РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ ТА ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ
ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЕЛЕКТРОЗВ'ЯЗКУ
2.1. Дослідження рівня розвитку вітчизняного електрозв'язку
З початком відліку існування України, як незалежної держави, розпочався процес ринкових реформ, направлений на перехід від командної економіки до економіки, в якій ринкові відносини стають пріоритетними в повсякденному господарському житті.
Реалії сьогодення такі, що нестабільний стан економіки країни, який характеризувався масовими неплатежами та зниженням інвестиційної привабливості багатьох вітчизняних проектів, негативно впливає на виробничо-господарську діяльність більшості українських підприємств. І на цьому фоні особняком стоїть галузь телекомунікацій, яка зуміла не тільки зберегти, але й зміцнити свої позиції на ринку. І це не дивно. Телекомунікації взагалі та електрозв'язок зокрема починають відігравати роль свого роду нервової системи економіки, забезпечуючи усі сфери суспільного життя необхідною інформацією. Саме від динаміки даного сегменту багато у чому залежить рівень розвитку економіки в цілому. Про роль телекомунікацій свідчить той факт, що міжнародним валютним фондом вони включені до переліку галузей, які є визначальними при оцінці економічної ситуації у тій чи іншій країні. Закон України "Про зв'язок" визначає зв'язок однією з пріоритетних і найважливіших галузей в Україні. Він покликаний задовольнити потреби споживачів, органів державної влади, місцевого самоврядування, оборони та безпеки держави у засобах електричного зв'язку [44]
Після проголошення у 1991 році незалежності, мережа електрозв'язку України суттєво відставала від розвинутих країн як по темпам впровадження нових технологій, так і по рівню задоволення попиту на послуги. По основним показникам розвитку країна займала лише 6 місце серед країн колишнього Радянського Союзу [45]. При цьому телефонна щільність становила тільки 14,6 телефонів на 100 жителів [46, с. 30]. Адаптація до нових ринкових умов в зв'язку має цілеспрямовано відбуватися за такими напрямками [47]:
- збереження доступності послуг для широких верств населення;
- забезпечення гарантованого захисту прав споживача;
- поліпшення якості послуг, що надаються та розширення їх асортименту;
- технічне переозброєння галузі.
Основними особливостями галузі зв'язку, які відрізняють її від інших галузей економіки і які враховуються при організації діяльності підприємств є:
1. Характер продукції - продукція зв'язку не є новим матеріальним продуктом. Продукція галузі - це передача повідомлень між споживачами, які знаходяться на відстані один від одного.
2. Якість продукції - показники, що характеризують якість продукції, визначаються за допомогою таких характеристик як достовірність передачі, точність передачі, швидкість передачі, надійність роботи засобів зв'язку, естетичність.
3. Підприємства зв'язку є одночасно пунктами виробництва та реалізації продукції [48, с. 6].
Темпи розвитку українського телекомунікаційного ринку можна порівняти хіба що з функціонування військово-промислового комплексу за часів існування Радянського Союзу. Взагалі закономірність пропорційно-випереджального розвитку електрозв'язку відома давно у вигляді залежності телефонної щільності від ВВП, який припадає на одного мешканця країни. Вперше вона була опублікована ще у 1963 році в журналі "Телекомунікації" А.Джипом. Згодом ця статистична залежність була досліджена більш детально Л.Гілбертом, В. Пірсом, Р.Сандерсом та ін. Дослідження базувалися на статистичних даних багатьох країн, які публікуються в щорічних довідниках Міжнародного союзу електрозв'язку, фірми "Сіменс" та ін. [49], [50], [51], [52], [53], [54], [55].
Враховуючи динамічність телекомунікацій, специфіку та особливості споживання конкретних видів послуг, можна відмітити, що електрозв'язок є одним з найпривабливішим для інвестування секторів економіки. Велика кількість суб'єктів господарювання призводить до того, що першочерговим завданням операторів зв'язку стає вирішення проблеми забезпечення необхідних для нормального функціонування та розвитку обсягів збуту телекомунікаційного продукту.
На сьогодні розвиток телекомунікацій будь-якої країни можна визначити на основі порівняння трьох основних груп послуг: стаціонарного телефонного зв'язку, мобільного телефонного зв'язку та нових видів послуг. Однак перед цим необхідно відмітити, що на сьогодні різко змінилася структура споживачів послуг. Так якщо раніше основними споживачами послуг електрозв'язку були державні підприємства та установи, а також населення, то на даний час з'явилася нова група клієнтів - структури бізнесу (приватні фірми та компанії, банківські установи та ін). Саме ця група споживачів є найпривабливішою для телефонних компаній по причині високого рівня їх платоспроможності. Тобто спостерігається тенденція до кількісної та якісної зміни, а також росту диференціації клієнтури телекомунікаційних операторів:
1. З підвищенням рівня життя зростає кількість абонентів - фізичних осіб, оскільки телефонні послуги стають щоденною потребою. Ріст ринку супроводжується підвищенням ємності, якості традиційних та нових телекомунікаційних послуг.
2. Усе більше залежним від доступності голосового зв'язку та передачі даних стають місцеві бізнесові структури, які надають перевагу оперативності, якості та відносно невисоким цінам.
3. В останні роки в більшості секторів економіки спостерігається глобалізація компаній та створення альянсів. Цим компаніям потрібна високоякісна та дешева мережа для голосового зв'язку, передачі даних та інших послуг. Вони користуються послугами в таких великих об'ємах, що стають головними клієнтами телекомунікаційних операторів та вибирають такого оператора, який може запропонувати найбільш конкурентоспроможний продукт. Нерідко у даної групи споживачів виникає потреба в отриманні послуг, орієнтованих на конкретного замовника. У них достатньо досвіду для того, щоб оцінити якість послуг та ці