Вы здесь

Система внутрішнього контролю в акціонерному товаристві

Автор: 
Кузик Наталія Петрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U003521
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ У ПІДПРИЄМСТВІ
2.1. Організаційно-правові особливості системи внутрішнього контролю в акціонерному товаристві та її оцінка

Зміна соціально-економічних відносин ставить питання про необхідність повноцінного використання контрольних функцій всередині підприємства та висуває підвищені вимоги до існуючих форм організації контролю. В умовах корпоративного управління, що є поширеним в Україні, внутрішній контроль набуває дедалі більшого значення. Він стає одним із основних інструментів нарощування економічного потенціалу господарюючого суб'єкта та забезпечення конкурентоспроможності його продукції на внутрішньому і світовому ринках. Налагоджена система контролю протидіє появі помилок, здійснює заходи щодо їх усунення, сприяє мінімізації неефективних рішень. Серед всіх елементів управління система контролю дає оцінку стану досліджуваних об'єктів і є засобом запобігання банкрутства підприємців.
Ринкова економіка внесла коригування в організацію системи контролю підприємств, обмежуючи його із боку державних органів. Це стало причиною розширення контрольних функцій власника та працівників служби менеджменту.
У працях вітчизняних авторів і в зарубіжній літературі питання організації контролю розглядаються у двох аспектах. Деякі з них вважають, що цю проблему варто розглядати лише щодо об'єктів бухгалтерського обліку, тобто контроль необоротних активів, запасів, розрахунків, виробничих витрат, фінансових результатів [39, 82, 130]. Інші притримуються позиції недостатнього поширення контролю лише на об'єкти бухгалтерського обліку, обґрунтовуючи, що діяльність підприємства - це процес, який протікає за наявності виробничих відносин між учасниками виробництва, і він не може бути повністю реалізованим тільки засобами бухгалтерського обліку, навіть за наявності високоякісної облікової інформації. Саме тому, на думку цих авторів, доцільно розглядати контроль в системі внутрішньогосподарського управління, тобто сфера діяльності контролю розширюється і не обмежується лише завданнями бухгалтерського обліку [138]. Розбіжності у визначенні концепції внутрішнього контролю зумовили виникнення низки проблем організаційного та методологічного характеру. У спеціальній економічній літературі, де розглядаються проблеми контролю, відсутні конкретні рекомендації та пропозиції щодо впровадження системи внутрішнього контролю господарюючими суб'єктами. У зв'язку з цим необхідно розкрити організаційно-методичні аспекти та етапи створення системи внутрішнього контролю в управлінні сучасними підприємствами.
Поняття "організація" визначається як засіб збереження та підтримання упорядкованості елементів системи, підтримання її якісної визначеності [79, с.3]. У вужчому тлумаченні під організацією розуміють "розподіл та делегування повноважень під час створення служб, структури або підрозділів будь-якого підприємства" [91, с.308]. Виходячи з цього вважаємо, що організація внутрішнього контролю - це цілеспрямована діяльність керівників підприємства щодо створення та удосконалення контролю з метою отримання достовірної інформації про об'єкт перевірки, забезпечення оптимального розвитку діяльності господарюючого суб'єкта, оцінки доцільності, обґрунтованості та ефективності прийнятих управлінських рішень, а також результатів їх виконання.
Як зазначалось, останнім часом все більше уваги приділяється питанням організації внутрішнього аудиту, як одного із важливих видів внутрішньогосподарського контролю суб'єкта господарювання. Відомо, що ефективність аудиторської діяльності визначається не лише її методологічною основою, а і рівнем організації аудиту [93, с.3]. Так, в теорії вітчизняного аудиту організація аудиторської діяльності розглядається "як сукупність певних елементів, спрямованих на раціональне виконання аудиторського процесу"[24, с. 93].
Зміни, що відбуваються в економіці України, розвиток підприємництва, потреба підвищення оперативності отримання контрольної інформації зумовлюють необхідність пошуку нових підходів до раціональної організації контролю і аудиту. Така організація передбачає "здійснення контролю в процесі досягнення цілей внутрішньогосподарської діяльності підприємства з найвищою ефективністю за мінімальних витрат праці" [124, с.43]. Вона визначає координацію дій відповідних фахівців в межах їх функціональних обов'язків, тобто послідовність здійснення визначених контрольних процедур: обстеження господарських об'єктів, вивчення та аналізу облікової документації, перевірки вірогідності планових даних, здійснення внутрішньогосподарських інвентаризацій, узагальнення результатів і розробки заходів з усунення недоліків; впровадження наукової організації праці контролерів; впровадження комп'ютерної техніки у контрольний процес, можливість перспективного розвитку нових прийомів та форм контролю.
Раціональна організація системи внутрішнього контролю в підприємстві залежить від внутрішньовиробничих потреб менеджерів у контрольній інформації високої якості, обґрунтованості та придатності для ефективного управління діяльністю підприємства.
Створення широкомасштабної ефективно діючої системи спеціальних контрольних підрозділів визначається наступними аспектами такої складності:
- існуванням різних ділянок фінансово-господарського циклу, що потребують контролю;
- високими професійними вимогами до контролерів, які повинні мати кваліфікацію, в крайньому випадку, не нижчу, аніж кваліфікація працівників, діяльність яких перевіряється;
- високими моральними вимогами до контролерів, від якості роботи яких залежить доцільність прийняття управлінських рішень керівництвом підприємства, а отже, і напрями його розвитку.
Створення системи внутрішнього контролю має певні обмеження, серед яких:
1) якість управління, здатність керівництва ефективно планувати й контролювати діяльність підприємства;
2) кваліфікація персоналу та його здатність дотримуватись вимог посадових інструкцій;
3) наявність