Формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва

РОЗДІЛ 2
ГОТОВНІСТІЬ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО КОМУНІКАЦІЇ
З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО
МИСТЕЦТВА ЯК ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНА ЯКІСТЬ ФАХІВЦЯ:
ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ
Реформування всіх основних ланок національної освіти, що безпосередньо пов'язане зі структурною перебудовою економіки України, вимагає пошуку нових підходів до вивчення складних педагогічних систем, їхньої природи і розвитку. Це зумовлює потребу в теоретичній розробці різних моделей освітніх систем, які б виражали інтегративний характер наукового знання, виявляли споріднення живої і неживої природи, соціальної і психологічної сфери; розкривали "людиномірність" усієї науки; слугували містком у синтезі технічного, гуманітарного і природонаукового знання; підкреслювали цілісність системи "природа + людина".
Для розв'язання нових завдань освіти України третього тисячоліття необхідно створити нову генерацію вчительських кадрів, яким були б властиві творче ставлення до праці, високий інтелектуальний рівень, здатність використовувати інноваційні технології. Саме ці риси дозволять сучасному вчителю високоякісно організувати художньо-комунікативну діяльність молодших школярів. З огляду на це, природний інтерес складає питання, наскільки фахівець і майбутній педагог спроможний до стимулювання художньо-комунікативної діяльності молодших школярів із застосуванням розробленої технології, спрямованої на збагачення навчально-розвивального та виховного потенціалу дисципліни "Образотворче мистецтво" як у вищому навчальному закладі, так і в школі.
2.1. Структурно-функціональний аналог процесу формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва
Відзначимо той факт, що більшість дослідників схиляється до комплексного підходу вивчення явищ і процесів. Крім цього, одним із вагомих методологічних принципів у дослідженнях з психології та педагогіки визнано системний підхід. Дійсно, проникнення останнього в педагогічні дослідження бере початок від стихійного застосування окремих положень до свідомого використання як методології пізнання складних об'єктів [10; 107; 143; 251 та ін.].
Зазначимо, що теорія педагогічних систем ретельно висвітлена у роботах С.І.Архангельського, Ю.Б.Бабанського, Т.А.Ільїної, Н.В.Кузьміної та ін. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки активніше застосовується концепція педагогічних систем Н.В.Кузьміної в силу її чітко вираженої структури, функціональних зв'язків, а також можливості застосування цієї концепції до будь-якого педагогічного утворення (дитячий садок, школа, вищий навчальний заклад тощо).
На думку Н.В.Кузьміної, педагогічна система - це "множина взаємопов'язаних структурних і функціональних компонентів, підпорядкованих цілям виховання, освіти і навчання підростаючого покоління" [150: 25].
Зазначимо, що в деяких наукових працях [159 та ін.] наводиться визначення системи підготовки до певного виду діяльності як підсистеми загальної системи формування професійної готовності майбутніх учителів, якій не властива при цьому певна цілісність. Але, беручи до уваги те, що будь-яке локальне дослідження окремих видів діяльності допускається лише тоді, коли вказані їх місце і значення у загальній структурі діяльності, і частина немислима без цілого, до якого вона належить, а також те, що предметом започаткованого нами дослідження є загальна система формування готовності студентів до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва, ми звернулися до аналізу робіт, у яких висвітлена ця загальна теорія.
З усього розмаїття праць, присвячених дослідженню окресленої проблеми, є підстави особливо виділити науковий доробок К.М.Дурай-Новакової, в якому доводиться необхідність підпорядкування загальній системі формування професійної готовності всього процесу підготовки майбутніх фахівців. Означений аспект дослідження сприяв усвідомленню сутності системи формування готовності майбутніх учителів до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва, певною мірою зорієнтував у визначенні змісту і завдань розглядуваного процесу в період навчання у вищому навчальному закладі.
Ураховуючи аналіз психолого-педагогічної літератури, а також сучасний холістичний принцип (сприйняття світу і кожного з його складових у їхній цілосності), який розкриває наука синергетика [14: 15-16], ми розглядаємо процес формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва як цілісну систему (комплекс) формування означеної готовності.
У контексті започаткованого дослідження нас цікавив досвід такого підходу до сучасних освітніх систем, як побудова їх моделей (В.Г.Базилевич, І.М.Богданова, І.А.Левіна, Л.В.Крамущенко, А.Сбруєва, Н.М.Тарасевич, С.В.Фролова, О.С.Цокур та ін). У педагогічному словнику під моделями розуміються навчальні посібники, які є умовним образом (схемою, описом тощо) якогось об'єкта, що зберігає зовнішню схожість з останнім, при певній схематизації й умовності засобів зображення [60: 213]. В сучасній педагогічній літературі існує таке тлумачення означеного поняття: модель - допоміжний об'єкт, обраний чи перетворений людиною в пізнавальних цілях, що дає нову інформацію про основний об'єкт [14: 55]. Виділяють два види моделювання: матеріальне та ідеальне. Основними різновидами матеріального моделювання є фізичне й аналогове. У свою чергу, ідеальне моделювання поділяється на інтуїтивне та знакове [14: 186]. Моделювання в теоретичному дослідженні слугує для конструювання нового, що не існує ще в практиці. Тим самим створюються моделі-гіпотези об'єктів пізнання (систем, конструкцій, процесів і т. ін.), які розкривають механізми зв'язку між компонентами навчання, на підставі котрих будуються рекомендації та висновки, що перевіряються емпірично. Отже, під педагогічним моделюванням ми розуміємо емпіричне створення образу об'єкта пізнання,