Вы здесь

Відношення "людина і світ" у творчості Т.Г.Шевченка (на матеріалах західної української діаспори)

Автор: 
Кулєшов Олександр Вадимович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U001363
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2 Дослідження шевченкознавцями західної
української діаспори людини - суб'єкта взаємин
зі світом у творах Т.Г.Шевченка 87
2.1.Індивідуальне та загальне в героях Т.Г.Шевченка
як об'єкт дослідження діаспорних шевченкознаців 89
2.2. Активність особистості як проблема
шевченкознавчих досліджень в західній українській
діаспорі 103
2.3.Дослідження вищого рівня свободи особистості
в діаспорному шевченкознавстві 117
2.4. Розуміння діаспорними шевченкознавцями
людського ідеалу у творах Т.Г.Шевченка 129
2.5. Світоглядно-філософський аспект проблеми
співвідношення автора і тексту в діаспорному
шевченкознавстві 141
ВИСНОВКИ 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 163

ВСТУП

Актуальність теми. Для бiльшостi людей iм'я Тараса Григоровича Шевченка асоцiюється не тiльки i, мабуть, не стiльки з українською лiтературою, як з українською культурою в цiлому, а ще ширше - з самою Україною. Точно визначив причину цiєї ролi Шевченка для української культури Iван Франко, який писав:"Слово великих поетiв тим, власне, велике й вiковiчне, що в них вiчне i загальнолюдське, i через те воно в душi кожного чоловiка вмiє збудити вiдгук та спiвчуття i може в данiй нагодi вiдповiсти тiй душi на її найглибшi, найболючiшi запити та пориви, дати їй потiху в горю, вказати ясний шлях. У нас таким поетом, таким володарем душ i керманичем поколiнь є Шевченко. Вiн досi не стратив для нас живої сили, його поезiя не пережилася, не вичерпала свойого животворного змiсту..." [13, 206].
Сказаного достатньо для того, щоб зрозуміти, що звернення до Шевченка - з науковою, художньою чи публіцистичною метою - завжди актуальне для українського суспільства, воно є засобом національної самоідентифікації. Значно підвищується ця актуальність зараз, в період глибокої соціальної трансформації, що відбувається в Україні. Саме духовний потенціал культури забезпечує єдність суспільства, а отже є передумовою ефективного розв'язання соціально-економічних проблем. Пошуки нового цілісного образу національної культури відбуваються за історичних умов, коли Україна, покинувши обмежені рамки тоталітарного суспільства, вийшла на простір світового життя. Сучасна ситуація у світі позначається посиленням процесу глобалізації у всіх сферах соціального буття, включаючи культуру, світогляд, духовну сферу. Завдання інтеграції української культури у світовий контекст набуває через це характеру проблеми її здатності відповідати вимогам сучасної цивілізації. Необхідністю є таке переосмислення образу української культури, яке б дозволяло не втратити її ідентичності і одночасно позбавитись замкнутості і обмеженості, увійти у світовий діалог культур як прийнятний і зрозумілий для інших партнер.
Є всі підстави стверджувати, що у розв'язанні цих завдань виявляють особливу актуальність ті дослідження творчості і світогляду Т.Г.Шевченка, які здійснювались на протязі ХХ сторіччя представниками західної української діаспори. По-перше, Шевченко не лише глибоко вкорінений в українську культурну традицію, але і сам є однією з найважливіших складових цієї традиції. Діаспорне ж шевченкознавство завжди було найчутливішим до національно-традиційного боку світогляду і творчості поета, оскільки для представників діаспори зустрічі з Шевченком - один з небагатьох доступних засобів національного самоствердження. По-друге, треба відзначити визнаний універсалізм Т.Г.Шевченка, домінування у нього загальнолюдських цінностей та ідей у національній формі. Дослідження у західній діаспорі, зважаючи на їх культурне оточення завжди були найбільш придатні для розвитку цього аспекту шевченківської проблематики. Саме діаспорне шевченкознавство показує можливість найтіснішого зв'язку цієї наукової галузі з провідними тенденціями світового гуманітарно-філософського дискурсу ХХ сторіччя. Включення Шевченка до дiалогу зi свiтовою думкою - безперечна заслуга дiаспорної науки. Отже у розв'язанні проблем самоідентифікації української національної культури за умов історичної тенденції глобалізації всіх сфер суспільного життя діаспорне шевченкознавство може дати найзмістовніші відповіді на багато пов'язаних з цим питань, в чому і полягає особлива і очевидна актуальність його аналізу.
У першу чергу сказане стосується філософсько-світоглядних категорій, які синтезують різноманітні елементи творчості Т.Г.Шевченка. Можна стверджувати, що особливу роль у шевченківському світогляді відіграють категорії світу і людини. Безумовно, саме відносини між цими двома найширшими категоріями несуть основне конструктивне навантаження у творчості Т.Г.Шевченка. Їх філософське осмислення дає підстави для наймасштабніших висновків щодо національно-культурних особливостей шевченківського світогляду. Отже, саме філософський аналіз відношення "людина і світ" у творчості Т.Г.Шевченка на матеріалі західної української діаспори потребує прискіпливого і всебічного вивчення, зважаючи на висловлені вище чинники актуальності цієї теми.
Стан дослідженості теми. Стан дослідженості цієї теми в українській філософії ажніяк не може вважатися задовільним. Негативно впливає на розвиток сучасного українського шевченкознавства те, що в радянський