РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЛОКОМОТИВНОГО ГОСПОДАРСТВА
2.1. Інвестиційна привабливість як елемент організаційно-інвестиційного
забезпечення
В умовах ринкових відносин у підприємств з’явилася необхідність і можливість
самостійно визначати напрямки своєї інвестиційної діяльності, джерела
інвестиційних ресурсів. Формування інвестиційної політики підприємства
здійснюється у сфері взаємних інтересів як самого підприємства, так і його
потенційних інвесторів. Можливість залучення інвестицій залежить від розуміння
та урахування інтересів партнерів, від можливості бачити об’єкт інвестування з
позиції інвестора та оцінити його інвестиційну привабливість.
Здійснення оцінки інвестиційної привабливості будь-якого об’єкту господарювання
потребує визначення самого терміну “інвестиційна привабливість підприємства”.
Перші підходи в методології дослідження сутності інвестиційної привабливості
підприємства полягають у розгляді даного поняття, як економічної категорії, що
пов'язана безпосередньо з інвестиціями й інвестиційною діяльністю
підприємства.
Підхід до цього поняття у взаємозв'язку з інвестиціями почав застосовуватись
видатними представниками світової економічної науки ще на початку 20 століття
(А. Маршалл, І. Шумпетер, Т. Верлен й інші).
Оскільки інвестиції в будь-яку галузь або підприємство є, як правило,
довгостроковими, їм повинен передувати досить глибокий і всебічний аналіз із
залученням необхідної кількості експертів і фахівців. При проведенні досить
масштабних досліджень слід застосовувати на кожному з усіх його етапів різні
підходи й методи для підвищення вірогідності одержуваних результатів.
Проблемі оцінювання інвестиційної привабливості підприємств, як об’єктів
вкладення коштів, приділяється увага багатьох вчених-економістів.
Найбільш традиційний підхід до оцінювання інвестиційної привабливості
підприємства передбачає аналіз його фінансово-господарської діяльності на
основі сукупності показників.
У дослідженні Н. Н. Ушакова [52] оцінювання інвестиційної привабливості
підприємства запропоновано здійснювати за допомогою аналізу структури його
фінансових ресурсів і рентабельності з урахуванням наступних показників:
коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів; ціна підприємства;
рентабельність активів; економічна рентабельність; фінансова рентабельність,
рівень фінансового левериджа.
Слід зазначити, що з погляду М. І. Баканова й А. Д. Шеремета інвестиційна
привабливість гарантується надійністю фінансового стану і має з ним багато
спільного. На думку цих авторів, фінансовий стан проявляється “у
платоспроможності, у здатності вчасно задовольняти платіжні вимоги
постачальників техніки й матеріалів відповідно до господарських договорів,
повертати кредити, виплачувати заробітну плату робітникам та службовцям,
вносити платежі в бюджет” [6].
Одночасно із цим А. Д. Шеремет і Є. В. Негашев у своїх дослідженнях [174]
підкреслюють, що фінансовий стан є найважливішою характеристикою ділової
активності та надійності й визначається конкурентноздатністю підприємства
(компанії) і його потенціалом в діловому співробітництві, виступає гарантом
ефективної реалізації економічних інтересів всіх учасників господарської
діяльності, як самого підприємства, так і його партнерів. Стійке фінансове
становище підприємства залежить від умілого керування всією сукупністю
виробничих і господарських факторів, що визначають результати його діяльності.
При цьому варто звернути увагу на те, що, на думку О. В. Єфімової [40]
фінансова стабільність виступає однією з найважливіших характеристик
фінансового стану й інвестиційної привабливості підприємства.
Інвестиційна привабливість, як зазначає М. Н. Крейніна, “залежить від усіх
показників, що характеризують фінансовий стан. Однак якщо звузити проблему,
інвесторів цікавлять показники, що впливають на прибутковість капіталу
підприємства, курс акцій і рівень дивідендів” [74].
А. Б. Ідрисов [51] вважає за потрібне використати наступні групи показників для
оцінювання інвестиційної привабливості підприємства: коефіцієнти ліквідності,
ділової активності, показники структури капіталу або коефіцієнти
платоспроможності, рентабельності інвестицій, власного капіталу, коефіцієнти
прибутковості акції.
В. М. Аньшин [3] і В. В. Ковальов [63] пропонують оцінювати інвестиційну
привабливість підприємства на базі аналізу його фінансової звітності за
допомогою системи фінансових показників: майнового стану, оцінок ліквідності,
фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності, визначення позиції на
ринку цінних паперів.
Основні показники, які використовує Ю. В. Яковлєв у своїй праці [184] для
аналізу інвестиційної привабливості підприємства, складають наступні
характеристики:
1) стану основних виробничих фондів (знос основних фондів);
2) ефективності використання праці (продуктивність праці);
3) прибутковості діяльності (балансовий прибуток, рентабельність акціонерного
капіталу, коефіцієнт прибутковості);
4) платоспроможності підприємства (коефіцієнт фінансування, співвідношення
кредиторської і дебіторської заборгованості);
5) оборотності активів і заборгованості (віддача основних фондів, оборотність
дебіторської і кредиторської заборгованості).
Наведена пропозиція розширює загальне уявлення про інвестиційну привабливість
підприємства завдяки аналізові стану його трудових ресурсів.
Взаємозв'язок інвестиційної привабливості й проблеми оцінки бізнесу
висвітлювали у своїх працях такі економісти, як Т. Коуленд, Т. Коллер [72],
Д. Хайман [165], Дж. Р. Хікс [16
- Киев+380960830922