Виробничі кооперативи як суб'єкти цивільного права

<p>Розділ 2. ВИРОБНИЧІ КООПЕРАТИВИ ЯК ЮРИДИЧНІ ОСОБИ <br />2.1. Теоретичні засади моделювання виробничих кооперативів як юридичних осіб<br />Відповідно до формального визначення нормативних актів України виробничий<br />кооператив є юридичною особою. Отже, на юридичну особу поширюються всі правила,<br />які сформульовані у ЦК України стосовно цих суб’єктів цивільного права. Але<br />сутнісна основа юридичної особи з наданням їй загальної правоздатності на<br />сьогодні зазнала доволі суттєву зміну. Це впливає на юридичну сутність окремих<br />її організаційно-правових форм. <br />При різноманітті організаційно-правових форм суб’єктів підприємництва дещо<br />менше уваги в науці цивільного права досі приділялось виробничому кооперативу.<br />Якщо виходити з логіки §2 Глави 8 ЦК України останні відносяться до<br />підприємницьких товариств, тобто юридичних осіб, статутний (складений) капітал<br />яких поділений на частки між учасниками. Інакше кажучи, ідеться про такий вид,<br />який ще прийнято називати корпоративним, а відносини, що виникають при тому, –<br />корпоративними [100,с.35]. <br />Як ми зазначили, виробничі кооперативи були поширені в роки перебудови, стали<br />зародком приватного корпоративного підприємництва. Не виключено, що за нових<br />умов і появи збалансованого у цілому законодавчого акта – Закону України «Про<br />кооперацію», уточненням законодавства про сільськогосподарську виробничу<br />кооперацію вони отримають новий виток свого розвитку. Так чи інакше нам<br />прийдеться вирішувати проблему підприємництва інертної досі економічної частини<br />населення України, і зокрема, працевлаштування на селі, особливо Західної<br />України, де сільське населення займається заробітчанством у близьких та далеких<br />країнах, а земля не обробляється. <br />У зв’язку з очікуваним закінченням так званого «буму» акціонування та<br />заснування інших господарських товариств останнім часом усе більше практики, а<br />за ними і вчені, звертають увагу на виробничі кооперативи, як на одну з<br />привабливих організаційно форм ведення малої та середньої господарської<br />діяльності. Спостерігається і поки що незначна тенденція відродження виробничих<br />кооперативів, особливо із перетвореннями в аграрному секторі та, зокрема,<br />проведеною земельною реформою. Її серцевина – паювання створило для цього<br />вельми сприятливі умови. Потрібна роз’яснювальна робота та стимулювання<br />створення невеликих сільськогосподарських підприємств на основі паювання,<br />зокрема, земельних паїв та організаційно-правових заходів із боку держави та<br />органів місцевого самоврядування. <br />У цивільному обороті виробничі кооперативи виступають самостійними суб’єктами<br />(учасниками) підприємницьких правовідносин і мають рівні права з іншими<br />організаційно-правовими формами його суб’єктів. Однією із правових форм<br />самостійності у цивільних правовідносинах є визнання за кооперативом статусу<br />юридичної особи (п. 2 ст. 1 Закону України «Про кооперацію). Отже, на них<br />поширюються загальні положення про юридичні особи. Тому ми можемо верифікувати<br />цю організаційно-правову форму через ознаки та доктринальні положення про ці<br />суб’єкти цивільного права. <br />Юридичні особи – особливі утворення, що мають ряд специфічних ознак,<br />створюються та припиняються в спеціальному порядку [101,c.122–123]. Слід мати<br />на увазі, що юридичні особи – спеціальна правова конструкція для забезпечення<br />участі утворень (організацій) фізичних осіб чи самої держави у цивільному<br />обороті. Вона представляє інтереси однієї фізичної особи чи держави (унітарні)<br />або декількох (корпоративні) фізичних чи (або) юридичних осіб. Легальне<br />визначення юридичної особи міститься у ст. 80 ЦК України: юридичною особою є<br />організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична<br />особа наділяється цивільною загальною правоздатністю і дієздатністю, може бути<br />позивачем та відповідачем у суді. <br />Сучасне суспільство характеризується зростаючою взаємодією людей для виконання<br />своїх індивідуальних та спільних завдань. Об’єднання людей у групи та певні<br />союзи для досягнення певної мети проводиться в неформальних чи формальних<br />утвореннях. Основною правовою формою колективної участі осіб у цивільному<br />обороті є конструкція юридичної особи і, зокрема, товариства. Її поява як<br />правого інституту зумовлена рядом причин: ускладненням соціальної організації<br />життя, розподілом праці, розвитком економічних відносин і як наслідок<br />суспільного усвідомлення. За таких умов конструкція юридичної особи є ідеальним<br />правовим засобом забезпечення суспільного чи колективного інтересу і гарантією<br />прав тих осіб, які вступають у такі формалізовані об’єднання. <br />Кожне правове явище має притаманні йому ознаки, які дозволяють його<br />ідентифікувати. Ці ознаки з розвитком суспільних відносин можуть змінюватися,<br />але в цілому зберігають свою ідентифікаційну сутність. Це також стосується<br />ознак юридичної особи. Вони власне й відображені у легальному визначенні. <br />Найбільш загальними ознаками юридичної особи, що характеризують її як<br />колективну форму є: незалежність від інших учасників цивільного обороту;<br />можливість проявляти самостійне волевиявлення; наявність відокремленого майна<br />чи майнових прав; самостійна відповідальність належним майном; наявність права<br />укладати від свого імені не заборонені законом правочини; процесуальна<br />праводієздатність – можливість бути позивачами та відповідачами в судах<br />[101,c.122–124]. <br />Важливо відзначити, якщо виходити із легального визначення юридичної особи, то<br />в ньому наведені лише деякі ознаки: організаційна єдність, що проявляється у<br />збереженні організаційної форми юридичної особи як організації, – упорядкування<br />відносин між персоналом юридичної особи та формалізація його майна, правових<br />зв’язків з іншими</p>