РОЗДІЛ III. НАПРЯМИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ
В НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВАХ СОЦІАЛІЗАЦІЇ……………………………………с. 89
Особливості функціонування структурних компонентів
психічного розвитку дітей, які перебувають в
несприятливих умовах
соціалізації.........................................................с.89
Система діагностики психічного розвитку дітей, які зазнали
насильства...............................................................................................с.111
Напрями соціально-психологічної реабілітації дітей відповідно
до особливостей функціонування структурних компонентів їх
психічного
розвитку...............................................................................с.134
Висновки до розділу III
...................................................................................с.177
ВИСНОВКИ
.....................................................................................................с.180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
........................................................с.183
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується
дестабілізацією соціального життя та ціннісно-нормативною кризою. Це призводить
до несприятливих умов формування та розвитку особистості. Несприятливі умови
соціалізації дітей, що включають прояви насильства щодо них, викликають
занепокоєння. Існуюча в Україні нормативно-правова база та система соціального
захисту дітей потребує врегулювання, оскільки відсутня єдина, комплексна
система дій, що враховувала б психологічні особливості розвитку дітей, які
зазнали несприятливих умов соціалізації. Без з’ясування впливу несприятливих
умов соціалізації на психічний розвиток дитини неможливо розробити заходи її
соціально-психологічної реабілітації.
У дослідженнях В.І.Гарбузова, А.С.Співаковської, Є.М.Черепанової,
Е.Г.Ейдеміллєр, В.В.Юстіцького, Є.Т.Соколової, Д.М.Ісаєва, Л.Е.Орбан-Лембрик
дисфункційні дитячо-батьківські взаємини, порушення в системі сімейного
функціонування розглядаються як основні психотравмуючі чинники, що порушують
процес соціалізації дитини та обумовлюють виникнення депривації, неврозів,
посттравматичних стресових розладів, психопатій у дітей. Дослідження
Д.В.Віннікотта, Дж.Боулбі, С.Ейнсворта, І.Лангмейєр, З.Матейчик, В.М.Ослон та
ін. зазначають, що депривація є порушенням чи незадоволенням основних психічних
потреб дитини у спілкуванні, емоційних зв’язках зі значущими дорослими та
призводить до змін її розвитку, виникнення особистісних і поведінкових
розладів.
Аналіз досліджень А.В.Мудрик, Л.С.Алєксєєвої, І.Г.Новосельського, Р.В.Овчарової
засвідчив, що наслідки насильства, порушуючи психічне здоров’я дітей, не мають
чітко виражених симптомів та ознак, які б вказували на першопричину відхилень.
Спостерігаються розлади емоційної сфери, а саме: необґрунтована зміна настрою,
тривожність, депресія, які можуть супроводжуватися суїцидальними намірами,
особливо в підлітковому віці.
Доведено, що діти, які відчували на собі жорстокість та насильство, підсвідомо
прагнуть відтворювати свій життєвий досвід у дорослому житті, оскільки не
знають іншої моделі поведінки. Віддаленими наслідками насильства є схильність
до узалежненостей: алкоголізм, адиктивна, девіантна, делінквентна та асоціальна
поведінка (Т.Я.Сафонова, С.О.Бєлічева, Н.К.Асанова, Н.Ю.Максимова,
О.В.Пчелінцева).
Є підстави вважати, що сенситивним віковим етапом в плані виникнення відхилень
внаслідок несприятливих умов соціалізації є молодший шкільний вік. Це зумовлено
кризою семирічного віку, яка пов’язана з підвищеною чутливістю молодшого
шкільного віку до оцінок дорослих. За Л.С.Виготським, цей період
характеризується усвідомленим характером емоційних переживань, що зумовлено
оцінками дорослих та кризами, які пов’язані з початком шкільного навчання. Тому
несприятливе соціальне середовище дитини може призводити до зниження мотивації
учіння та подальшої соціальної дезадаптації дитини вцілому.
Теоретичний аналіз проблеми показав, що виявлено лише деякі особливості впливу
несприятливих умов соціалізації на психічний розвиток дитини. Залишається
нез’ясованою специфіка виникнення змін психічного розвитку тих дітей, які
зазнали насильства. Відсутня типологія дітей відповідно до змін структурних
компонентів психічного розвитку. Тим часом від специфіки таких змін залежить
диференціація форм та методів роботи з дітьми в процесі їх
соціально-психологічної реабілітації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень
факультету соціології та психології Київського національного університету ім.
Тараса Шевченка у зв’язку з розробкою науково-дослідної теми «Апробація
інструментарію для визначення рівня психологічного благополуччя випускників
шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
(№ державної реєстрації 06ДП017-01).
Тема затверджена Вченою радою факультету соціології та психології Київського
національного університету ім. Тараса Шевченка (протокол № 3 від 28 листопада
2003 р.) та узгоджена в Координаційній раді АПН України (протокол № 7 від 26
вересня 2006 р.).
Об’єкт дослідження: психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку,
які зазнали несприятливих умов соціалізації.
Предмет дослідження: вплив несприятливих умов соціалізації на функціонування
структурних компонентів психічного розвитку дитини молодшого шкільного віку.
Мета