РОЗДІЛ 2. СТАТУС СТАЛИХ ДІЄСЛІВНО-СУБСТАНТИВНИХ
СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ
2.1. Основні підходи до визначення лінґвістичного статусу
сталих дієслівно-субстантивних словосполучень
У мовознавстві невирішеною залишається проблема лінґвістичного статусу СДСС,
які досліджувалися з досить суперечливими висновками. Дискусія велася з питань
віднесення таких сполучень до лексичного, фразеологічного, граматичного або
синтаксичного рівнів мови.
У лінґвістичній літературі відсутнє єдине уніфіковане найменування даних
утворень. Вони кваліфікуються як
- формули [Jespersen, 1951, 18];
- напівскладні слова [Kruisinga, 1925, v. 3, 132];
- групові дієслова [Poutsma, 1926, 118];
- рамкові дієслова (frame verbs) [Kawakami, 1973, 13-34];
- аналітичні конструкції [Роговская, 1947];
- фразові дієслова (phrasal verbs) [Live, 1973, 31-50; Courteney, 1983; Cowie,
Mackin, 1993; Morokhovskaya, 1984, 52];
- вербоїди [Сидорець, 2001, 229];
- фразеологічні дієслівні сполучення [Кумачева, 1953; Осипов, 1980];
- складені дієслівні лексеми [Воронцова, 1960, 63];
- типові конструкції [Амосова, 1961, 117];
- сталі дієслівно-субстантивні словосполучення нефразеологічного типу
[Старикова, 1966; Дашевская, 1979; Кузнецова, 1979; Мещерякова, 1979; Рудакова,
1979, 144; Гладких, 1980; Грицюк, 1980; Черкасская, 1980; Жданова, 1981;
Котляр, 1981; Битокова, 1982; Сухорольська, 1989, 1992];
- фразеолоїди, традиційні сполучення, рестриктиви [Лукавченко, 1983];
- лексичні колокації (lexical collocations) [Benson, Benson, Ilson, 1990];
- лексичні фрази (lexical phrases) [Nattinger, DeCurrico, 1992; Willis, 1995];
- формулоподібні утворення (formulaic sequences) [Wray, 2000, 474];
- полілексемні лексичні одиниці (multi-word units) [Lewis, 1993, 93];
- аналітичні лексичні одиниці [Левит, 1967, 1968; Медникова, 1967; Фитиалова,
1967; Банкав, 1977; Эшанкулов, 1978];
- стійкі сполучення аналітичної структури [Прокопович, 1974];
- напіваналітична форма [Шаламов, 1967, 1968];
- фразеоматичні дієслівно-субстантивні сполучення [Дашевская, 1980;
Калимуллина, 1982; Сухорольська, 1987, 17; Котляр, 1989];
- стійкі словесні комплекси [Сафаров, 1980; Щур, 1999, 92];
- перифрази, предикати [Куровская, 1982];
- сталі дієслівні сполучення перифрастичного характеру, перифрастичні звороти
[Черкасская, 1975; Грицюк, 1980, 22];
- аналітичні еквіваленти дієслова [Кочетков, 1981];
- стійкі дієслівні фраземи [Мухин, 1976, 127-150; Кушнарева, 1977; Пинхасова,
1977].
Усі спроби адекватно витлумачити статус СДСС можемо звести до п’ятьох основних
підходів. Перший підхід зараховує СДСС до фразеології [Кумачева, 1953; Осипов,
1980]. Представники другого підходу зараховують СДСС до синтаксичного рівня
[Почепцов, 1971, 75; Смирницкий, 1956, 221; Куровская, 1982; Огоновська, 1991].
Третій підхід відносить СДСС до лексичного рівня і надає таким сполученням
статус аналітичного слова [Бушина, 1954; Воронцова, 1960; Медникова, 1967;
Левит, 1968]. Четвертий підхід відносить СДСС до морфологічного рівня як
граматикалізовані конструкції, які внаслідок десемантизації дієслівних
компонентів перетворюються в напіваналітичну форму для вираження одно- та
багатократної дії [Шаламов, 1967, 1968]. Представники п'ятого підходу
зараховують СДСС до міжрівневих утворень, що займають проміжну позицію між
вільними синтаксичними словосполученнями і фразеологічними одиницями
[Роговская, 1947, 50; Кумачева, 1953, 3; Грицюк, 1980, 17], між граматикою і
фразеологією [Беляевская, 1977, 65; Уралова, 1977, 78], граматикою та
словотвором [Старикова, 1966, 6], синтаксисом та морфологією [Rayevska, 1976,
126]. Іноді підкреслюється динамізм розвитку СДСС: вважають, що це утворення
синтаксичного рівня, які поступово перетворюються у своєрідні “синтаксичні
слова” [Прокопович, 1974, 55], або ж знаходяться на різних стадіях наближення
до лексики чи фразеології [Мещерякова, 1979, 60; Черкасская, 1980, 3].
Безпідставність віднесення СДСС до рівня фразеології давно доведена.
Встановлені критерії відмежування СДСС від фразеологічних одиниць, основними з
яких є відсутність ідіоматичності [Смирницкий, 1956, 221] та утворення за
обмеженою структурно-семантичною моделлю [Амосова, 1963, 117]. СДСС здебільшого
є предметом вивчення фразеології у широкому розумінні. У тих дослідників, що
диференціюють власне фразеологію (ідіоматику) і фразеоматику (вивчення стійких
необразних утворень), СДСС (так звані фразеоматичні комплекси) вивчаються у
фразеоматиці [Амосова, 1963, 117-119; Кунин, 1970, 212-269; Дашевская, 1979;
Калимуллина, 1982].
СДСС безпідставно ставляться в одну площину з аналітичними формами дієслова,
про що свідчить відсутність уніфікації дієслівного компонента [Амосова, 1963,
118], свобода синтагматичної поведінки компонентів із категоріальним значенням
двох різних частин мови [Почепцов, 1971, 78].
Такі сполучення також не задовільняють критеріїв ідентифікації лексичних
одиниць. При актуалізації у реченні СДСС не характеризуються абсолютною
синтаксичною неподільністю чи єдністю синтаксичної функції і у відповідних
синтаксичних умовах поводяться як вільні словосполучення, їх компоненти
заповнюють різні синтаксичні позиції, а тому такі утворення не можуть
кваліфікуватися як аналітичні лексеми [Старикова, 1966, 6; Кунин, 1970, 212;
Почепцов, 1971, 78; Мухин, 1976, 207-209; Кушнарева, 1977, 4].
У вирішенні проблеми лінґвістичного статусу важливим є питання відмежування
СДСС від інших корелятивних утворень. Модель VNabstract – омонімічна. Вона
охоплює структури різних мовних рівнів.
По-перше, VNabstract – вільне синтаксичне словосполучення – одиниця
синтаксичного рівня: He discovered the mistake too late (London). У ці
- Киев+380960830922