розділ 2.2).
Використання апелятивного позначення об'єкта пояснюється насамперед відсутністю співвідносного оніма. Належить також зазначити, що мовна одиниця, яку визначено нами як апелятивне позначення, могла бути залучена до ойконімотворчого процесу вже в статусі топонімізованого апелятива, і це виглядає цілком вірогідним за умов існування невеликої кількості введених до кола практичних інтересів однотипних об'єктів на достатній відстані один від одного за наявності досить слабких зв'язків між територіями.
3.1.2. Ойконіми, утворені способом трансонімізації.
Ця група ойконімів є найбільш продуктивною в Полтавській області - 901 назва (33,5 %).
Як зазначає А.П. Корепанова, "вторинна структурна опозиція "власна назва - власна назва" - це взаємодія між окремими ономастичними класами [85: 55].
Виникнення топонімійної омонімії найчастіше спричинюється дією метонімії, тобто розподіленням, розчленуванням спільної назви на два географічні об'єкти, розташовані поряд, і специфікою місцевого "територіально-часткового" назвотворення, характерного для того чи іншого регіону. Іноді омонімічні назви можуть виникати незалежно одна від одної [210: 92]. Але трансонімізація може бути зумовлена й іншими чинниками, наприклад, створенням меморіальних назв: Калініне Коб. (АТП ІІ: 107) < прізвище Калінін, Дзержинське Крем. (АТП ІІ: 111) < прізвище Дзержинський, Ворошилова Глоб. (АТП ІІ: 140) < прізвище Ворошилов.
3.1.2.1. Ойконіми від групових назв людей на -и
Подібні назви населених пунктів утворюють групу в 649 одиниць (24,1%).
Традиція найменування населених пунктів груповими назвами людей, що проживали на цій території, на основі закону асоціації за суміжністю була властива для слов'ян протягом тривалого історичного періоду [34: 191]. В основі таких найменувань здебільшого назви людей, що виникли за належністю антропоніма певним особам: Івахненки Орж. (Пад КБ; АТП І: 116) чи етнічною належністю: Москаленки Глоб. (АТП І: 119, 151; АТП ІІ: 160). Первісно вони означали сумарні назви нових колективів людей і лише пізніше почали називати територію, зайняту цими людьми [203: 158]. Проте їх перехід у розряд ойконімів зумовив глибокі смислові й граматичні перетворення. У назвах поселень плюральні суфікси і флексії втратили свої первісні значеннєві функції і перетворилися у нейтральні топонімійні форманти, що могли уже безпосередньо утворювати ойконіми, полишаючи стадію назв людей [160: 232].
Ойконіми на -и/-і складають кількісно значний клас первинних назв, в основі яких прізвищеві назви, прізвища чи імена: Балюки Вб (АТП ІІ: 94), Білоконі Коб. (АТП ІІ: 154), Бондарі Крем. (АТП ІІ: 19, 110), Бочки Хор. (АТП ІІ: 132), Бридуни Нс. (АТП ІІ: 121), Бринзи Коб. (АТП ІІ: 105), Вишарі Вб. (АТП ІІ: 93), Голуби Нс. (АТП ІІ: 167), Горобці Реш. (АТП ІІ: 120), Ждани Луб. (АТП ІІ: 114), Зінці Полт. (АТП ІІ: 126), Касяни Коб. (АТП ІІ: 109, 170).
Топоніми у формі множини, як відзначав О.Єсперсен, у плані номінації нічим не різняться від назв у формі однини [53: 76 - 77].
За часом формування ойконіми у формі множини, мотивовані назвами людей, Д.Г. Бучко пропонує розглядати в такій послідовності: ойконіми на -ичі (-овичі, -евичі, -иничі), -івці, -инці, -ани, -и/ -і [10: 86]. З них ті, що утворилися шляхом трансонімізації, характеризуються всіма цими суфіксами, які містилися переважно в структурі твірних антропонімів
3.1.2.2. Відгідронімні назви.
Як уже зазначалося, акт словотворення може зводитися до семантичного розвитку твірної пропріальної лексеми, унаслідок цього виникає метонімія, метафора чи меморіальна назва. Такий спосіб словотворення в межах ономастичної лексики називається трансонімізацією, або переходом слів із одного класу пропріальної лексики в інший: Хорол Хор. (АТП І: 10, 22, 23, 30, 68, 76; АТП ІІ: 5, 8, 10, 26, 57, 59, 65, 66, 73, 75, 81, 84, 90, 131), Варва Карл. (АТП І: 71). Переважна більшість топонімійних омонімів засвідчена внаслідок взаємодії гідронімів й ойконімів. Це пояснюється тим, що повторювані назви являють собою ті морфологічні та семантичні моделі, які на певному історичному етапі є для населення найважливішими.
Однією з ознак гідронімів, що відрізняє їх від ойконімів, є здатність безпосередньо виражати атрибутивні відношення до тих чи тих реалій навколишньої дійсності, відбитих в основах назв. Так, річку із непрозорою, рудуватою водою названо Руда. Поселення ж, що виникло неподалік від цього водного об'єкта, іменувалося відповідно до гідроніма - Руда Глоб. (АТП ІІ: 113).
Найчастіше семантика твірних основ, що ними мотивовані відгідронімні ойконіми, пов'язана з кольором або ступенем забрудненості води: Ржавець Іван. (АТП І: 112), Гнилиця Реш. (АТП ІІ: 156) та рослинністю, характерною для місцевості, де знаходиться водний об'єкт: Берестовенька Гад. (АТП ІІ: 138), Комишанка Мирг. (АТП ІІ: 37). Л.Т. Масенко зазначає з цього приводу, що "не викликає сумніву гідронімічне походження назв, утворених від гідрографічних термінів, а також назв, які характеризують водний об'єкт - вказують на колір води, її смак, характер течії, конфігурацію русла тощо" [104: 33].
Суттєвим є те, що відгідронімні первинні ойконіми утворилися шляхом топонімійної метонімії, і їхня структура абсолютно збігається із структурою назв водних об'єктів: Блотниця Прил. (АТП І: 39, 46, 56, 63, 73), Котельва Кот. (Пад КБ; ВТКР; АТП І: 15, 92; АТП ІІ: 11, 17, 62, 69, 76, 78, 83, 86, 109), Сліпорід Орж. (АТП ІІ: 123).
Це важливо, оскільки відгідронімними можуть бути і вторинні ойконіми: Заворскло Полт. (АТП ІІ: 125) - від назви р. Ворскла, Забодаква Лохв. (АТП ІІ: 112) - від назви р. Бодаква.
Принципи номінації в системі власних назв, зокрема ойконімів і гідронімів, установлюються на основі лексичної опозиції. Унаслідок цього між однойменними словами можуть виникати омонімічні, паронімічні та синонімічні відношення. Омонімія, яка виникає між назвами об'єктів різних класів, як природних, так і штучних: рік, гір і населених пунктів, називається симетричною. З цього
- Киев+380960830922