Екологізація фінансового механізму розвитку курортно-рекреаційних територій (на прикладі Львівської області)

Розділ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИКЛАДНИХ АСПЕКТІВ
ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ
РОЗВИТКУ КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ
(на прикладі Львівської області)
2.1. Оцінка якості довкілля курортно-рекреаційних територій як визначального
чинника збалансованого розвитку
Для еко­но­міч­но­го обґрун­ту­ван­ня рі­шен­ня про удос­ко­на­лен­ня
фі­нан­со­во­го ме­ха­ніз­му роз­вит­ку ку­рор­тно-рек­ре­аційних те­ри­то­рій
в нап­ря­мі еко­ло­гі­за­ції не­об­хід­но гли­бо­ко про­ана­лі­зу­ва­ти та
да­ти оцін­ку ре­сур­сно­го по­тен­ці­алу та ста­ну якос­ті дов­кіл­ля на
ку­рор­тно-рек­ре­аційних те­ри­то­рі­ях.
Фун­да­мен­таль­ні ос­но­ви ме­то­до­ло­гії, те­орії і ме­то­ди­ки
еко­но­міч­ної оцін­ки при­род­них рек­ре­аційних ре­сур­сів та те­ри­то­рій
бу­ли пред­ме­том дос­лід­жень ба­гатьо­х вче­них еко­но­міс­тів, се­ред
яких А.І. Амо­ша, П.Я. Бак­ла­нов, Ю.А. Ве­де­нін, К.К. Гоф­ман,
А.В. Жи­виць­кий, М.С. Ну­дель­ман, Л.Г. Мель­ник, В.П. Ру­ден­ко,
Т.С. Ха­ча­ту­ров та ін.
Для ре­алі­за­ції ці­лей зба­лан­со­ва­но­го роз­вит­ку в Ук­ра­їні чіль­не
міс­це від­во­дить­ся сис­те­мі рек­ре­аційно­го за­без­пе­чен­ня, яке
ві­діг­рає важ­ли­ву роль у про­це­сі від­тво­рен­ня здо­ров'я на­ції.
Ук­ра­їна на­ле­жить до кра­їн сві­ту з по­туж­ним рек­ре­аційним
по­тен­ці­алом. До рек­ре­аційних ре­сур­сів кра­їни від­но­сять на­яв­ні на її
те­ри­то­рії при­род­ні ре­сур­си та влас­ти­вос­ті нав­ко­лишньо­го
се­ре­до­ви­ща, які ви­ко­рис­то­ву­ють­ся для лі­ку­ван­ня, оз­до­ров­лен­ня і
від­по­чин­ку лю­дей. Ук­ра­їна є од­нією з найба­гат­ших кра­їн сві­ту на
при­род­ні рек­ре­аційні ре­сур­си і має ве­ли­кі мож­ли­вос­ті що­до
ор­га­ні­за­ції рек­ре­аційної ді­яль­нос­ті в євро­пейсь­ко­му мас­шта­бі.
Го­лов­на роль у ви­ко­рис­тан­ні при­род­них рек­ре­ацій­них ре­сур­сів
на­ле­жить від­по­чин­ко­ві і ту­риз­му (72,8 %), на са­на­тор­но-ку­рор­тне
лі­ку­ван­ня при­па­дає ли­ше 27,2 % [27; 137].
Оцін­ка рек­ре­аційно­го по­тен­ці­алу те­ри­то­рій Ук­ра­їни по­ка­зує, що
його якіс­ні і кіль­кіс­ні па­ра­мет­ри в поєднан­ні з ге­ог­ра­фіч­ни­ми і
еко­но­міч­ни­ми фак­то­ра­ми є важ­ли­ви­ми пе­ре­ду­мо­ва­ми роз­вит­ку
рек­ре­аційно­го ком­плек­су на ку­рор­тно-рек­ре­аційних те­ри­то­рі­ях
Львівсь­кої об­лас­ті (До­дат­ки Б.1-Б.3). Ос­но­ву при­род­но-ре­сур­сно­го
по­тен­ці­алу ста­нов­лять зе­мель­ні, мі­не­раль­ні, вод­ні та
при­род­но-рек­ре­аційні ре­сур­си, на час­тку яких при­па­дає 95 %
ін­тег­раль­но­го по­каз­ни­ка (До­да­ток Б.3) [137].
