РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХ
2.1. Клінічні та параклінічні методи дослідження хворих
До нашого клінічного дослідження були взяті 118 дітей та підлітків (51 дівчинка та 67 хлопчиків). Клініко-неврологічне обстеження хворих включало ретельне вивчення скарг та анамнезу хвороби, особливо з тих питань, які стосуються епілептичних нападів - спадкової схильності до хвороби, дії екзогенних факторів (травми, інфекції, інтоксикації), перина- тальних ускладнень, віку появи нападів, провокуючі їх фактори, частота нападів та їх характеристика. Об'єктивне обстеження соматичного та неврологічного станів проводилося за загальноприйнятою схемою, хворі консультувалися лікарями терапевтом, окулістом, в разі потреби - іншими спеціалістами. У процесі лікування хворих особлива увага зверталася на побічні дії антиконвульсантів, еволюцію епілептичних нападів. Оцінка важкості епілептичних нападів у хворих проводилася по Челфонтській шкалі важкості епілептичних нападів (ЧШВЕН), запропонованій Dunkan J., Sander J. у 1991 р. [127] (див. додаток 1). Усім хворим проводилися загаль- ний аналіз крові, сечі, біохімічні дослідження - білірубін (загальний, прямий, непрямий), АлАТ, АсАТ, ГГТ, сечовина та аміак сироватки крові, кальцій та неорганічний фосфор сироватки крові, відновлений глутатіон крові, ГГТ сечі.
З параклінічних методів обстеження використовувалися електро- енцефалографія (ЕЕГ), реоенцефалографія (РЕГ), ехоенцефалоскопія (ЕхоЕС), електрокардіографія (ЕКГ). При відповідних показаннях проводилося аксіально-рентгенівське комп'ютерно-томографічне або ЯМР обстеження.
Електричну активність головного мозку реєстрували на 8-ми канальному чорнилопишучому електроенцефалографі "Медікор" (Угорщина). Реєстрація біопотенціалів проводилася за міжнародною системою 10/20 із застосуванням чашечкових електродів, які фіксувалися на знежиреній шкірі спеціальним гумовим шлемом. В процесі реєстрації ЕЕГ враховувалися основні хвильові, частотно-амплітудні та зональні характеристики. В загальній оцінці ЕЕГ використовувалися критерії, наведені в роботах вітчизняних та закордонних авторів [24; 35]. Епілептичною вважалася активність в ? і ? діапазонах з основними вершинами у вигляді окремих хвиль, "пачки"-хвилі, а також комплекси гостра хвиля-повільна хвиля, спайк-хвиля та поліспайк-хвилі. Як пароксизмальна розцінювалася активність в діапазонах ?, ? і ? частот із закругленими вершинами без включення спайків або гострих хвиль.
РЕГ, ЕхоЕГ, ЕКГ проводилися за загальноприйнятими методиками функціональної діагностики.
Фактичне харчування дітей оцінювалось на підставі аналізу меню-розкладок продуктів. Усі діти отримували стіл №15 по Певзнеру. Раціон задовольняв вікові потреби дітей в білках, вуглеводах, жирах, вітамінах та мікроелементах.
Контрольну групу склали 40 дітей та підлітків у віці 3-17 років (14 дівчаток та 26 хлопчиків). Всі вони знаходились під наглядом у дитячих неврологічному та психоневрологічному відділеннях: 38 - з приводу захворювання і 2 - практично здорових (захворювання нервової системи було виключено після стаціонарного обстеження). Серед дітей контрольної групи у 29 спостерігалися невротичні розлади (логоневроз, енурез), у 9 - вегето-судинна дистонія. Діти та підлітки порівняльної групи були обстежені в динаміці клінічними методами. У всіх дітей контрольної групи були відсутні епілептичні пароксизми та неврологічні порушення, які б свідчили про органічне ураження головного мозку, гостра та хронічна соматична патологія. Діти та підлітки порівняльної групи протягом не менш місяця до проведення дослідження вітамінного статусу не отримували медикаментозної терапії.
Умови приготування та зберігання матеріалу для біохімічних досліджень та порядок їх проведення був однаковим для контрольної групи та хворих на епілепсію.
2.2. Біохімічні методи дослідження вітамінної забезпеченості
та концентрації антиконвульсантів в плазмі крові хворих
Оцінка забезпеченості вітамінами визначалася критеріями, запозиче- ними з літературних джерел [101; 84; 85; 68; 48]. Хворі по рівню забезпеченості вітамінами розподілялися по трьом групам: 1) з оптималь- ною забезпеченістю, 2) з субнормальною (маргінальною) забезпеченістю, 3) з дефіцитом забезпеченості.
Критеріями дефіциту були такі значення показників, котрі виходили за межі референтного інтервалу; субнормальної забезпеченості - коли показники наближались до верхньої чи нижньої межі референтного інтервалу; оптимальної забезпеченості - коли показники знаходились в середині референтного інтервалу, відрізняючись не менше ніж на 10% від верхньої чи нижньої його межі.
Вміст ретинолу (вітамін А) визначався флуориметричним методом [101], після його екстракції з плазми крові сумішшю гексану та етанолу і вимірювання флуоресц†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††вом токоферолу визначався за реакцією з бато-фенантроліном.
Рівень ретинолу в плазмі крові, нижчий за 300 мкг/л, і токоферолу - нижчий за 5 мг/л, оцінювався як дефіцит цих вітамінів, а вміст ретинолу в межах 300-330 мкг/л і токоферолу в межах 5-6 мг/л був ознакою їх субнормального статусу [68; 48; 148; 158; 159; 166; 186].
Рівень холєкальциферолу (вітамін D3) оцінювали по кількості кальцію та неорганічного фосфору в плазмі крові, коефіцієнту "кальцій х неорганічний фосфор", а також екскреції оксипроліну з сечею, оскільки відомо, що виділення оксипроліну з сечею суттєво підвищується при порушенні фосфорно-кальцієвого обміну [101; 39; 83].
Вміст аскорбінової кислоти (вітамін С) в плазмі крові визначався мікрометодом з 2,6-дихлорфеноліндофенолом [68]. Забезпеченість аскорбі- новою кислотою розглядалась як субнормальна при її концентрації в межах 19-23 мкмоль/л, а дефіцитна - при концентрації нижче 19 мкмоль/л [68; 48;