологій; створення нової системи методичного та інформаційного забезпечення вищої школи. Реалізація вищезгаданого вимагає глибокого реформування змісту, форм і методів підготовки спеціалістів усіх ланок освітньої галузі. Особливого значення для підвищення наукового рівня підготовки майбутнього спеціаліста набуває фундаменталізація освіти.
Фундаментальна теоретична і практична підготовка значно розширює професійний кругозір спеціаліста, зокрема майбутнього вчителя-предметника, дозволяє цілісно бачити будь-яку навчальну чи наукову проблему, знаходити її оптимальне вирішення. Ґрунтовні знання з теорії і методики навчання допомагають майбутньому спеціалістові осмислювати сутність психолого-педагогічних явищ і закономірностей формування особистості; визначати стратегію й тактику практичних дій при розв'язанні кожного з дидактичних завдань; переводити теоретичні ідеї у площину практичних дій; озброюють ефективними способами самопідготовки та самоконтролю.
Крім того, багатовимірне бачення сучасного навчально-виховного процесу, основою якого є глибоке оволодіння педагогічними теоретичними знаннями сприяє усвідомленню перспективних тенденцій та завдань сучасної вищої і середньої школи та педагогічної науки загалом; допомагає орієнтуватися у нових концепціях, теоріях, технологіях; озброює викладача системою науково-методичних та дослідницьких методів аналітико-синтетичної діяльності; забезпечує ефективність проектування цілей, завдань, форм і методів навчально-виховного процесу та педагогічної діяльності викладача.
Існуюча до цього часу у вищих навчальних закладах освіти традиційна система навчання характеризується вербальністю, стереотипністю, знеособленістю викладання загальної фізики, що викликає ряд суперечностей, зокрема:
? між зростаючими потребами сучасної школи у професійній компетентності вчителя-предметника та якістю його фахової підготовки;
? між посиленням інтелектуалізації праці викладача та недостатнім рівнем його науково-методичної підготовки;
? між соціальним замовленням щодо професійної підготовки вчителя та рівнем сформованості у нього базових фізичних і методичних знань.
Методика навчання фізики у вищій педагогічній школі як наукова дисципліна знаходиться в стадії становлення і формування її теоретичних і методологічних основ. Деякі проблеми навчання фізики у вищих навчальних закладах знайшли відображення в докторських дисертаційних дослідженнях Г.Ф. Бушка [54], О.М. Малініна [160], В.В. Сагарди [221], Б.А. Суся [248] та інших, у кандидатських дисертаціях А.Б. Жмодякова [103], Є.С. Клоса [128], Л.Л. Коношевського [137], Л.В. Медведєвої [163], Б.Н. Мухаметової [178], В.П. Сергієнка [233], Л.Г. Сергієнко [234] та інших. Ряд загальних положень дидактики і методики викладання фізики у вищій школі розроблено в дослідженнях О.І. Бугайова [48], Г.Ф. Бушка і Б.С. Колупаєва [53], С.У. Гончаренка [77; 78], В.М. Зіміна [108], О.М.Мелешиної і І.К. Зотової [164], Г.Й. Кару [119], П.В. Дмитренка і Ю.А. Пасічника [91], А.М. Сохора [245], В.І. Сумського [247], І.І. Тичини [251], М.І. Шута [285] та інших, які можуть бути трансформовані на нефізичні спеціальності при відповідному врахуванні специфіки їх реалізації в умовах модернізації педагогічної освіти, що може слугувати предметом дослідження.
Слід відзначити, що методика навчання фізики у вищій школі розвивається досить інтенсивно за останнє десятиріччя. Проте залишається цілий ряд проблем, які або зовсім не розв'язувались, або не знайшли повного вирішення, зокрема: проблема діагностики якості підготовки спеціалістів у вищій педагогічній школі; фундаменталізація освіти у вищих навчальних педагогічних закладах; модернізація освіти у вищих педагогічних навчальних закладах на основі діяльнісного підходу до навчання; розробка основних шляхів, принципів, чинників, показників і критеріїв інтенсифікації навчання студентів на засадах нових інформаційних технологій; визначення місця акмеологічної технології професійного навчання і ролі дистанційної технології у підготовці спеціалістів.
Дана дисертаційна робота присвячена проблемі дослідження дидактичних і методичних аспектів удосконалення фізичної освіти на нефізичних спеціальностях вищих