Ак­ту­аль­ни­ми і вкрай на­галь­ни­ми є проб­ле­ми збе­ре­жен­ня,
від­нов­лен­ня і охо­ро­ни дов­кіл­ля в кон­тек­сті еко­ло­гі­за­ції
сус­піль­ства. Єдність сус­піль­ства з нав­ко­лиш­нім се­ре­до­ви­щем,
ус­ві­дом­лен­ня не­об­хід­нос­ті еко­ло­гі­за­ції гос­по­дарсь­кої
ді­яль­нос­ті лю­ди­ни ві­доб­ра­же­ні у виз­на­чен­ні нав­ко­лишньо­го
се­ре­до­ви­ща, яке по­дає Сек­ре­та­рі­ат ООН з при­род­них ре­сур­сів:
"Ці­ліс­ність фі­зич­но­го, хі­міч­но­го та бі­оло­гіч­но­го се­ре­до­ви­ща,
яке пот­ріб­но охо­ро­ня­ти, щоб збе­рег­ти здо­ро­ве гло­баль­не
се­ре­до­ви­ще для су­час­них і нас­туп­них по­ко­лінь" [173]. На­яв­на в
ре­гі­онах Ук­ра­їни си­ту­ація, зок­ре­ма у Львівсь­кій об­лас­ті,
зас­від­чує, на жаль, про­ти­леж­не.
Струк­тур­ні де­фор­ма­ції на­род­но­го гос­по­дар­ства, за яких пе­ре­ва­га
на­да­ва­ла­ся роз­вит­ку еко­ло­гіч­но не­без­печ­них га­лу­зей
про­мис­ло­вос­ті, за від­сут­нос­ті ефек­тив­но ді­ючих пра­во­вих,
ад­мі­ніс­тра­тив­них та еко­но­міч­них ме­ха­ніз­мів
при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня без ура­ху­ван­ня ви­мог охо­ро­ни дов­кіл­ля та
низь­кий рі­вень еко­ло­гіч­ної сві­до­мос­ті сус­піль­ства, приз­ве­ли до
знач­ної дег­ра­да­ції те­ри­то­рій Ук­ра­їни, над­мір­но­го заб­руд­нен­ня
вод, ат­мос­фер­но­го по­віт­ря і зе­мель (До­дат­ки В.1 і В.2). За
роз­ра­хун­ка­ми С.І. До­ро­гон­цо­ва що­річ­ні втра­ти на­шої дер­жа­ви від
не­ра­ці­ональ­но­го при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня ста­нов­лять близь­ко 20 % ВВП,
в ре­зуль­та­ті чо­го Ук­ра­їна вхо­дить до найбільш ре­сур­со- і
при­ро­до­вит­рат­них дер­жав сві­ту [54]. Заб­руд­нен­ня дов­кіл­ля приз­ве­ло
до різ­ко­го по­гір­шен­ня ста­ну здо­ров'я лю­дей, де­по­пу­ля­ції
на­се­лен­ня. До­реч­но за­ува­жи­ти, що в по­нят­ті "здо­ров'я лю­ди­ни"
син­те­зується склад­на взаємо­дія ком­плек­су фак­то­рів зов­нішньо­го
се­ре­до­ви­ща та фак­то­рів, які від­но­сять­ся без­по­се­редньо до лю­ди­ни.
Це і є при­чи­ною від­сут­нос­ті ін­тег­раль­но­го по­каз­ни­ка ста­ну
здо­ров'я на­се­лен­ня, який за­ле­жить, як вва­жа­ють спе­ці­аліс­ти, від
якос­ті дов­кіл­ля [25; 104].
П.І. Ко­ре­нюк виз­на­чає, що еко­ло­гіч­на си­ту­ація є якіс­ним ста­ном
дов­кіл­ля кон­крет­ної те­ри­то­рії, яка спос­те­рі­гається про­тя­гом
пев­но­го пе­рі­оду, справ­ляє по­зи­тив­ний чи не­га­тив­ний вплив на лю­ди­ну
і є од­ним із нас­лід­ків ан­тро­по­цен­триз­му, який про­тис­тав­ляє лю­ди­ну
та нав­ко­лишнє се­ре­до­ви­ще. Кри­зо­ва еко­ло­гіч­на си­ту­ація ви­ни­кає
при умо­ві пе­ре­ви­щен­ня су­куп­ним ан­тро­по­ген­ним і тех­но­ген­ним
на­ван­та­жен­ням еко­ло­гіч­ної стійкос­ті при­род­но­го лан­дшаф­ту,
еко­ло­гіч­ної ста­біль­нос­ті те­ри­то­рій та по­віль­но­го про­ход­жен­ня
при­род­них про­це­сів са­мо­очи­щен­ня і са­мо­від­нов­лен­ня [88].
Ха­рак­те­ри­зу­ючи су­час­ний стан ку­рор­тно-рек­ре­аційних те­ри­то­рій
Ук­ра­їни, не мож­на не зга­да­ти еко­ло­гіч­ні проб­ле­ми, що при­та­ман­ні
тим з