РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА
ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Науково-теоретичний аналіз особливостей прояву рівнів розвитку загальної та
комунікативної толерантності зумовив необхідність у експериментальному вивченні
цього явища у викладачів вищих навчальних закладів.
В цьому розділі розглянуто мету, завдання, методику та організацію дослідження
з проблем комунікативної толерантності у викладачів вищих навчальних закладів.
Представлено результати експериментального вивчення особливостей вияву
загальної та комунікативної толерантності у викладачів. Експериментально
перевірено особливості детермінант комунікативної толерантності у викладачів
вищих навчальних закладів. Особливу увагу приділено аналізу впливу на
комунікативну толерантність викладачів вищих навчальних закладів
соціально-психологічних та індивідуально-психологічних (особистісних та
професійно-демографічних) чинників.
2.1. Методи та методика організації констатуючого етапу дослідження
Мета констатуючого етапу дослідження: розкрити особливості комунікативної
толерантності викладача вищого навчального закладу та психологічні чинники, що
впливають на її становлення.
При проведенні констатуючого етапу дослідження ми ставили перед собою такі
завдання:
1. Визначити рівень розвитку загальної та комунікативної толерантності у
викладачів вищих навчальних закладів загалом та їх взаємозв’язок між собою.
2. Дослідити взаємозв’язок між рівнем комунікативної толерантності виклдачів
вищих навчальних закладів та їх особистісними характеристиками.
3. З’ясувати взаємозв’язок між комунікативною толерантністю та
соціально-психологічними чинниками, серед яких досліджувалися в першу чергу
особистісні та професійно-демографічні.
Загальні підходи до дослідження та критерії для аналізу визначались відповідно
до завдань соціально-психологічного дослідження [77; 78; 98].
Констатуючий етап дослідження проводився протягом 2003-2004 років.
Перший етап емпіричного дослідження було присвячено вивченню рівнів загальної
та комунікативної толерантності викладачів вищого навчального закладу, а також
аналізу основних виявів їхньої інтолернатності.
Другий етап емпіричного дослідження був спрямований на визначення психологічних
чинників, що впливають на становлення комунікативної толерантності викладчів
вищих навчальних закладів (використовувся критерій „хі-квадрат”).
Третій етап емпіричного дослідження спрямований на визначення
професійно-демографічних чинників, що впливають на становлення комунікативної
толерантності викладачів вищих навчальних закладів (стать, вік, стаж діяльності
викладачів вищого навчального закладу).
Наголосимо, що окрім основних етапів дослідження нами був проведений нульовий
етап, спрямований на визначення розуміння викладачами вищих навчальних закладів
феномену толерантності, інтролерантності та інше.
Збір емпіричного матеріалу проходив на базі вищих навчальних закладів. Серед
них: Державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка (м. Чернігів);
Чернігівський державний технологічний університет; Чернігівський інститут
права, праці і соціальних технологій; Університет економіки і права „КРОК” (м.
Київ).
В констатуючому етапі дослідження брали участь 209 викладачів вищих навчальних
закладів.
Для проведення констатуючого етапу дослідження ми застосували комплекс методів
та методик, які дали змогу всебічно вивчити детермінанти комунікативної
толерантності, особливості її прояву у викладачів. Емпіричне дослідження
проводилось за допомогою методів спостереження, опитування, фокус-груп,
тестування (Таблиця 2.1).
Таблиця 2.1
Основні складові емпіричного дослідження та методики, використані для вивчення
комунікативної толерантності
Зміст дослідження
Методичний матеріал
Літературні джерела
І. Рівні загальної толерантності
(за Л. Г. Почебут):
1. Високий
2. Середній
3. Низький (інтолерантність)
„Методика діагностики рівня толерантності” ІНТОЛ Л. Г. Почебут
Почебут Л. Г. Взаимопонимание культур. Методология и методы этнической и
кросскультурной психологии. Психология межэтнической толерантности. – СПб.,
2005. – С.167-169.
ІІ. Зміст та компоненти комунікативної установки (за В.В.Бойком):
1. Завуальована жорстокість
2. Відверта жорстокість
3. Обґрунтований негативізм
4. Бурчання
5. Негативний досвід спілкування
„Методика діагностики комунікативної установки” В.В.Бойка
Толерантное сознание и формирование толерантных отношений (теория и практика):
Сб. научн.-метод. статей. – М.: Изд-во Московского психолого-социального
института, Воронеж: Изд-во НПО «МОДЕК», 2003. – С. 328-333.
ІІІ. Зміст та компоненти толерантності (на думку респондентів)
Модифікований метод фокус-груп, метод „Незакінчені речення”
Практическая психодиагностика. Методики и тексты: Учебн. пособ./ Ред.-сост.
Райгородский Д. Я.– Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. – С. 408-418.
ІV. Зміст та компоненти комунікативної толерантності
(за В.В. Бойком):
1.Терпимість до фізичного й психологічного дискомфорту партнера
2. Вміння пристосуватися до характеру, звичок, установок інших
3. Вміння приховувати неприємні відчуття при зустрічі з некомунікативними
якостями партнера
4. Вміння приймати індивідуальні особливості партнера
5. Вміння прощати помилки іншим
6. Пластичність в оцінках інших людей
7. Відсутність бажання зробити партнера „зручним”
8. Невикористання себе як еталону при оцінюванні інших
9. Відсутність бажання перевиховувати інших
„Методика самооцінки комунікативної толерантності”
(за В.В. Бойком)
Толерантное сознание и формирование толерантных отношений (теория и практика):
Сб. научн.-метод. статей. – М.: Изд-во Московского психолого-социального
института, В
- Киев+380960830922