РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
АРХІТЕКТУРНОЇ ШКОЛИ ЛЬВІВСЬКОЇ ПОЛІТЕХНІКИ
2.1. Характеристика поняття "Архітектурна школа"
Архітектурні школи відомі ще з часів Єгипту, епохи Римської імперії та Середньовіччя. В епоху Відродження найбільш знаними були школа Вероккі - завдяки своєму учню Леонардо да Вінчі і школа Браманте - завдяки славі Рафаеля Санті. В першій половині ХІХ ст. в Парижі поряд із Політехнічною школою і Французькою школою образотворчого мистецтва виникла школа архітектури Лабруста, яка застосовувала принципи навчання протилежні академічним. На межі ХІХ - ХХ століть школа Отто Вагнера значною мірою вплинула на архітектурну модель Віденської Академії архітектури. Заснована випускниками політехнічного училища в Парижі Уільямом ле Баром Дженні - Чиказька архітектурна школа та її великі архітектори, зокрема Луїс Саллівен, знайшла свій шлях в архітектурі застосовуючи нові конструкції, матеріали в наклала свій відбиток на творчість архітекторів наступних поколінь.
В Німеччині на початку ХХ ст. в майстерні Петера Беренса активно співпрацювали Міс ван дер Рое, Гропіус і Ле Корбюзьє, а об'єднання Гропіусом школи і академії прикладних мистецтв у Вармарі створилор Баухауз - школу архітектури, принципом якої була співпраця між митцями різних видів мистецтв і різних напрямів.
У 70-80-х роках ХХ ст. в колишньому СРСР, крім Московського архітектурного інституту (МАРХІ), архітектурну освіту здобували в Інституті живопису, скульптури і архітектури ім. Рєпіна в Ленінграді, на АРФ при політехнічних, будівельних і художніх інститутах Свердловська, Новосибірська, Мінська, Риги, Талліна, Вільнюса Каунаса, Тбілісі, Єревана, Баку, Ташкента і Алма-Ати, Академії мистецтв у Ленінграді. Архітектурні школи Києва, Харкова, Одеси, Львова та інших міст створили систему вищої архітектурної освіти в Україні.
Архітектурна освіта на всіх етапах свого розвитку конституювала професію та була ефективним фактором впливу на архітектурну діяльність, піднімаючи загальні питання філософії, світогляду і моральності. Від якості освіти залежить можливість реалізації великого естетичного потенціалу, який має архітектура. Архітектурна освіта є багатоступеневою - "Передосвіта", "Освіта", "Післяосвіта" [79, с. 12]. Повноцінна архітектурна освіта складається з упорядкованої поетапної підготовки: дошкільна освіти - середня школа - середня спеціальна освіта - вища освіта - післявузівська - супровідна та самоосвіта [107, с. 24-25].
У наукових публікаціях досить часто застосовується термін "Архітектурна школа", але суть і зміст його залишаються не розкритими. Хоча саме в архітектурній школі, як елементі культури закладається ідеологія національної архітектури, формується світогляд особистості архітектора, власний підхід до вирішення проблем архітектурної діяльності.
Аналіз і узагальнення матеріалів короткого словника - довідника А. Мардера [1], матеріалів популярної художньої енциклопедії [78], педагогічної енциклопедії [74], зарубіжних словників та енциклопедій - словника архітектурної науки Г.Кована [131], словника архітектури Пенгюма [170], міжнародного словника архітекторів і архітектури [138], оксфордського словника [169], нової американської академічної енциклопедії [166], нової світової енциклопедії Вебстера [172], нової британської енциклопедії [167], [168], академічної американської енциклопедії [121] - не дали відповіді на питання щодо сутності явища Архітектурної школи. Але ці матеріали склали теоретичну базу, що дала можливість зрозуміти і пояснити зміст поняття "Архітектурна школа", його багатогранність.
В даному дослідженні термін "Архітектурна школа" вжитий для визначення складової культури, що характеризується як поєднання чотирьох видів архітектурної діяльності - освіти, науки, проектування і будівництва, які представлені як окремими великими майстрами, так і групою однодумців та послідовників, які утверджують той чи інший підхід до вирішення проблем зодчества, а їх творчість має яскраво виражені особливості та більш або менш точні географічні й хронологічні межі.
Кожне явище має свої передумови виникнення, які стають основою для його реалізації. Щоб зрозуміти природу появи Архітектурної школи, потрібно визначити та проаналізувати внутрішні та зовнішні джерела її виникнення і фактори, які впливають на її розвиток, розділивши їх на дві групи : загальні та архітектурні.
Внутрішніми загальними передумовами виникнення і факторами, які впливають на розвиток Архітектурної школи, є:
- географічне положення території, на якій розміщена школа;
- соціально-історичний розвиток суспільства;
- господарсько-економічний розвиток міста;
- характеристика населення: чисельність та його соціальна, етнічна і професійна структура;
- рівень розвитку науки, культури і освіти.
Зовнішніми загальними передумовами виникнення архітектурної школи в державі є вплив соціально-історичного, господарсько-економічного, освітнього, наукового і культурного розвитку сусідніх районів та сусідніх країн.
До внутрішніх і зовнішніх архітектурних передумов та одночасно факторів впливу на Архітектурну школу належать:
- архітектурна спадщина;
- архітектурно-будівельна діяльність;
- контингент архітекторів;
- основні архітектурні проблеми часу;
- домінуючий творчий метод;
- боротьба напрямів і течій в архітектурі;
- розвиток архітектурної освіти;
- друковані архітектурні видання;
- діяльність архітектурних об'єднань;
- проведення конкурсів і виставок;
- вплив інших архітектурних шкіл.
Приведені вище означення та характеристики застосовані також і до архітектурної школи Львівської політехніки, що буде висвітлено у даному дисертаційному дослідженні.
2.2. Основні методи та методика дослідження генези архітектурної школи Львівської політехніки та внеску її випускників у розвиток архітектури
Для проведення комплексного дослідження генези архітектурної школи Львівської політехніки та внеску її випуск