РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ РИНКУ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Аналіз виробничо-технологічної структури ринку технічного обслуговування
сільськогосподарських підприємств
Можливості надання практичної допомоги при створенні матеріально-технічної
бази, відновленні або реконструкції виробничих потужностей, впровадження
прогресивних технологій зумовлюють розвиток виробничо-технологічної структури
ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств на
регіональному рівні. Установлення виробничих контактів з господарствами, що не
мають власної сервісної бази, забезпечує включення цих підприємств у систему
технічного обслуговування на договірній основі.
Аналіз соціально-економічного стану сільських товаровиробників свідчить про те,
що до основних проблем господарської діяльності, наприклад, фермерських,
особистих селянських господарств зараховують недостачу техніки й власних
грошових нагромаджень, труднощі з реалізацією продукції, неплатежі партнерів із
сільськогосподарського виробництва й високі відсоткові ставки за кредитами.
Проте у кризовій ситуації більше ніж половина опитаних фермерів продовжуєть
активізувати підприємницьку діяльність і прагне до самостійного виходу на ринок
технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.
Визначальним чинником техніко-технологічного переоснащення агропромислового
виробництва на нинішньому етапі переходу до ринкових відносин є оновлення та
розвиток матеріально-технічного й ресурсного потенціалу сільськогосподарських
підприємств. Довготривала економічна криза, яка охопила всі галузі
агропромислового комплексу, особливо відчутно позначилася на стані
машинно-тракторного парку. За період з 1991 до 2005 рр. кількість тракторів у
сільському господарстві України скоротилася від 497,3 тис. до 216,9 тис.
одиниць, зернозбиральних комбайнів – від 105,2 тис. до 47,2 тис. одиниць,
вантажних автомобілів – від 296 тис. до 177 тис. одиниць [158]. Набагато
зменшилась кількість інших сільськогосподарських машин і знарядь. Майже 90%
наявної в господарських структурах техніки відпрацювало по одному і більше
нормативних строків експлуатації. Внаслідок фізичного зношення за період з 1990
до 2005 рр. списано понад 250 тис. тракторів, майже 55 тис. зернозбиральних
комбайнів, десятки тисяч одиниць іншої сільськогосподарської техніки. Водночас
унаслідок зниження купівельної спроможності споживачів техніки, різко знизилась
її закупівля. Так, за п'ять років, починаючи з 2000 р., сільськогосподарські
підприємства закупили близько 25 тис. тракторів та 6 тис. зернозбиральних
комбайнів, з яких 2170 – зарубіжних фірм, що були в експлуатації від 3 до 8
років, 1200 збиральних і 168 бурякозбиральних комбайнів. Значне зменшення
кількісного складу техніки та зниження рівня її технічної готовності призвели
до збільшення у 1,5–2,5 раза навантаження обсягів технологічних робіт на
трактори, зернозбиральні комбайни й інші сільськогосподарські машини.
Такий стан із забезпеченням сільського господарства технікою є одним із
головних факторів, що призводять в останні роки до значних втрат урожаю, які,
за підрахунками науковців-аграріїв, становлять приблизно 4 млн т зерна на рік.
Вважаємо за необхідне окремо зупинитися на основних тенденціях розвитку
сільськогосподарського машинобудування. Кризова ситуація негативно позначилась
і на розвитку вітчизняної сільськогосподарської машинобудівної промисловості,
що спричинило значне скорочення випуску тракторів, сільськогосподарських машин
і знарядь. Якщо в 1990 р. на заводах України було вироблено 106 тис. тракторів
та самохідних шасі, 89,2 тис. тракторних плугів, 57,1 тис. тракторних сівалок,
8,6 тис. бурякозбиральних машин, то 2004 р. виробництво їх становило,
відповідно, 5,5; 3,1; 11,3 і 0,1 тис. штук. Незважаючи на те, що Україна
належить до держав з розвинутим зерновим господарством (площа посіву зернових у
середньому дорівнює 14,5–15,5 млн га), власного заводу для серійного
виробництва зернозбиральних комбайнів в країні не було. Внаслідок послаблення
державного управління розвитком агропромислового комплексу, порушення паритету
цін на сільськогосподарську і промислову продукцію виникла стійка тенденція до
зниження обсягів аграрного виробництва та руйнування матеріально-технічної бази
галузі, погіршення фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників.
Лише в останні роки намітилося збільшення виробництва зерна, цукрових буряків,
соняшнику. Поки що не вдалося стримати процес скорочення поголів'я тварин і
виробництва продукції тваринництва [68].
В Україні протягом тривалого періоду була сформована потужна галузь
машинобудування для агропромислового комплексу, яка сьогодні налічує понад 350
промислових підприємств, у тому числі 24 спеціалізованих підприємства з
виготовлення обладнання для харчової і переробної промисловості, багато
проектно-конструкторських організацій, навчальних закладів та інших установ.
Крім того, до проектування і випуску сільськогосподарських машин й інших
технічних засобів для агропромислового виробництва залучено майже 40
підприємств військово-промислового комплексу країни.
Галузь сільськогосподарського машинобудування навіть в умовах кризового стану
ще зберегла потужну виробничу базу, достатній науковий потенціал. Проте відомча
розпорошеність підприємств не дає змоги проводити єдину технічну політику та
забезпечувати системний підхід до створення техніки й обладнання, проведення їх
випробувань, організації виробництва, експлуатації, ремонту, технічного
обслуговування й надання послуг, моніторингу ринку, навчання кадрів для
забезпечення потреб сі
- Киев+380960830922