РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СИНДРОМУ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ЙОГО ЗАПОБІГАННЯ
2.1. Обґрунтування системи методичних прийомів, діагностичних методик та загальної стратегії експериментального дослідження
На теоретичних засадах, анонсованих в першому розділі роботи, було сформульовано такі методологічні принципи програми підтримки та розвитку творчості педагога дошкільного закладу як комплексу психологічних чинників запобігання синдрому професійного вигорання: принцип розвитку; поєднання запитів особистості і організації; комплексного підходу; системного учіння педагогів професійній творчості; аналіз продуктів їх професійної діяльності.
Принцип розвитку творчості полягає в створенні умов для самостійного творчого пошуку учасниками способів розв'язання повсякденних педагогічних і власних психологічних проблем, результатом чого виступає не лише результати співтворчості з вихованцями та розвиток творчих задатків дітей, а й розвиток творчості самого педагога. Розвиток творчості педагога, як суб'єкта творчої активності, полягає у здатності до саморуху [102], протягом якого індивід реалізовує свій потенціал. Активатором розвитку творчості молодих педагогів виступає потреба адаптації в колективі, професійного і особистісного становлення, реалізації творчого потенціалу, засвоєння соціального досвіду. Розвиток творчості досвідчених педагогів активізує потреба віддачі того, аби поділитися набутим досвідом власної професійної майстерності, соціальними і духовними ресурсами.
Принцип поєднання запитів особистості і організації полягає в творчому вирішенні актуальних психологічних і професійних проблем, пов'язаних з організацією колективної творчості загалом і творчої взаємодії окремої особистості з іншими учасниками навчально-виховного процесу зокрема [164].
Принцип комплексного підходу забезпечував міждисциплінарний характер системи методів, спрямованих на максимальну активізацію і мобілізацію нереалізованих раніше можливостей особистості в сфері розвитку творчої уяви і фантазії. Система стимулювання індивідуальної і колективної творчої ініціативи в процесі вирішення реальних професійних проблем, з якими педагог стикається щоденно, активізувала творчі якості особистості. Предметом розвитку виступали активність, асоціативність, варіативність, версійність, гнучкість, нестандартність мислення, уява, вміння помічати різні грані одного об'єкту, ситуації.
Комплексний підхід дозволяє у відносно короткі терміни об'єднати зусилля педагогів по оволодінню новими способами професійної діяльності та змінити систему їх відносин. Культивування творчості в діяльності цілісного педагогічного колективу дозволяє досить оперативно реагувати на різні проблемно-конфліктні ситуації, які виникають в зв'язку з необхідністю змін в організації навчально-виховного процесу, виробляти оригінальні підходи до питань виховання і розвитку дітей. А оптимальне поєднання традиційних і активних методів навчання дають в результаті статистично значиме підвищення творчої активності педагогів, збагачують їх досвід творчості та конструктивного вирішення труднощів у професійній діяльності [96]. Це сприяє істотному просуванню у професійному і особистісному розвитку. Особливо це стосується педагогів, які спочатку експерименту сприймали себе як нетворчу людину.
Принцип системного учіння педагогів професійній творчості. Як відомо, прояв функцій психологічного захисту особистості проявляється у прихильності до загальноприйнятих сталих норм, категорій і цінностей [19]. Тому система вправ та тренінгів спрямовується на зняття професійних "антитворчих" бар'єрів, мобілізацію їх творчого самопочуття та активізацію креативного потенціалу, освоєння технологічного інструментарію педагогічної творчості.
Системне учіння професійній творчості проводилося диференційовано з досвідченими і молодими педагогами. Плани школи молодого вихователя, майстер-класу, творчої групи, практикумів-семінарів враховували рівень психолого-педагогічних знань, мовленнєвих навичок та індивідуально-психологічні особливості педагогів. Направлені на формування творчої поведінки педагога, вони сприяли особистісному зросту і свідомому засвоєнню нових педагогічних засобів, які полегшують виконання загальних та власних професійних завдань, сприяли підвищенню ефективності педагогічного впливу на дітей, розвивали творчу уяву.
Принцип системного аналізу продуктів професійної діяльності передбачав відстеження і фіксацію показників індивідуальної та колективної творчості педагогічних працівників, їх вихованців та батьків.
Як вже зазначалося, загальна стратегія експериментального дослідження мала декілька специфічних відмінностей. По-перше, відсутність даних про наявність синдрому професійного вигорання у педагогів дошкільних закладів ускладнювала розробку програми по його запобіганню. По-друге, неможливо штучно створювати умови для розвитку синдрому професійного вигорання, а після цього запобігати йому.
Враховуючи ці етичні особливості, констатувальне дослідження було проведено серед педагогів різних дошкільних навчальних закладів Житомирської області. Вибірка включала 57 педагогів різних спеціалізацій і категорій дошкільної ланки освіти з числа слухачів курсів підвищення кваліфікації при Житомирському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Зокрема педагоги дошкільних навчальних закладів м.м.Житомира, Бердичева, р-нів Коростенського, Новоград-Волинського, Володарсько-Волинського, Андрушівського, Радомишльського, Чуднівського, Любарського, Овруцького, Ружинського.
У комплексі методик дослідження явища синдрому професійного вигорання і психологічних чинників його запобігання важливо представити всі компоненти праці педагога дошкільного закладу, що є підґрунтям цієї небезпечної для педагогів і загалом для суспільства тенденції. Тому до складу психодіагностичного блоку було включено методи, які відображають емоційні стани і відношення до партнер