Вы здесь

Особливості перебігу та диференційної діагностики ексудативних плевритів туберкульозного, неспецифічного та пухлинного походження у хворих різних вікових груп

Автор: 
Калабуха Олена Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U001068
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Розробка базувалася на даних обстеження 165 хворих на синдром плеврального випоту, що знаходилися у 1 терапевтичному відділенні та 1 і 2 хірургічних клініках Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України з 1992 по 2001 рр. Групи хворих формувалися методом суцільної вибірки за часом вступу до стаціонару і за ознакою діагнозу випітного плевриту. У всіх обстежених осіб заключний діагноз був встановлений морфологічним методом шляхом цитологічного та (або) гістологічного дослідження біоптатів плеври, що були отримані при трансторакальній біопсії, переважно під час виконання торакоскопії.
Обстеження хворих включало комплекс діагностичних заходів, що передбачали:
* традиційні методики загальноклінічного обстеження (анамнез, фізикальне обстеження);
* рентгенологічні методи (рентгенографія в прямій, бічній, при необхідності - косих проекціях, томографія, багатовісева рентгеноскопія);
* дослідження крові (загальний, біохімічний аналіз, коагулограмма);
* мікробіологічні дослідження харкотиння (мікроскпічні та методом посіву на тверде середовище);
* пункції плевральної порожнини з послідуючим лабораторним дослідженням видаленого випоту (клінічні, біохімічні, мікробіологічні, цитологічні);
* торакоскопію з біопсією плеври і наступним цитологічним і гістологічним дослідженням біоптату.
Дослідження проводилося у чотири етапи.
Завданням першого етапу роботи була оцінка інформативності клініко-лабораторних методів досліджень у встановленні етіології плевральних випотів. Спочатку було проведено визначення наявності лінійних залежностей між етіологією захворювання і клінічними проявами патологічного процесу, а також оцінка можливостей їх застосування у диференційній діагностиці плевральних випотів. Далі ретроспективно було оцінено результати загальноклінічного обстеження пацієнтів з морфологічно верифікованим діагнозом. Загальна кількість обстежених хворих складала 135 осіб. З числа вибраного контингенту, за морфологічним діагнозом, було сформовано чотири групи за характером етіопатогенетичного фактору у виникненні плевриту (туберкульозний, неспецифічний, пухлинний, мезотеліома).
До першої групи увійшли 49 хворих, причиною плевриту в який виявився туберкульозний процес; у другу групу (34) - неспецифічний запальний процес; у третю (29) - пухлинне ураження, у четверту (23) - мезотеліома плеври.
Результати обстеження піддавалися комп'ютерному обліку з використанням системи керування базами даних MS-Access, статистичному аналізу з використанням системи MS-Excel і інтегрованого програмного середовища Stark 3.3 [38,44].
До розрахунків було взято:
* вік;
* давність захворювання;
* особливості анамнезу;
* температура тіла;
* сторона ураження;
* дані загального аналізу крові;
* дані біохімічного аналізу крові (загальний білок, протомбіновий індекс, фібриноген, фібриноген Б, етаноловий тест);
* кількість проведених плевральних пункцій і видаленого випоту;
* дані досліджень плеврального випоту (лейкоцити, еозинофіли, нейтрофіли, макрофаги, лімфоцити, еритроцити, клітини мезотелію, пухлинні та епітеліоїдні клітини).
Розраховувалися наступні величини.
Середнє арифметичне:

Середнє квадратичне відхилення:

Перевірялася відповідність розподілу вибраних значень нормальному закону:

Розраховувалася середня похибка середнього арифметичного:

Визначався коефіцієнт парної кореляції:

Порівняння груп проводилося шляхом розрахунку критерію Уелча:
Розраховувалась інформативність за Кульбаком:

На другому етапі досліджень вивчалися особливості перебігу ексудативних плевритів у різних вікових групах хворих залежно від етіології процесу. Ті ж 135 хворих були розподілені на 6 груп за віком. В 1 групу входили хворі до 29 років включно - 18 осіб, в 2 групу - 30-39 років - 30 осіб, в 3 групу - 40-49 років - 32 особи, в 4 групу - 50-59 років - 18 осіб, в 5 групу - 60-69 років - 21 особа, в 6 групу - 70 років і старші - 16 осіб. Проводився ретроспективний аналіз результатів загальноклінічного обстеження цих хворих до виконання торакоскопії. Ми свідомо включили до опрацювання тільки ті клінічні та лабораторні дані, які можна отримати у будь-якому загальному терапевтичному стаціонарі. Враховувалися основні результати клінічного обстеження, загального та біохімічного аналізу крові, а також морфологічного дослідження видаленого плеврального випоту. Дані були статистично оброблені з розрахунком коефіцієнта Стьюдента і відповідним порівнянням між групами:

Статистичній обробці піддані 27 показників загальноприйнятих лабораторних та клінічних досліджень, в тому числі 10 гематологічних (ШОЕ, гемоглобін, еритроцити, лейкоцити, еозинофіли, юні, паличкоядерні, сегментоядерні нейтрофіли, лімфоцити моноцити), 5 біохімічних досліджень крові (загальний білок, протомбіновий індекс, фібриноген, фібриноген Б, етаноловий тест), наявність МБТ у харкотинні, кількість плевральних пункцій, кількість видаленого ексудату, та 9 цитологічних досліджень випоту (лейкоцити, еозинофіли, нейтрофіли, макрофаги, лімфоцити, еритроцити, клітини мезотелію, пухлинні та епітеліоїдні клітини).
Третім етапом дослідження передбачалося визначення найбільш діагностично значимих методів обстеження і розрахунок схеми диференційної діагностики плевральних випотів. З цією метою, на підставі отриманих раніше результатів дослідження залежності даних загальноклінічного обстеження від віку хворих та морфологічного діагнозу, були вибрані параметри, за якими спостерігалася статистично значима різниця та які виявили кореляційну залежність відповідно з умовами дослідження. Результати обстеження за вибраними параметрами були піддані дисперсійному непараметричному аналізу Фрідмана та аналізу таблиць спряженості виду 2хК та КхL. Оцінювали наявність та величину взаємного впливу дисперсій за кожним значущим пок