Розділ 2
ВЕСТФАЛЬСЬКИЙ МИР ЯК ОСНОВА
ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВОПОРЯДКУ ХVІІ—ХVІІІ СТ.
2.1. Суверенітет Нідерландів як найважливіша передумова Вестфальського миру
У державному архіві Нідерландів у м. Гаазі зберігається як національна реліквія
Грамота про ратифікацію миру між Іспанією і Республікою Сполучених Нідерландів,
підписана королем Іспанії Філіппом IV і скріплена великою золотою королівською
печаткою, а також скринька, обрамована червоним оксамитом і срібним
карбуванням, у якій цей історичний документ був доставлений у Мюнстер. Нарівні
з самим Мюнстерським іспансько-нідерландським мирним договором від 30 січня
1648 р., церемонії обміну ратифікаційними грамотами і клятви сторін у вічному
мирі, проведені 15 травня 1648 р. в залі Мюнстерської ратуші, стали основою
набуття Нідерландами незалежності і суверенітету. Однак у контексті
Вестфальського конгресу підписання в Мюнстері іспано-нідерландського мирного
договору значно ширше: воно усунуло військове протистояння і останню перешкоду
для досягнення більш масштабного для Європи Вестфальського миру.
Варто звернути увагу на історико-правові передумови виникнення цієї держави в
її звичних для нашого сучасника територіальних кордонах. Відомо, що ще 1555 р.
Священна Римська імперія через політику династичних шлюбів Габсбургів
розкололася на дві вітки — іспанську та австрійську [1]. До іспанської Корони
відійшли землі так званих історичних Нідерландів, які утворили 17 провінцій на
території сьогоднішньої Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, частини
Північно-Східної Франції (південні провінції — Фландрія, Брабант, Люксембург,
Артуа, Геннегау та інші; північні провінції — Голландія, Зеландія, Фрісландія
та інші).
Історичні Нідерланди були територіально віддалені від Іспанії і пов’язані з нею
тільки морським шляхом. Тому завдання утримати іспанське панування над
Нідерландами, надзвичайно важливе для Іспанії у фінансовому і політичному
відношенні, лежало в основному на іспанському атлантичному флоті [2]. Однак у
цього колись сильного флоту з’явився грізний суперник — англійський флот,
джерело піднесення єлизаветинської Англії.
У північних провінціях Нідерландів з їх високорозвиненим сільським
господарством утворився на основі процвітаючої торгівлі, ткацтва і рибальства
своєрідний центр прогресивної буржуазної ідеології. Ці провінції стали значною
опорою реформації, а саме, кальвінізму. Істотні протиріччя, що виникли на той
час між іспансько-габсбурзьким абсолютизмом і нідерландською буржуазією,
привели до нідерландської буржуазної революції, яка почалася 1566 р. і
поєдналася згодом з національно-визвольною війною проти Іспанії, що проходила і
в умовах Тридцятилітньої війни аж до 1648 р.
Після створення в ході революції 1579 р. Утрехтської унії в північних
провінціях була проголошена буржуазна Республіка Сполучених провінцій, яка не
визнавалася Священною Римською імперією. Відомо, що і революція в Північних
Нідерландах домоглася успіху завдяки тому, що підвезення військ і їх постачання
з Іспанії було утруднене англійським флотом у зв’язку з англо-іспанським
морським суперництвом. Тому географічно іншою природною дорогою для Іспанії в
Нідерланди міг бути судноплавний Рейн, гирло якого було в Нідерландах, а
верхів’я вельми близько прилягали до іспанських володінь у Північній Італії.
Розташовані там усього лише дві непідвладні Іспанії невеликі держави — Савойя і
Венеція, не були такою перешкодою, як Англія. Можливість же використати Рейн,
що протікав по території Священної Римської імперії, зумовлювала в той період і
стратегічне партнерство з Імператором.
Ця історико-правова довідка дасть змогу краще зрозуміти ті тенета і
дипломатичні прийоми імперських чиновників, станових представників Франції,
Іспанії і самих Нідерландів, які в кінцевому підсумку призвели до вимушеної
відмови Іспанії 1648 р. від територіального верховенства над північними
провінціями Нідерландів. Розглянемо трохи детальніше деякі передумови
підписання договору, а також те, як він готувався в рамках дипломатичного
переговорного процесу.
Насамперед мова може йти про економічну ситуацію в Нідерландах, які зазнавали
істотних труднощів. За свідченням деяких нідерландських дослідників [3],
державний дефіцит Нідерландів постійно зростав. Якщо борговий прес на початок
поновлення воєнних дій між сторонами 1621 р. досягав майже п’яти млн гульденів,
то до 1640 р. він сягнув понад 11 млн. Ще драматичніше виглядала динаміка
зростання державного дефіциту в провінції Голландія: від 22,5 млн в 1620 р., до
більш ніж 47,7 млн у 1630 р. і до 93,6 млн у 1640 р. Причини такого бюджетного
дефіциту крилися не тільки в тому, що 58% його припадало на утримання військ,
яке Голландія як найбагатша з провінцій брала на себе, але й у наданні
фінансової підтримки економіці інших провінцій. Як наслідок, виплати солдатам
затримувалися; ремісники більше не хотіли працювати на уряд у борг, а
співробітники державної колегії — розбирати скарги населення. Все це в
кінцевому підсумку формувало відповідні настрої серед населення, що
висловлювалося за якнайшвидше досягнення миру. Прибережні торгові міста, що
зазнавали через тривалу війну великих збитків, також перейшли на бік її
противників.
Однак досягнення миру тільки між Іспанією і Нідерландами виявлялося неможливим
в умовах триваючої Тридцятилітньої війни. Запрошення ж Нідерландів за стіл
переговорів у рамках Вестфальського конгресу могло означати тільки одне:
задоволення прохання Нідерландів, висловлюваного з 1635 р., про нейтралітет
Імператора у війні Іспанії з Нідерландами. А це було б фактичним визнанням
Священною Р
- Киев+380960830922