РОЗДІЛ 2
СТАН ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Організаційно-економічні зміни у землекористуванні аграрних формувань
В процесі проведених економічних перетворень в Україні об'єктивною необхідністю стала земельна реформа, найголовнішими складовими якої є вдосконалення земельного законодавства в сфері ефективного використання земельних ресурсів на основі впровадження приватної власності на землю, проведення грошової оцінки земель, введення платності землекористування. Реформування земельних відносин - це один з важливих і відповідальних напрямів соціально-економічної політики української держави.
Зазначимо, що цей процес відбувався ще в умовах існування державної форми власності на землю. Земельні перетворення в Україні розпочалися після прийняття 18 грудня 1990 року Закону УРСР " Про земельну реформу ", яким передбачалась інвентаризація земель з наступним перерозподілом права власності на неї. Земельним кодексом від 13 березня 1992 р. підкреслена необхідність реформування земельних відносин, а пріоритетними напрямами при цьому були визначені роздержавлення власності на землю, приватизація й паювання землі, розвиток різних форм господарювання.
В наступні роки в країні ухвалюються більш радикальні рішення, спрямовані на прискорення земельної реформи. Так, відповідно до Указу Президента України від 10 листопада 1994 року №666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва " [10] та від 8 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям "[11] безоплатно передано у власність недержавних сільськогосподарських підприємств і громадян 29,9 млн. га земель державної власності, або 49,5% земельного фонду України. Товаровиробники отримали у власність 27,6 млн. га, або 66,0% продуктивних земель [163].
Особливо прискорив здійснення земельної реформи Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. №1529/99 " Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки " [12], який став визначальним у розвитку аграрної реформи в Україні.
Цим указом передбачалось реформувати колективні сільськогосподарські підприємства на засадах приватної власності на землю та майно протягом грудня 1999 - квітня 2000 років. Відповідно до Указу на основі земельних та майнових паїв пропонувалося створити приватні (приватно-орендні) підприємства, селянські (фермерські) господарства, господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи та спілки.
У країні на початок лютого 2000 року були реорганізовані майже всі колективні сільськогосподарські підприємства, яких налічувалося 10833, а на їх базі створено 13723 нових сільськогосподарських формування, в тому числі 1030 селянських (фермерських) господарств (8,0%), 2840 приватних (приватно-орендних) підприємств (20,0%), 6402 господарських товариств (47,0%) і 3312 сільськогосподарських кооперативів (24,0%). Усі вони організовані на основі приватної власності та оренди землі й майна [163].
Земельні площі зберегли єдиним масивом 7434 колишніх КСП (56,9%), 10378 (79,5%) стали користувачами цілісного майнового комплексу (або частини) колективних сільськогосподарських підприємств. Власниками сертифікатів, що засвідчують право на земельний пай стали 6,5 млн. громадян із 6,7 млн., які одержали право на земельну частку (пай) [163].
Від загальної чисельності власників сертифікатів 86,2 % (за винятком осіб, які вийшли з господарств і отримали земельні ділянки в натурі ) уклали 5589 тис. договорів оренди земельних паїв, із них з господарствами, землі яких розподілялись на земельні паї, - 85,1%, із фермерськими господарствами - 4,3, з іншими суб'єктами господарювання - 10,5 відсотків. Селянами - пенсіонерами укладено 2 млн. 921тис договорів оренди із різними організаційно-правовими формами господарювання. Власниками земельних паїв в оренду передано 84,6% площі розпайованих земель, що становило 22371 тис. га.
Першочерговим завданням земельних перетворень в аграрній сфері України на цьому етапі було перерозподіл земельних ресурсів з одночасним наданням їх у власність громадянам та юридичним особам з метою створення умов для рівноправного розвитку нових форм господарювання та ефективного їх функціонування в умовах ринкової економіки.
З цією метою в державі було розроблено і ухвалено низку відповідних законів Верховної Ради, указів Президента та постанов Кабінету Міністрів України, що регулювали розвиток земельних відносин та права власності на землю.
Наші дослідження свідчать, що в даний час в країні діє організаційно-економічний механізм використання права власності на земельну ділянку, наведений на рис 2.1.
Рис. 2.1. Організаційно-економічний механізм використання права власності на земельну ділянку (пай).
Розроблено автором на основі Земельного кодексу України
За даними Держкомзему України, станом на початок 2006 р. кількість громадян, які набули права на земельну частку (пай) та отримали сертифікати, в цілому по країні становила 6800114 чоловік, або 98,5%, зокрема по Черкаській області 345583 чоловік (99%), площа сільськогосподарських угідь переданих в колективну власність становила 948063,1 га, а розмір умовного земельного паю - 2,74 га (табл. 2.1). Загальна кількість оформлених та виданих державних актів замість сертифікатів станом на перше березня 2006 р. складає в Україні 5761338 шт. ( 84,7%), у Черкаській області - 336337 шт. (98,1%), і у Золотоніському районі відповідно - 22827 штук (99,7%) (додаток А)
Таблиця 2.1Розрахунок середнього розміру земельного паю в районах Черкаської області, 2006р.РайонКількість громадян, які набули право на земельну частку (пай), чоловікПлоща с/г угідь, які передані у колективну власність, гаСередній розмір земельного паю, ум. гаГородищенський 1805340848,82,26Драбівський 1950262371,23,20