Розділ 2
ОСОБЛИВОСТІ ІММІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ВОЛИНІ
У МІЖВОЄННІ РОКИ
2.1. Політичні та економічні чинники імміграції
Імміграція українців на Волині в міжвоєнний період як явище суспільного життя є багатоаспектним і складним процесом. Імміграція, пов'язана із зміною постійного місця проживання та в'їздом населення на етнічні українські землі, була викликана певними політичними чинниками як міжвоєнного періоду, так і періоду, що передував розподілу українських земель між двома державами - Другою Річчю Посполитою та Українською Соціалістичною Радянською Республікою.
Для того, щоб чітко виявити і проаналізувати причини імміграційних процесів українського населення на Волині, слід детально розглянути ту міжнародну, соціально-економічну та політичну ситуацію, яка склалася в Україні в останні роки Першої світової війни та в міжвоєнний період і яка, власне, спричинила імміграцію українського населення на волинських землях, поділених радянсько-польським кордоном.
Загибель імперій завжди супроводжується подіями, які пов'язані з територіальним розмежуванням та утворенням нових держав. Зокрема, розпад царської Росії і Австро-Угорщини поставив проблему визначення кордонів між Україною і Польщею.
Державотворчі процеси в Україні і Польщі відбувалися майже одночасно і в єдиному геополітичному просторі, але в різних умовах. Для Польщі ці умови були сприятливі, тому що відродження її як держави вважалося необхідним обома сторонами, що протистояли в світовій війні. Німеччина і Австро-Угорщина, під контролем яких перебували всі польські землі, не перешкоджали формуванню в них зародків державності навіть у військових умовах. У 1916 р. вони оголосили, що не заважатимуть утворенню після війни незалежної Польщі. Країни Антанти й США теж вважали Польщу принциповим елементом європейського устрою /121/2?).
Події Першої світової війни, революції та громадянської війни привели до того, що Волинь стає ареною активних міграційних рухів. У 1914-1918 роках Волинь зазнала великих втрат як через воєнні дії на її території, так і внаслідок перебування прифронтових частин. Багато населення було евакуйовано. Революція 1917 р. принесла перші вияви національного відродження на Волині. Губернським комісаром Центральної Ради в Житомирі був уродженець Волині А. В'язлов, який багато уваги приділяв розвитку національної освіти, зокрема за його безпосередньою участю були відкриті українські школи та читальні "Просвіти" /122/3).?
З наступом Червоної армії на Україну та Волинь в лютому 1918 р. тривали бої частин Центральної Ради з Червоною російською армією. На цих землях відбувалися операції українських військ проти більшовицьких навесні 1919 р., коли Рівне стало тимчасовим осідком уряду УНР /72/4).?
Визвольні змагання українського народу 1917-1921 рр. виявили глибокі коріння національної державності на всіх українських землях. Основним центром боротьби за незалежність був Київ. У лютому 1918 р., коли він був зайнятий радянськими військами, осередком національної державності на короткий час стає Східна Волинь, де зупинилась тоді Центральна Рада.
Навесні 1919 р. на Волині зосереджуються головні сили Директорії, в Рівному складається і діє урядовий кабінет на чолі з Б. Мартосом. Він закріпив і продовжив прогресивну традицію соборності попередніх кабінетів Української Народної Республіки /123/5).*
Хоч термін перебування уряду УНР на Волині не був такий тривалий, як згодом на Поділлі, він був насичений багатим політичним змістом.
Організація влітку 1919 р. об'єднаного походу військ УНР і Галицької української армії на Київ наочно показала воєнно-стратегічне значення Волині.
Внаслідок навали на Лівобережжя спочатку Денікіна, а потім радянських військ наприкінці 1919 р. під українською національною владою залишилась на Волині невелика частина території. Звідси, з району Чорторий, чергового притулку уряду УНР, розпочався шестимісячний зимовий похід армії під проводом М. Омеляновича-Павленка на Схід. Знову, як і в попередні рази, географічне положення Волині зумовило її роль у воєнних діях /124/6)?.
Активні воєнні дії на Україні, викликані як внутрішньополітичними, так і зовнішньополітичними причинами, перетворюють Волинь на арену проведення масштабних воєнних операцій, що породжує могутню хвилю міграційних та імміграційних рухів. Події доби національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. призвели до появи на Волині масової політичної імміграції.
Утворення Польської держави, громадянська війна на Україні та спроба відновити Польщу в кордонах 1772 року за рахунок українських та білоруських земель поклали початок імміграційним процесам на Волині у міжвоєнний період.
У квітні 1920 року на підтвердження угоди від 29 травня 1919 року між С. Петлюрою та Ю. Пілсудським був підписаний договір, згідно з яким встановлювався кордон по лінії від ріки Дністер повз ріку Збруч, потім по колишньому кордону між Австро-Угорщиною та Росією до Вижгрудки. Звідси на північ по Кременецьких пагорбах, потім по лінії, яка проходила на схід від Здолбунова повз східну адміністративну межу колишньої Мінської губернії до перетину її з рікою Прип'ять, і далі по Прип'яті до її гирла /34/7).? Волинські землі знову опинилися у вирі подій, пов'язаних як із внутрішньою боротьбою на Україні, так і з впливом зовнішньополітичних факторів. Усі ці процеси не проходили безслідно
для населення краю. Бойові дії цілих армій, спроба встановлення нових кордонів, які проходили через Волинь, породжували нові й нові міграційні потоки.
За літо 1920 року польська армія захопила Західну Україну і Західну Білорусію. Черговий раз на Волині розгортаються воєнні дії. Знесилені супротивники, Польща і радянська Росія, змушені були розпочати мирні переговори, які з перервами тривали у Ризі від початку вересня 1920 р. до березня 1921 р. Після підписання 18 жовтня 1920 р. польсько-радянського перемир'я армія УНР - 23 тис. бійців ? сама продовжувала боротьбу проти більшовицьких військ до 21 листопада 1920 р., поки під натиско