РОЗДІЛ 2
ХРИСТИЯНСЬКА ПАРАДИГМА ГАЛИЦЬКОГО КОНСЕРВАТИЗМУ
2.1. Взаємозв'язок політичного та релігійного чинників у контексті формування ідеології галицького консерватизму
Проблему взаємодії релігії та політики, у даному випадку українського консерватизму та греко-католицької конфесії, ми спробуємо проаналізувати, зважаючи на фактор участі у політичній діяльності віруючих і, враховуючи релігійну соціальну доктрину, яка була в основі діяльності Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Р.Нойхауз, американський соціолог, зазначав: "Політика і релігія - це різні галузі, й можна легко зрозуміти прагнення багатьох до того, щоб вони залишались якомога довше розділеними. Проте вони постійно змикаються та переплітаються одна з одною" [618, с. 93]. Дана теза знаходить також підтвердження у працях С.Томашівського та В.Залозецького - представників української державницької школи історіографії, які окреслили роль Церкви у формуванні галицького консерватизму [136; 138; 518; 521; 522; 523; 524].
На думку активного учасника гетьманського руху В.Залозецького, занепад середньовічної культури, що призвів до ліквідації станово-корпоративного устрою як "найвищого витвору християнського середньовіччя" [138, с. 85], і духовний занепад як наслідок втрати впливу християнської релігії на суспільство - це головні причини кризового стану суспільства початку ХХ ст. Прагнення знайти вихід з цього становища й стали причиною пошуків взаємодії консерватизму та християнства. В.Залозецький називає основні завдання, які виконує так званий творчий консерватизм у громадському житті: 1. Творчо-зберігальні - "зберігати, значить, далі надбання минулого в теперішності, дальшим життєвим досвідом збагачувати та удосконалювати і майбутнім поколінням для дальшого творчого удосконалення передати" [138, с. 86]. 2.Консервативно-зберігальні. Консерватизм стримує суспільний поступ, "щоб цей не перемінився в кривавий біг Амока (етноспецифічний термін, що позначає синдром, який характеризується раптовим виникненням у людини панічного стану з супутнім бажанням невпинного руху, безтямної руйнації та вбивств. - У.К.) людини, і обмежує вроджений в людині квієтизм (від лат. quietus - спокійний, безтурботний, бездіяльний; релігійно-етичне вчення в католицизмі, прихильники якого сповідують містико-споглядальне ставлення до дійсності, цілковите покладання на волю Божу, байдужість до добра і зла; в переносному значенні - пасивність, непротивленство. - У.К.) так, щоб з нього не постав абсолютний застій" [138, с. 86]. 3. Дуалістичні, в основі яких чіткий розподіл духовного й матеріального (духу і матерії) у філософському та суспільному розумінні. В першу чергу дуалізм проявляється у "розмежовуванні світської і духовної влади" на засадах автономності й незалежності, виключається цезаропапізм та папоцезаризм [138, с. 87]. 4. Станово-корпоративні, з одного боку, створення станової ієрархії, станових еліт, а з другого, - гармонійний розвиток людини, враховуючи її природні таланти й професійні уподобання. Консервативна думка спрямована на пошану до авторитетів, людської гідності та розуміння того, що чим вище людина знаходиться в суспільній ієрархії, тим вагоміші у неї обов'язки. "Консервативна думка, - зазначав В.Залозецький, - не оперта ані на антагонізмі індивідуальнім, ані колективнім... ані на розяренні пристрастей соціяльних чи національних, а на зусиллях згармонізувати, примирити, зібрати те, що людей ділить, і двигнути те все, що без уваги на нерівності людей об'єднує..." [138, с. 87]. Отже, станово-корпоративна - це головна регулятивна засада творчого консерватизму, яка базується на побудові суспільного ладу на основі станової ієрархії при збереженні обов'язкового розвитку талантів кожної людини. Консервативна ідея усуває все, що пов'язане з антагонізмом та класовою боротьбою, "хоче надати неминучій в природі боротьбі" [138, с. 87] форму змагання з обмежуючими правилами й завдяки тому має обов'язково перемогти "найліпший і найшляхетніший громадський тип" [138, с. 87]. Консервативна думка пропагує пошану до авторитетів, "оперту на визнанні людської гідності" [138, с. 87] та на принципі, за яким разом з правами збільшуються обов'язки. 5. Універсалістичні. Творчий консерватизм - глобальне явище світового масштабу. Проблеми консервативного устрою впливають на внутрішньо-політичні, міждержавні й міжнаціональні відносини і регулюють їх. Виходячи з постулату війни, міжнародні протистояння необхідно перевести у "двобій за вищі, шляхетніші форми боротьби, сперті на якихось загальнообов'язуючих правилах" [138, с. 87]. Основою універсалізму творчого консерватизму є принцип любові до рідної землі, патріотизму [20, арк. 161]. 6. Консервативні, які спираються на засади почуття "законності" [138, с. 88]. В.Залозецький підкреслює різницю між формальною законністю і "почуттям законності", надаючи останньому вичерпну характеристику. Воно випливає з християнських та природних етичних норм, регулює права особи у відношенні до інших людей, станів-корпорацій і держави. Це приводить до того, що гарантована свобода особистості обмежена обов'язками перед суспільством та владою. "Те відчування законності в консервативнім устрою так глибоко закорінене, що навіть там, де немає писаної конституції, регулює вона відносини між громадянством і владою", - зауважує В.Залозецький [138, с. 88]. Консервативне суспільство керується не страхом перед законом чи покаранням за злочин, а органічним поєднанням легітимності й громадської етики, закорінених у християнській релігії. В.Залозецький наголошує, що творчий консерватизм виключає використання дестабілізуючої сили соціальних чи національних пристрастей, індивідуальний чи класовий антагонізм, що, на жаль, став основою багатьох суспільно-політичних ідеологій. Консерватизм використовує весь попередній позитивний суспільний досвід, удосконалює його, спираючись на любов до ближнього, як на головний християнський принцип. Консервативний світогляд, завдяки чітко вираженим ідеям, регулює та оформлює "ірраціонал