Ви є тут

Використання голкотерапії та лазеропунктури на доклінічній стадії дистальної діабетичної полінейропатії.

Автор: 
Корж Ніна Анатоліївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
3402U001287
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2.
Загальна характеристика досліджуваних хворих та обгрунтування діагностичних методик.
2.1. Загальна характеристика основної клінічної та контрольної групи хворих
Під нашим наглядом знаходилось 162 хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу вперше виявлений середньої або тяжкої ступені важкості.
Обстеження хворих полягало у визначенні скарг, зборі анамнестичних даних, вивченні об`єктивного стану загального статусу та неврологічного статусу.
Вік обстежених хворих складав від 16 до 25 років (середній вік 20+1.2). Серед них 71 чоловіків, 91 жінок, що складало відповідно 43.8% та 56.2%. Переважна більшість хворих відносилась до міських жителів (109, 67.3%), за соціальним статусом більшість складали студенти вищих учбових закладів (48%).
У 93 (57.4%) обстежених були виявлені супутні захворювання: хронічний панкреатит у 72 (44.4%), хронічний гастрит 27 (16.2%), хронічний холецистохолангіт 24 (14.8%), хронічний пієлонефрит 4 (2.5%), гіпоплазія щитовидної залози 9 (5.6%), зоб 1 ступеню 3 (1.9%), зоб 2 ступеню 1 (0.6%), аутоімунний тиреоїдит 8 (4.9%), розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням грудного відділу з помірно вираженим больовим синдромом 12 (7.4%), сколіоз грудо-поперекового відділу хребта 1-2 ступеню 39 (24.1%), хронічний бронхіт 16 (9.9%) (таблиця 2.1). Із анамнестичних даних 18 (11.1%) хворих перенесли апендектомію, 21 (13.0%) хворий - тонзілектомію, 6 (3.7%) хворих закриту черепно-мозкову травму ( струс головного мозку ), 5 (3.1%) вірусний гепатит А, 2 (1.2%) вірусний гепатит В, 94 (58.0%) нервово-психічний стрес. 23 (14.1%) зловживають алкоголем, 69 (42.6%) нікотином, 115 (71.1%) кофеїном.
Усі обстежені нами хворі були проліковані або закінчували курс лікування в ендокринологічних відділеннях на базі у 2 неврологічному відділенні Київської обласної клінічної лікарні №1; у діабетологічному відділені НДІ ендокринології та обміну речовин; у ендокринологічному відділені Київської міської клінічної лікарні №3; у Центрі діабетичної ступні на базі Київської міської клінічної лікарні №1;
знаходились у стані компенсації 128 (79.0%) ЦД, який характеризувався наступними параметрами: відсутність кетоацидозу, глюкози у сечі, задовільні величини глікемії, нормальні показники загальних аналізів сечі та крові, біохімічних тестів крові, відсутність патологічних змін при електрокардіографічному дослідженні;
та медикаментозної субкомпенсації 34 (21.0%), який характеризувався наступними параметрами: відсутність кетоацидозу, транзиторна глюкозурія,
допустимі коливання величин глікемічного профілю з тенденцією до помірної гіперглікемії, нормальні показники загальних аналізів сечі та крові, біохімічних тестів крові, відсутність патологічних змін при електрокардіографічному дослідженні.
Для всіх обстежених хворих були характерні нормальні показники частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, частоти дихання, температури тіла; супутні хронічні захворювання знаходились у стані ремісії.
Спадковість була обтяжена (ендокринні захворювання у близьких родичів) у 87 (53.7%). Початок захворювання на ЦД хворі пов`язували з різними причинами, а саме: 40 (24.7%) вважає пусковим механізмом нервово-психічне перенавантаження, 8 (4.9%) - з частими застудами, важко перенесеним грипом. 114 (70.4%) хворих на ЦД не можуть виділити конкретну причину виникнення захворювання.
Наявність діабетичної (кетоацидотичної) коми на момент встановлення діагнозу - вперше виявлений ЦД 1 типу - відмічалася у 10 (6.2%) хворих, прекоми 1 (кетоацидоз) - у 53 (32.7%).
По давності виникнення скарг (спрага, ніктурія, поліурія, схуднення, полідіпсія, поліфагія, шкірний зуд, неприємний запах із рота, загальна слабкість, роздратованість, порушення сна, гіподинамія) обстежені хворі можуть бути умовно розділені на три групи: до 10 днів - 11 (6.8%), 11-30 днів - 112 (69.1%), від 1 до 6 місяців - 39 (24.1%).
На момент дослідження переважна більшість хворих 160 (98.8%) не виявляли жодних неврологічних скарг і лише 2 (1.2%) хворих відмічали наявність судом гомілкових м`язів, нічних "крампі", відчуття "повзання мурашок". При загальному класичному неврологічному обстеженні у жодного із хворих не було виявлено патологічних змін з боку нервової системи.
114 (70.1%) хворих були обстежені судинним хірургом, який виявив наявність діабетичної ангіопатії нижніх кінцівок у 31 (27.2%) чоловік, у 83 (72.8%) чоловік - стан судин у межах норми.
116 (71.6%) хворих з групи дослідження були оглянуті офтальмологом. У 46 (39.7%) з них було виявлено ангіопатію судин сітківки обох очей.
При об`єктивному дослідженні неврологічного статусу у 98.8% хворих на ЦД 1 типу вперше виявлений нами не було виявлено ознак полінейропатії (гіпотонія, гіпотрофія м`язів кінцівок, зниження сухожильних та періостальних рефлексів з рук та ніг, порушення поверхневої та глибокої чутливості, вегетативно-трофічні розлади).
2.2. Методи діагностики ДПН на доклінічній стадії
Виходячи з необхідності вибору такого методу, який би найбільш адекватно відповідав задачам ранньої діагностики ДПН при ЦД 1 типу вперше виявленому в стадії компенсації, міг забезпечити надійну інформацію про характер, рівень та ступінь ураження периферійних нервів, стан нервово-м`язевого та вегетативного апаратів кінцівок у кількісному вираженні, був відібраний як найбільш інформативний метод стимуляційної електронейроміографії (ЕНМГ). ЕНМГ на сьогоднішній день є основним методом європейської медицини, який діагностує полінейропатію та, зокрема, її стадію [8, 62, 94, 101, 134, 153, 195, 196, 208].
Нервова та іммуна система, окрім виконання своїх специфічних функцій, виконують у комплексі з ендокринною системою загальну функцію збереження гомеостазу в організмі [6, 130]. У реалізації цієї функції вказані системи діють як єдина нейроіммуноендокринна, яка регулюється нейромедіаторами, нейропептидами, гормонами, лімфокінами, по відношенню до яких клітини цих систем мають в