Розділ 2
Морфологічний спосіб творення особових назв
Морфологічний спосіб – найпродуктивніший спосіб творення особових назв. У
слов’янських мовах, за підрахунками дослідників, за допомогою цього способу
утворено майже 70% усіх назв [168, 141]. Зокрема у словацькій мові утворено або
успадковано понад 4 тисячі агентивних і атрибутивних назв осіб чоловічого роду
та майже 2 тисячі назв жінок цих же розрядів.
Агентивні та атрибутивні назви осіб – це різні щодо семантики розряди, але щодо
способів та засобів творення дуже близькі. До розряду агентивних і професійних
назв осіб (тут і далі використовуємо термін “розряд”, за проф. І. І. Коваликом)
зараховуємо іменники, які називають осіб за їх професією, місцем роботи, видом
заняття, способом дії, родом діяльності, назви спортсменів, військових і
церковнослужителів, а також назви осіб, в семантиці яких закладена дія.
До розряду атрибутивних назв зараховуємо іменники, які називають особу за її
зовнішністю, внутрішніми якостями, улюбленим заняттям, поведінкою, типом і
рисами характеру, віком, тобто назви, в семантиці яких закладена якась ознака.
Об’єднує ці два розряди проміжний, атрибутивно-агентивний розряд назв осіб, до
якого входять іменники, в семантиці яких поєднуються і дія, і ознака,
наприклад, fajиiar означає особу, котра виконує дію, і особу, для якої ця дія є
улюбленим заняттям. В обох розрядах є наявні полісемантичні назви осіб,
наприклад, bryndziar, назва, яка означає особу, що виробляє бринзу, та особу,
яка любить їсти бринзу, тобто назва особи в одному значенні є агентивною, а в
другому – атрибутивною. Такі назви осіб розглядаємо двічі – за їх значенням у
кожному із розрядів.
Спільними для обох розрядів є твірні основи: тобто як атрибутивні, так і
агентивні назви осіб утворюються від дієслів, іменників, прикметників, хоча
продуктивність кожної із зазначених твірних основ у них неоднакова. Спільним
для дериватів цих розрядів є й те, що вони утворюються за допомогою тих самих
формантів. Хоча у деяких випадках при творенні атрибутивних чи агентивних назв
осіб використовуються специфічні форманти, притаманні тільки атрибутивним чи
агентивним назвам осіб. Наприклад, атрибутивні назви осіб у словацькій мові
утворюються суфіксами -бѕ, -aj, -oт, -бт, які не використовуються при творенні
агентивних назв. Незважаючи на це, атрибутивні та агентивні назви осіб дуже
близькі і в плані вираження, і в плані змісту, тому в роботі розглядаємо їх
разом.
У словацькій мові, як і в інших слов’янських мовах, науковці розрізняють
декілька видів морфологічного способу творення особових назв, а саме:
суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, постфіксальний,
флексійний та інші, а дехто до морфологічного способу зараховує навіть
усічення, тому що усічуються звуки, а не морфеми [9].
У цьому розділі розглядаємо атрибутивні та агентивні назви осіб чоловічого
роду, утворені суфіксацією та префіксацією у спадній продуктивності за
формантами, навіть у тих випадках, коли два суфікси є спорідненими, а також
назви осіб жіночого роду, назви малят і назви осіб спільного роду. При
розмежуванні особових назв на агентивні та атрибутивні виходимо зі значень
особових назв, наведених у "Veѕkоm slovensko-ruskоm slovnнku". Дефініцію
значення слова при ілюстраціях у роботі не подаємо, а щоразу виходимо з того
визначення, яке дають укладачі відповідного словника. Значення слова
розкриваємо щодо його семантики лише у спірних випадках. Принагідно при опису
матеріалу наводимо і діалектні назви осіб, оскільки деякі назви осіб, утворені
відповідними суфіксами, відсутні в літературній словацькій мові, а наявні
тільки в її діалектах.
2.1 Суфіксальне словотворення
Суфіксальним способом у словацькій мові утворено 3846 особових назв чоловічого
роду, 1600 назв осіб жіночого роду, 60 назв малят і 10 назв осіб спільного
роду.
2.1.1. Назви осіб чоловічого роду
За допомогою суфіксів у словацькій мові утворено 2254 агентивних та 1592
атрибутивні назви осіб чоловічого роду. З них 2792 назви утворено власне
слов’янськими суфіксами, а решта 1054 – запозичені особові назви.
2.1.1.1. Назви із суфіксом -бr
Суфікс -бr у словацькій мові слугує для творення назв осіб за їх діяльністю та
за професією, атрибутивних назв, назв за місцем проживання та за ідеологічною
належністю. Крім назв особових, за допомогою суфікса -бr утворюються також
назви предметів [6].
Суфікс -ар, за словами А. Мейє, – з походження латинський суфікс -arius, який
поширився завдяки запозиченню іменників, що означають професію… через
посередництво германських у слов'янські мови [51, 298-299]. І. І. Ковалик
відзначає два генетично різні суфіксальні елементи, з яких -аръ є рефлексом
давнього індоєвропейського -aro, а другий -арь (-arie, -ario), запозичений із
готської мови, -areis – з латинського -arius [37, 50]. Я. В. Закревська
наголошує, що суфікс -ар неоднаково поширювався у різних слов’янських мовах. На
східнослов’янському грунті утворення із цим суфіксом в агентивній функції
набули особливого поширення в українській та білоруській мовах. [25, 64]. І. С.
Олійник розглянув агентивні та професійні назви осіб із суфіксом -ар (-яр) в
історії їх розвитку і дійшов висновку, що словотвірний тип, за яким
утворювалися відповідні іменники, був активним упродовж усієї історії, але на
сучасному етапі розвитку мови з його участю утворюються тільки поодинокі назви
осіб, особливо у східнослов’янських мовах [60, 65]. В. В. Лопатін зазначає, що
іменники із суфіксом -ар позначають особу, що виконує дію, названу мотивуючим
словом: печь – пекарь, сечь – секарь [20, 52]. У сучасній словацькій
літературній
- Киев+380960830922