Розділ 2. АНАЛІЗУВАННЯ Витрат у МАШИНОБУДІВНИХ КОРПОРАЦІЯХ
2.1. Класифікація витрат у корпораціях
На сучасному етапі функціонування корпоративних структур здійснюється в умовах
загострення конкурентної боротьби, невпинного прагнення підвищення ефективності
їх діяльності, формування інвестиційно-привабливого іміджу, боротьби з
монополізмом та відстоювання власних конкурентних переваг. При цьому, які
відомо, рівень ефективності функціонування суб’єктів господарської діяльності,
у тому числі корпорацій, залежить насамперед від рівня, структури та
оптимальності розподілу витрат, пов’язаних з усіма видами діяльності, і
отриманих доходів. Забезпеченням зростання доходності на цільових сегментах
ринку на засадах формування відповідної продуктової, цінової, розподільчої та
стимулюючої політики займаються маркетингові підрозділи. У свою чергу, при
вирішенні проблем оптимізації витрат за відповідного рівня ділової активності
задіяні фактично усі структурні підрозділи організації. Значно ускладнює
оптимізацію витрат існування різноманітних підходів до їх ідентифікації
(податковий, бухгалтерський, економічний) та відмінність завдань оптимізації.
Але для цілей якісного корпоративного управління акцент насамперед повинен бути
зроблений власне на економічних засадах оптимізації, оскільки лише такий підхід
дозволить зосередити увагу менеджерів на реальній результативності діяльності
організації. Варто зауважити, що у теорії та на практиці існує велике
різноманіття підходів до групування, класифікації та деталізації витрат за
певними ознаками. При цьому чітко прослідковуються особливості виділення
різновидів витрат залежно від встановлених цілей. В межах підвищення
ефективності управління корпоративними структурами з урахуванням процесу
управління витратами як конкретної функції менеджменту доцільно розробити
класифікацію витрат для досягнення аналітичних цілей.
Ільїн А.І. зазначає, що у процесі управління витратами необхідно враховувати
різні форми витрат. Наприклад, за економічною роллю у формуванні собівартості
витрати поділяються на основні та накладні; залежно від способу віднесення
витрат на собівартість виділяють прямі та непрямі витрати; стосовно відношення
до обсягу виробництва: умовно-постійні та змінні; за ступенем однорідності –
прості та комплексні; залежно від часу виникнення та віднесення на собівартість
продукції витрати можуть бути поточні, майбутніх періодів і очікувані [48, с.
548-549]. Вищенаведену класифікацію доповнює Цал-Цалко Ю.С. у своїй книзі
“Витрати підприємства”, виділивши ще кілька ознак класифікації, а саме [175, с.
20]:
* за центрами відповідальності: витрати виробництва, цеху, дільниці,
технологічного переділу, служби;
* за видами продукції, робіт, послуг: витрати на вироби, типові представники
виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати,
валову, товарну, реалізовану продукцію;
* за видами витрат: за економічними елементами та за статтями калькуляції;
* за доцільністю витрачання: продуктивні та непродуктивні;
* за визначенням відношення до собівартості продукції: витрати на продукцію та
відповідного періоду.
Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. розвивають класифікацію за видами витрат,
зазначаючи, що за економічними елементами витрати поділяються на матеріальні,
витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизацію, інші
витрати. У свою чергу виділяють такі статті калькуляції витрат: сировина і
матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі, заробітна плата виробничих
робітників, відрахування на соціальні потреби, утримання і експлуатація
обладнання, цехові витрати, загальнозаводські витрати, підготовка і освоєння
виробництва, інші виробничі витрати, позавиробничі витрати [7, с. 170].
Тарасюк Г.М. та Шваб Л.І. дещо доповнюють та видозмінюють вищенаведені
класифікації витрат, а саме, виділяють ще такі класифікаційні ознаки [164, с.
169]:
* за об’єктами господарської діяльності: витрати на продукцію, роботи, послуги,
господарські процеси, замовлення;
* за характером виробництва: витрати основного, допоміжного та обслуговуючого
виробництва;
* за відношенням до джерел покриття: вхідні витрати (залишок готової продукції
на початок звітного періоду), поточні витрати (виробнича собівартість готової
продукції звітного періоду), вихідні витрати (собівартість реалізованої
продукції);
* за можливістю регулювання: регульовані, нерегульовані;
* за метою формування: визначення собівартості, визначення прибутку, оцінка
альтернативного варіанту;
* за видом діяльності: звичайні, основні, операційні, інвестиційні, фінансові,
надзвичайні, виробничі, адміністративні, збутові, постачання, невиробничі.
Вищенаведена класифікація, запропонована Тарасюком Г.М. та Швабом Л.І.,
по-перше, пропопонує ознаку класифікації для розподілу витрат на продукцію,
роботи, послуги тощо (за об’єктами господарської діяльності) на відміну від
класифікації Цал-Цалка Ю.С; по-друге, не передбачає, що витрати можуть бути ще
й частково регульованими; по-третє, існує змішування видів діяльності, що не
дає достовірної інформації про витрати за останньою класифікаційною ознакою.
Шкварчук Л.О. зазначає, що будь-яке виробництво має два види витрат: поточні
(короткострокові витрати, що повністю списуються у той же період, в якому вони
виникли); капітальні (довгострокові витрати, що амортизуються) [187, c. 40].
Капітальні витрати поетапно відображаються на поточних, а в деяких літературних
джерелах їх називають видатками.
Мельниченко Л.Ю. доповнює вищенаведені класифікації шляхом введення ще таких
класифікаційних ознак, як [102, с. 264-265]:
* за характером інфляційного очищення: номіна
- Киев+380960830922