Розділ 2
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ відшкодування заподіяної злочином
матеріальної шкоди у формі кримінально-правової реституції
2.1. Підстави й умови реалізації кримінально-правової реституції
Як і будь-який правовий інститут, реституція в кримінальному процесі має свої
матеріально-правові підстави. З точки зору теорії права - це юридичні факти, з
якими закон пов’язує виникнення й розвиток правовідновних відносин. Ними
насамперед є подія злочину та протиправне відчуження майна в результаті його
вчинення. Враховуючи специфіку кримінально-процесуальних відносин, обов’язковим
суб’єктом яких є посадова особа, яка здійснює провадження в кримінальній
справі, можна з цілковитою впевненістю стверджувати, що при реалізації
кримінально-правової реституції ці відносини складаються між обвинуваченим
(підсудним), потерпілим і особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором і
судом.
Необхідно також зазначити, що, крім вище перелічених підстав, захист і
поновлення права власності в кримінальному судочинстві з допомогою реституції
можливі лише за наявності певних умов. При цьому під категорією "умови" ми
розуміємо передбачені законодавством України вимоги, дотримання яких при
захисті власності шляхом реституції є обов’язковим. Слід також ураховувати, що
дані умови перебувають в прямій залежності від виду реституції, яка
застосовується з метою поновлення порушеного права. Беручи ж до уваги
запропоновану в роботі класифікацію реституції (кримінально-правова реституція
володіння та кримінально-правова компенсаційна реституція), необхідно, на наш
погляд, розмежувати і їх умови, що дають можливість реалізувати ці види захисту
права власності. У числі умов доцільно виокремити насамперед такі, що
визначають їх загальну видову (кримінально-правову) належність, – загальні
умови, а також ті, що характеризують конкретну форму захисту власності
досліджуваним способом, – окремі умови.
Аналіз норм адміністративного, цивільного, господарського і фінансового права,
які встановлюють підстави й умови виникнення, зміни та припинення права
власності на різні види майна, у сукупності з кримінально-процесуальними
нормами, що зумовлюють специфіку даного виду правовідносин, дозволяє виокремити
ці умови.
Загальною умовою кримінально-правової реституції слід вважати протиправне
заволодіння майном у результаті вчинення злочину.
Окремими умовами для кримінально-правової реституції володіння є:
- встановлення місцезнаходження об’єкта злочинного посягання, вилучення його
органом дізнання, слідчим, прокурором або судом і долучення до справи як
речового доказу;
- законність перебування(титульна основа) відчуженого в результаті злочину
майна у потерпілого;
- згода потерпілого прийняти відчужене майно (речовий доказ – об’єкт злочинного
посягання).
Окремими (спеціальними) умовами кримінально-правової компенсаційної реституції
виступають:
- відсутність майна, що підлягає поверненню, або відмова потерпілого прийняти
пошкоджене майно;
- установлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом джерела
компенсації.
Проаналізуємо більш детально кожну з перелічених умов, і в першу чергу
зупинимося на загальній для обох видів реституції умові.
Кримінально-правова реституція як спосіб поновлення майнових інтересів у
кримінальному судочинстві передбачає, насамперед, протиправне відчуження майна
в результаті вчинення злочину. При цьому протиправність, на наш погляд, означає
не що інше, як позбавлення особи можливості володіти, користуватися та
розпоряджатися майном без його волі та згоди. Порушення даного права може мати
місце в результаті вчинення корисливих і корисливо-насильницьких злочинів
(крадіжок, грабежів, розбійних нападів, шахрайства, убивств). Зважаючи на те,
що факт заподіяння шкоди в результаті вчинення злочину, згідно з нормами
кримінально-процесуального закону (ст.ст. 28, 49, 50 КПК України), веде до
настання матеріально-правових наслідків, можна констатувати, що даний спосіб
захисту майнових прав передбачено законодавцем для поновлення прав потерпілого
(цивільного позивача) залежно від заподіяння шкоди фізичній або юридичній
особі. Отже, якщо немає підстав вважати цих осіб потерпілими,
кримінально-правова реституція не є можливою. Така сама ситуація може
спостерігатися у випадках, коли майно відчужується його володільцем
добровільно, нерідко з протизаконними цілями. Як роз’яснив Пленум Верховного
Суду України у своїй постанові "Про судову практику у справах про хабарництво"
№ 5 від 26.04. 2002 р., не підлягають поверненню гроші, цінності й інші
предмети, вручені їх володільцем як хабар. Виняток становлять лише випадки,
коли стосовно хабародавця мало місце вимагання і він добровільно заявив про це
до передачі хабара [161, 173- 179] [ 135 [161] Постанови Пленуму Верховного
Суду України (1972 - 2004) . – Офіційне видання у 2-х т./ За заг. ред. В.Т.
Маляренка. – Т. 2. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України у кримінальних
справах. – К., 2004. – С. 173-179.
Зупинимось тепер на окремих умовах кримінально-правової реституції. Насамперед
слід відзначити, що встановлення місцезнаходження та вилучення майна (об’єктів
злочинного посягання) є не тільки однією з умов кримінально-правової реституції
володіння, але й безпосереднім завданням органів, які здійснюють провадження в
кримінальній справі. Як слушно зазначає В.Т. Нор, її виконання цілком залежить
від ефективності дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду
в плані того, наскільки своєчасно і якісно буде проведено розшук і вилучення
відчужених у результаті злочину матеріальних цінностей [146, 165] [136 [146]
Нор В.Т.