Вы здесь

Дисфункціональна сім'я як чинник девіантної поведінки неповнолітніх.

Автор: 
Бесєдін Андрій Андрійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U001139
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СІМЕЙНИХ ДИСФУНКЦІЙ НА СТРАТЕГІЮ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ 73
2.1. ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СІМЕЙНИХ ДИСФУНКЦІЙ. 73
2.2 СТАН І ДИНАМІКА ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ. 83
2.3. ВПЛИВ СІМ'Ї НА ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ. 95
2.4. СПЕЦИФІКА РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛІЗАЦІЙНИХ ФУНКЦІЙ СІМ'Ї НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ. 122
ВИСНОВКИ 143
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 154
ДОДАТОК А 166
ДОДАТОК Б 169

ВСТУП
Останнє десятиліття характеризується підвищенням напруженості криміногенної обстановки, зростанням злочинності, особливо, злочинності серед неповнолітніх. Кримінальна активність неповнолітніх є значно вищою ніж у дорослого населення. Якщо на десять тисяч підлітків віком від 14 до 17 років протягом року припадає близько 120 злочинів, то на таку ж кількість дорослих - 90 злочинів. Але найбільш небезпечною і такою, що потребує уваги, тенденцією є збільшення за останні роки так званих резонансних злочинів, які відрізняються особливим цинізмом і жорстокістю. Основними причинами цього є соціальна незрілість і психофізіологічні особливості підлітків, прагнення пережити нові відчуття, підвищене бажання незалежності. Подібний сплав біологічних і соціальних чинників ускладнює соціальну адаптацію дітей і підлітків у суспільстві.
Дослідження причин правопорушень і злочинів, вчинених неповнолітніми, свідчать, що в 90-97% випадках механізм протиправної поведінки був запущений недоліками сімейного виховання, при чому неповнолітні приходять до протиправної поведінки під безпосереднім впливом або за участю батьків.
Сім'я займає головне місце в моральному формуванні особистості, вона бере з перших днів життя дитини на себе турботу про її здоров'я і виховання, сім'я дає дітям початкові знання про навколишній світ, виробляє певні уявлення і навички, допомагає здійснювати контакти з багатьма іншими людьми тощо. Конкурувати із сім'єю, особливо на початковому етапі розвитку особистості, не може жодна громадська або державна виховна установа. Відсутність батьківської сім'ї або сімейне неблагополуччя, навпаки, майже завжди створює реальні труднощі у формуванні дітей і підлітків, перебороти котрі повністю суспільству до сьогоднішнього дня не вдається.
Соціальні трансформації останнього десятиліття призвели до збідніння переважної частини сімей, збільшення робочої і побутової зайнятості дорослих членів сім'ї. Зростання безробіття об'єктивно обмежує матеріальні можливості сім'ї. Наслідком усього цього є падіння рівня життя сімей, тривожна атмосфера в домі, зростання конфліктності у взаємовідносинах, жорстокість стосовно дітей.
У нових суспільних умовах склад правопорушників змінився. Тепер їх доповнили діти з об'єктивно нормальних, але зі складним економічним станом, сімей. Так, частка правопорушень, які відбуваються під впливом незадовільних умов життя, в Україні підвищилася з 2-3% у 80-і роки до 18% наприкінці 90-х рр. Крім того, значна кількість соціально дезадаптованих підлітків виховується в сім'ях із несприятливим емоційним кліматом, підвищеною конфліктністю внутрішньосімейних стосунків. Сім'я перестає ефективно виконувати свої інституційні функції в суспільстві. Все це зумовлює необхідність вивчення особливостей дисфункцій сім'ї в Україні на сучасному етапі та їхній вплив на девіантну поведінку неповнолітніх.
Дана робота має як практичне, так і теоретичне значення. Хоча в соціології вивченню сім'ї як соціального інституту і малої групи присвячені роботи А.І. Антонова, М.С. Мацковського, В.І. Медкова, А.Г. Харчева та ін., а Шилова В.И., В.А. Балцевич, С.Н. Бурова, А.К. Воднева, Ю.М. Якубова, О.Г. Антонова-Турченко, Г.В. Святенко, В.М. Оржеховська, Г.М. Миньковський, В.П. Левкович вивчали неблагополучні сім'ї, кожний автор вкладав у це поняття своє значення, причому основна увага при вивченні неблагополучних сімей приділялася неповним сім'ям та таким, де батьки зловживали алкоголем, вели аморальний спосіб життя або вживали наркотики. Останніми роками фахівці почали звертати увагу на педагогічно неспроможні і конфліктні сім'ї, підкреслюючи, що всі виділені види неблагополучних сімей об'єднує те, що вони так чи інакше сприяють протиправній поведінці неповнолітніх. Проте, підлітки-правопорушники бувають і вихідцями із цілком благополучних, на перший погляд, сімей. Таким чином, зовнішнє або формальне благополуччя ще не гарантує адекватного вимогам суспільства виконання родиною своїх функцій. Сімейне неблагополуччя, як і благополуччя, може бути формальним та змістовним. У формально неблагополучних сім'ях всі негативні явища гасяться за допомогою внутрішньої компенсації, що не створює соціально небезпечних наслідків. У випадку змістовного неблагополуччя має місце яскраво виражена дисфункційність сім'ї, яка породжує різні види девіантної поведінки у її членів, в першу чергу, дітей. Отже існує необхідність виділяти і вивчати дисфункціональну сім'ю. При цьому дослідження зосереджується не на певному виді неблагополуччя, а на комплексі чинників, які призводять до невиконання або неефективного виконання сім'єю низки функцій на рівні групи і суспільства, що зумовлює дестабілізацію останнього.
Таким чином, ми маємо проблемну ситуацію, сутність якої полягає у тому, що, з одного боку, суспільство потребує відтворення не тільки фізично та інтелектуально розвинутого, але й соціально спрямованого молодого покоління, а з іншого боку, зростає кількість сімей, які в силу своєї дисфункціональності не спроможні репродукувати його.
Зв'язок роботи з науковими планами і програмами. Тема дисертації відповідає науковим завданням, що стоять перед дослідницькими і навчальними закладами системи МВС України, зокрема, Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженій Указом Президента України від 25.11.2000, Пріоритетним напрямкам фундаментальних і прикладних досліджень навчальних і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр., які було затверджено рішенням Колегії МВС У